Безпілотний літальний апарат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Group photo of aerial demonstrators at the 2005 Naval Unmanned Aerial Vehicle Air Demo.jpg
RQ-2 Pioneer тактичний розвідувальний БПЛА американо-ізраїльскої розробки (2005)
Бойовий БПЛА MQ-9 Reaper «мисливець-вбивця» в Афганістані, 2008 рік. Розмах крил 20 метрів, максимальна злітна маса 4760 кг, вартість за одиницю 16.9 млн долл. США.

Безпіло́тний літа́льний апара́т (англ. Unmanned aerial vehicle, скор. UAV; або англ. Remotely piloted vehicle, нім. Unbemanntes Luftfahrzeug скор. RPV, рос. Беспилотный летательный аппарат, скор. БПЛА або дрон) — літальний апарат, який літає та сідає без фізичної присутності пілота на його борту.

Зміст

Розвиток поняття про БПЛА[ред.ред. код]

За сучасним визначенням, «безпілотником» є тільки той апарат, який знаходиться під постійним дистанційним контролем пілота або пілотів і призначений для повернення на аеродром і для подальшого повторного використання. Тобто крилата ракета до категорії «безпілотників» не належить ((JDN 2/11 2011, p.2-1) (англ.).

Раніше радіокеровані та повністю автоматизовані апарати об'єднували поняттям безпіло́тна авіа́ція — літаки, керування (пілотування) якими здійснюється без пілота, за допомогою приладів різних систем, що засобами радіо (радіолокації, телебачення) подають команди на автопілот. Елементи системи керування містяться поза літаком і можуть бути на землі, на воді і в повітрі, на місці старту, на маршруті польоту і в районі цілі[1].

Класифікація[ред.ред. код]

Наземний пункт керування безпілотним літальним апаратом. Екіпаж виконує бойовий (спостережний) політ над територією. Ліворуч — пілот, праворуч — оператор сенсорів

Залежно від принципів керування, розрізняють такі різновиди безпілотних літальних систем:

  • безпілотні некеровані;
  • безпілотні автоматичні;
  • безпілотні дистанційно-пілотовані літальні апарати (ДПЛА).

У авіації після 2000 року йде стрімке розширення саме останнього типу апаратів, й про них йдеться, коли вживають термін «безпілотник», «дрон» (англ. drone), або абревіатуру UAV. Тобто, під терміном «безпілотник», «БПЛА», «UAV» мається на увазі саме повітряне судно, яким через канали зв'язку керує один або декілька пілотів. Екіпаж БПЛА може також включати командира, оператора сенсорів, оператора вогневих засобів. Екіпажі БПЛА під час довготермінових місій змінюються — як на загал, кожні 4 години.

Безпілотні (англ. unmanned — без людини на борту) літальні апарати, відповідно до стандартів НАТО, так само, як і літаки із пілотом на борту (англ. manned aircraft), керуючись значенням повної злітної маси розділено на 3 класи: I — повна злітна маса до 150 кг, II — повна злітна маса до 600 кг, III — повна злітна маса більше 600 кг. ((JDN 2/11 2011, p.2-5) (англ.)

Клас I підрозділяється на категорії: «мікро» — до 2 кг, «міні» — до 15 кг, «малі» — від 15 кг. (JDN 2/11 2011, p.2-7) (англ.)

Від наведеної вище класифікації НАТО дещо відрізняється класифікація безпілотних авіаційних систем (UAS), що її застосовано у документі Департаменту оборони США (DOD-USRM-2013 2013, p.6) (англ.). Згідно цього документу, виділяють п'ять груп UAS:

  • Група 1 (мікро-, міні тактичні) — від 0 до 9 кг, до 300 метрів над ґрунтом, основний представник — «RQ-11 Raven».
  • Група 2 (малі тактичні) — від 9.5 до 25 кг; до 1000 метрів над ґрунтом, представник — «Scan Eagle»
  • Група 3 (тактичні) — менш, ніж 600 кг, представник — «RQ-7 Shadow»
  • Група 4 (персистентні) — більш, ніж 600 кг; представник — «MQ-1B Predator»
  • Група 5 (пенетрувальні) — більш, ніж 600 кг; представник — «MQ-9 Reaper»

Призначення[ред.ред. код]

БПЛА масово застосовуються у військовій справі, в першу чергу для ведення повітряної розвідки — як тактичної, так і стратегічної. Безпілотники під-класів «міні-» та «мікро-» все ширше застосовуються під час бойових дій на рівні взводу та відділення для термінового отримання інформації типу «що за тим пагорбом», тобто для вирішення задач військової розвідки. Такими державами, як США, Росія і Ізраїль, також використовуються БПЛА для нанесення вогневих ударів по наземним цілям.

Крім того, невійськові дрони застосовуються для розв'язання широкого кола завдань, виконання яких пілотованими літальними апаратами з різних причин недоцільно. Такими завданнями є:

  • моніторинг повітряного простору, земної й водної поверхонь,
  • екологічний контроль,
  • керування повітряним рухом,
  • контроль морського судноплавства,
  • розвиток систем зв'язку[2],
  • художня фотографія

Історія[ред.ред. код]

До 1940[ред.ред. код]

Зазначений літальний апарат призначений для авіаційної розвідки.

Першим відомим досвідом авіаційної розвідки відбувся, згідно китайського трактату про «Мистецтво (ведення) війни», із допомогою «летючого змія», що робився у давнину доволі великим. Із допомогою його полководець отримував відомості про тактику і маневри противника; розташування флангів, резерву, ударного корпусу, табору керівництва ворога; вид зброї, оснащення, вогневі точки, кількість воїнів тощо. Для отримання вчасної інформації садовили воїна з малою вагою на «летючого змія», який із допомогою сопілки сигналами (використовуючи як свисток) передавав обумовлені заздалегідь шифровані знаки. А для сіяння паніки серед ворога — грав на сопілці мелодії заздалегідь узяті з культури ворога, щоби нагадати ворогам про їх дім, їх родини й змусити думати про їх комфорт, та спонукати їх відмовитися від вступу в смертельний бій або недбало битися. Чим забезпечував собі перевагу полководець.

У 1899 році Нікола Тесла розробив і продемонстрував мініатюрне радіокероване судно.

У 1910 році, натхнутий успіхами братів Райт, американський військовий інженер из Огайо Чарльз Кеттерінг запропонував використовувати літальні апарати без участі людини. На його думку кероване часовим механізмом пристрій у заданій точці повинен був відкидати крила та падати, як бомба, на ворога. Отримавши фінансування армії США, він побудував і з перемінним успіхом випробував кілька пристроїв, які отримали назви «The Kattering Aerial Torpedo», «Kettering Bug», але в бойових діях вони так і не застосовувалися. У Німеччині розробляється проект радіокерованого безпілотного бомбардувальника «Fledermaus».

У 1933 році у Великобританії розроблений перший БПЛА багаторазового використання Queen Bee. Були використані три відреставрованих біплана Fairy Queen, дистанційно керовані з судна по радіо. Два з них зазнали аварію, а третій зробив успішний політ, зробивши Великобританію першою країною, яка отримала користь з БПЛА. Ця радіокерована безпілотна мішень під назвою DH82A Tiger Moth використовувалася на королівському Військово-морському флоті з 1934 по 1943 Армія і ВМФ США з 1940 року використовували ДПЛА «Radioplane OQ-2» в якості літака-мішені.

Протягом Другої світової війни німецькі вчені вели розробки декількох радіокерованих типів зброї, включаючи керовані бомби Henschel Hs 293 та Fritz X (англ. Fritz X), ракету Enzian (англ. Enzian) і радіокерований літак, наповнений вибуховою речовиною. Незважаючи на незавершеність проектів, Fritz X і Hs 293 с успіхом використовувалися на Середземному морі проти броньованих військових кораблів. Масовим зброєю була перша «крилата ракета» Фау-1 з реактивним пульсуючим двигуном, яка могла запускатися як із землі, так і з повітря. У нацистській Німеччині в 1942 році було запущено виробництво ракет Фау-2, мають систему управління, яка утримує ракету на заданій при старті траєкторії протягом усього польоту. Були розроблені і застосовувалися керовані авіабомби.

В СРСР в 193040-ві рр. авіаконструктором Нікітіним розроблявся торпедоносець-планер спеціального призначення (ПСН-1 і ПСН-2) типу «літаюче крило» у двох варіантах: пілотований тренувально-пристрілювальний і безпілотний з повною автоматикою. До початку 1940 був представлений проект безпілотної літаючої торпеди з дальністю польоту від 100 км і вище (при швидкості польоту 700 км / ч). Однак цим розробкам був судилося втілитися в реальні конструкції. У 1941 році були вдалі застосування важких бомбардувальників ТБ-3 в якості БПЛА для знищення мостів.

В США запустили в масове виробництво БПЛА-мішень Radioplane OQ-2 для тренування льотчиків і зенітників. Також, в 1944 році був застосований вперше в світі класичний ударний БПЛА — Міждержавного TDR. Крім цього, військовими США був створений цілий ряд керованих авіабомб, включаючи найбільш досконале технічні зброю, застосоване в роки війни [джерело не вказано 743 дня] — самонавідну плануюче бомбу ASM-N-2 Bat, перше в світі зброю схеми «вистрілив-забув», що не вимагає втручання оператора. Після війни розробки безпілотних літальних апаратів в США тимчасово змістилися в бік створення керованих ракет і авіабомб, лише в 60-х повернувшись до ідеї НЕ-ударних БПЛА.

Сучасні віхи[ред.ред. код]

На веб-сайті «Бі-Бі-Сі» 15 січня 2015 опубліковано інфографіку «Найвеличніші поворотні моменти в історії авіації»[3]. Беспілотникам тут належать такі дати:

  • 1995 — «G.A. MQ Predator» («Хижак») — перший у світі військовий літак класу «мисливець-вбивця» (англ. Hunter-Killer) без людини на борту
  • 2014 —« X 47B» — перший безпілотний (дистанційно пілотований) літак, який здійснив старт із авіаносця і посадився на нього.

Сучасність[ред.ред. код]

Парк безпілотних військових апаратів США[ред.ред. код]

Станом на 1 січня 2014 року США використовували:

  • Малі безпілотні системи: RQ-11 Raven — 7 362 штуки; AeroVironment Wasp III — 990 штук; AeroVironment RQ-20 Puma — 1 137 штук; RQ-14 Dragon Eye — понад 1000 штук; RQ-16 T-Hawk — 306 штук.
  • Великі безпілотні системи: MQ-1 Predator + MQ-1C Eagle — всього 246 штук; MQ-9 Reaper — 126 штук; RQ-7 Shadow — 491 штука; RQ-4 Global Hawk — 33 штуки, RQ-5 Hunter — 75 штук.

Кадрове забезпечення (досвід США)[ред.ред. код]

UAS насправді є системою, що складається із декількох систем. При цьому літак-безпілотник формує тільки одну із частин тієї загальної системи, яка забезпечує функціональний ефект.

(…)

Загалом, функціональна ефективність системи UAS обумовлюється виключно використанням даних, що їх знімає корисний вантаж.

— JDN 2/11 [4]

Задля функціонування у повному циклі однієї безпілотної авіаційної системи (UAS) оперативно-стратегічного значення, такої як «MQ-9 Reaper», належить задіяти штат чисельністю приблизно 150…160 осіб (так звана «орбіта»)[5]. Приблизно третина з цього числа задіяні на постах аналітиків зображень. Військовослужбовці, які безпосередньо здійснюють керування безпілотними апаратами, мають такі військові спеціальності і посади:

  • Армія США (US Army). В Армії США для систем UAS групи 3 та вище визначені фахові спеціальності «оператор літака» і «оператор сенсорів»[6].
  • Корпус морської піхоти США (US Marines). У корпусі морської піхоти США екіпаж системи «RQ-7B Shadow» налічує три позиції – командир безпілотного літака (unmanned aircraft commander – UAC), оператор повітряного засобу (air vehicle operator – AVO), і оператор цільового вантажу (mission payload operator – MPO). При цьому посади UAC займають офіцери, а посади AVO та MPO – військовослужбовці рядового складу (enlisted).
Для малих тактичних безпілотних систем RQ-21A екіпаж складають дві особи – командир (UAC) та оператор (який одноосібно виконує функції AVO + MPO)[7].
  • Військово-повітряні сили США (US Air Force). ВПС США кваліфікують свої UAS, що належать до групи 4 або 5 (MQ-1 Predator, MQ-9 Reaper, та RQ-4 Global Hawk), як Дистанційно Пілотовані Літаки (Remotely Piloted Aircraft — RPA). Пілоти RPA є офіцерами, яких набирають із діючих пілотів військової авіації. Оператори сенсорів – це військовослужбовці рядового складу (enlisted), яких набирають або із існуючих посад у розвідці, або через новостворену систему операторів сенсорів (sensor operator)[8].

У ВПС США також створено посаду «координатор розвідувальної місії» (Mission Intelligence Coordinator), з метою оперативної обробки (у реальному часі) тієї розвідувальної інформації, яку отримують пілоти RPA MQ-1 та MQ-9, та оператори сенсорів. На цю посаду висувають офіцерів із існуючих кадрів розвідки.

Парк безпілотних військових апаратів України[ред.ред. код]

Станом на початок російської збройної агресії проти України, Збройні сили України фактично не мали власних сучасних безпілотних літальних апаратів. Наявні на озброєнні Ту-141 «Стриж» були морально застарілі. Гостру потребу в безпілотних літаках-розвідниках спершу взялися задовольняти волонтери, адаптуючи цивільні апарати до вимог військових[9][10]. Були створені, зокрема, БПЛА «Фурія», «Кажан-1», PD-1.

26 серпні 2015 р. державний концерн «Укроборонпром» повідомив про початок серійного виробництва 2-х зразків вітчизняних БПЛА.[11].

В 2015 році студентами Київського політехнічного інституту були створені безпілотні авіаційні комплекси Spectator (укр. спостерігач). Виробництво налагоджене у ВАТ «Меридіан» імені С. П. Корольова, що входить до складу ДК «Укроборонпром»[12][13].

У 2014 році військові експерти США пропонували надати Україні беззбройну модифікацію безпілотника MQ-9 Reaper[14]. В березні 2015 року уряд США повідомив про надання допомоги у вигляді військової техніки загальною вартістю $75 млн. Зокрема, окрім броньованих та неброньованих легких вантажівок HMMWV, планувалось передати Україні тактичні розвідувальні БПЛА RQ-11 Raven[15].

Створення ударного БПЛА[ред.ред. код]

В січні 2016 року секретар РНБО Олександр Турчинов заявив про початок виробництва ударних безпілотних апаратів на потужностях ДП «Антонов»[16]. Основною функцією нового тактичного багатофункціонального безпілотного авіакомплексу є розвідка. Проте, він матиме змогу нести невелике бойове навантаження та вражати наземні цілі[17]. Зокрема, встановлене на ньому озброєння має бути здатне знищити важку бронетехніку, наприклад, танк[18].

Базове підприємством у роботі над створенням безпілотника виступає ДП «Антонов», в роботі беруть участь також ДАХК «Артем», ДП «Ізюмський приладобудівний завод», ДП «Оризон-навігація», ДП «Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро „Прогрес“ імені академіка О. Г. Івченка», ПАТ «Київський завод „Радар“» та інші. Крім того, участь беруть підприємства, підвідомчі Державному космічному агентству – ЦКБ «Арсенал» та ПАТ «Хартрон»[17].

Тактичний безпілотник має бути виготовлений наприкінці 2016 року, а вже у першому кварталі 2017 — передано військовим для державних випробувань[17]. Згодом плани дещо оновились, і на 2017 перенесене завершення розробки конструкторської документації[18].

Парк безпілотних військових апаратів Росії[ред.ред. код]

Підбитий у районі м. Щастя російський БПЛА «Гранат-Ч», який проводив повітряну розвідку місць дислокації підрозділів ЗСУ. Виставка «Докази агресії російських військ на території України» (Київ, 2015)
UAV ZALA 421-08, російський БПЛА класу «мікро», здатний виконувати політ тривалістю 90 хвилин і нести відео/фото камеру оптичного або IR (інфрачервоного) діапазону
Коршун «Шуліка»(БПЛА)

Співпраця з Ізраїлем[ред.ред. код]

У квітні 2009 року Росія придбала перший «пакунок» дронів у Ізраїлю (Одне «Пташине око» Bird Eye-400, вісімку «Ай-Вью» I-View Mk150 та два «Шукачі» Searcher Mk.2 UAVs). Оборудка коштувала $53 мільйони.[19]

У рамках другої оборудки, наприкінці 2009 року, Росія придбала додаткову партію із 36 дронів вироблених в Ізраїлі. Ця оборудка коштувала $100 мільйонів[20].

У жовтні 2010, Росія додатково придбала ще безпілотних комплексів (дронів) аж на $400 млн від фірми Israel Arospace Industries. За угодою, остаточне складання ізраїльських дронів було заплановано здійснювати на території Росії[21]. Виробництво російсько-ізраїльських «безпілотників» було розпочато у 2012 році. За планом, постачати цю продукцію у російське військо мусили із 2014 року[22].

Неповний перелік російських безпілотників[ред.ред. код]

Іноземні медійні джерела перелічують багато різновидів російських БПЛА, що їх виготовляли починаючи із 1958 року. Наводимо як приклад деякі апарати вироблені після 1990 року:

  • Yak Voron «Ворон» високошвидкісний БПЛА дальнього радіусу дії для нанесення вогневих ударів[23]
  • Як Клест БПЛА-розвідник, що стає на заміну військового російського розвідувального БПЛА «Бджола» (Пчела-1с).
  • Як Прорыв-Р Важковаговик MTOW (БПЛА)
  • Яковлев Пчела «Бджола», розвідка
  • Камов Ka-137, розвідувальний гелікоптер, 1998
  • ZALA 421-08, розвідувальний міні-БПЛА, 2007
  • Дозор 600, розвідувально-штурмовий літак, 2010-ті роки[24][25][26]
  • Дозор-100, безпілотна літакова система для збирання даних, спостереження, та розвідки, 2009[27]
  • Дозор-50, збирання даних, спостереження, 2007[28]
  • Дозор-85, аерокартографія, прикордонна авіаційна служба, спостереження[29]
  • Дозор-3, важкий БПЛА для військової розвідки, із можливістю нанесення вогневих ударів, 2009[30]
  • Камов MBVK-137, багатоцільовий дистанційно пілотований гелікоптерний комплекс[31]

Російські безпілотники в окупованому Криму[ред.ред. код]

У січні 2015 року українські засоби масової інформації повідомили, що у окупованому Росією Криму окупантами розміщено окремий полк безпілотних (дистанційно пілотуємих) розвідувальних літальних апаратів. Відповідно, у січні-лютому 2015 року регулярно з'являються повідомлення від прикордонної служби України про розвідувальні польоти російських БПЛА над територією Херсонщини.

Російські безпілотники у війні на сході України[ред.ред. код]

240 разів безпілотники росіян незаконно перетинали кордон України 2015 року. 35 разів це сталося 2014-го, кажуть у Генеральному штабі.

— Газета по-українськи, 6 січня 2016, с.3

Російські безпілотники, збиті у лютому 2015[ред.ред. код]

«Газета по-українськи» повідомляє: 7 безпілотних літальних апаратів збили [українські] військові за останній місяць [лютий 2015 року] на Донбасі. За їх допомогою бойовики проводили повітряну розвідку позицій сил антитерористичної операції. Усі машини — російського виробництва [марки] «Орлан-10»[32].

Безпілотник «Форпост», збитий 20 травня 2015[ред.ред. код]

Українські ЗМІ повідомили, що у зоні АТО був збитий безпілотник російського виробництва «Форпост» вартістю в декілька мільйонів доларів. Опубліковані фотографії та відео збитого літака-розвідника, із номерним знаком та маркуванням Уральського завода цивільної авіації[33][34][35].


Юридичний аспект[ред.ред. код]

Фізичне знищення особливо небезпечних терористів[ред.ред. код]

Сполучені Штати використовують ударні дрони (типу Reaper) для позасудового фізичного знищення особливо небезпечних лідерів терористичних угруповань на території Афганістану, Пакистану, Йорданії. Така практика розповсюджується і на громадян США, які поїхали воювати на боці міжнародної терористичної організації Aль-Каеда. Як на загал, ліквідацію ворога здійснюють за даними розвідки у малолюдній місцевості, завдаючи удар по автомобілю ракетою «повітря-земля». У вересні 2015 року Велика Британія використала за такою схемою ударний дрон у Сирії для знищення власних громадян, що поїхали воювати на боці терористичного угруповання ІДІЛ.

Англосаксонське право у 2015 році стосовно цивільних безпілотників[ред.ред. код]

Небезпечне зближення аматорського дрона-безпілотника із гвинтокрилом HH-65 Дельфін. 27 серпня 2014 р. Фото D.Ramey Logan

У 2015 році у США діє тимчасова повна заборона на комерційне використання дронів приватними компаніями, які працюють у рекламі, аерофотозйомці, охороні, тощо. Цю заборону оскаржують, і де-факто у багатьох випадках ігнорують. Також вступила у дію повна заборона для хоббі аматорів використовувати дрони (зокрема, коптери) в межах національних парків Сполучених Штатів. У Великій Британії некомерційне (тобто, як хоббі) пілотування дронів (коптерів) дозволяється тільки за наявності відповідної ліцензії. Зазвичай, аматори-пілоти коптерів, входять до клубів та об'еднань авіамоделістів — сплачують членські внески і мають страховку громадянської відповідальності.

Закони України у 2015 році які стосуються цивільних безпілотників[ред.ред. код]

Кримінальний Кодекс України: станом на 12 січня 2015 року. Х.: Право, 2015. — 252 с. ISBN 978-966-458-741-6

Порушення правил використання повітряного простору може створювати істотну загрозу безпеці повітряних польотів.Кримінальний кодекс України (стаття 282) передбачає покарання за «вчинення дій у повітряному просторі», які створили таку загрозу або спричинили потерпілим тілесні ушкодження, завдали «великої матеріальної шкоди», або спричинили загибель людей. Дуже небезпечні польоти безпілотників (коптерів) поблизу аеродромів. Зіткнення пасажирського (особливо легкомоторного) літака із необережно запущеним любительським дроном може привести до серйозної аварії.

Англосаксонське право забороняє аматорам вести за допомогою дронів-коптерів зйомку людських натовпів. Безпілотник — наприклад квадрокоптер вагою 2 кг, із фото-відеокамерою, що важить приблизно 1 кг, при падінні із висоти 200 метрів може вбити людину. Гвинти коптера працюють на великій швидкості обертів і при необережному поводженні навіть на землі можуть спричиняти тілесні ушкодження. «Мені така штука вибила передні зуби» — пише один авіамоделіст. У 2013 році у парку Нью-Йорка 19-річний підліток отримав тяжкі поранення голови та шиї від безпілотного гелікоптера і загинув на місці[36]. У червні 2015 року співак Енріке Іглесіас під час концерту невдало наблизився до репортерського дрона-коптера і отримав різані рани правої руки, доспівав концерт у скривавленій майці, а після концерта потрапив на хірургічну операцію[37].

Боротьба проти безпілотників у 2015 - 2016 роках[ред.ред. код]

Для боротьби із військовими безпілотниками Росії та Китаю у США розроблено, і у 2015 році випробовано спеціальну гармату «chain gun»[38].

Портал Yahoo повідомив, що фірма Bettelle (США) розробила портативний пристрій направленої дії для радіоелектронної боротьби із невеликими дронами-шпигунами (такими, на зразок, як популярний коптер DJI Phantom). Пристрій важить приблизно 4 кг, має приклад та приціл. За даними фірми ця «електронна рушниця» готова до дії через 0.1 сек після включення, і може паралізувати дрон-шпигун на відстані до 300 м. У 2016 році електронна рушниця Bettelle Drone Defender постачається до державних установ США[39].

На Донбасі проросійські найманці, як повідомлялося, успішно нейтралізують безпілотники місії ОБСЄ за допомогою радіотехнічних засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ'ів) російського виробництва.

Також стають відомими випадки використання "свійських" заходів у борьтьбі із невеликими дронами, що порушують права громадян на приватність. Так, у США невеликий аматорський дрон «коптер», що літав у повітрі над приватною садибою, роздратував власника, і той збив його із мисливської рушниці (дробовика).[40]

6 серпня 2015 року на Ютюбі розміщено відео, де рибалка, роздратований коптером, успішно «збиває» його влучно закинутою блесною спіннінга.[41]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Українська радянська енциклопедія, перше видання
  2. М. К. Філяшкін канд. техн. наук, проф., А. А. Закордонець. Алгоритм роботи адаптивної системи керування бічним рухом безпілотних літальних апаратів на етапі виходу на задану лінію шляху
  3. BBC Graphic — Great Turning Points in Aviation. BBC World Service web-site, 15 січня 2015 [1]
  4. JDN 2/11 2011, p.1-2
  5. JDN 2/11 2011, p.4-2
  6. DOD-USRM-2013 2013, p.104
  7. DOD-USRM-2013 2013, p.105
  8. DOD-USRM-2013 2013, p.105 – 106
  9. Війна дронів. Як волонтери постачають українські війська безпілотниками і створюють власний апарат. Texty.org.ua. 12 вересня 2014. 
  10. ІТ-волонтерство "Армії SOS". Фото. УП Життя. 16 жовтня 2014. 
  11. Український серійний безпілотник випускатимуть з осені — Укроборонпром 26 серпня 2015р, 23:20Сергій Пінькас
  12. На полігоні пройшли випробування вітчизняного безпілотника "Spectator". Military Navigator. 24.01.2016. 
  13. Сергій ВОРОНКОВ (14 січня 2016). Розвідник Spectator. Народна Армія. 
  14. Михайло Штекель (2016-01-22). Не можна судити генералів за бойові втрати – експерт США. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 2016-01-25. Процитовано 2016-02-05. 
  15. США нададуть Україні Hummvee і безпілотники. 5 Канал. 12 березня 2015. 
  16. Україна починає виробництво ударних безпілотників - Турчинов. Укрінформ. 26 січня 2016. 
  17. а б в «Укроборонпром» готує новий тактичний багатофункціональний безпілотний комплекс. Укроборонпром. 29/01/2016. 
  18. а б “Укроборонпром” розробляє ударний безпілотник, який здатний знищити танк. Народна Армія. 5 Feb 2016. 
  19. Russia ‘May Buy’ $50 Mln Worth of Israeli UAVs MOSCOW, May 16 (RIA Novosti)
  20. Россия и Израиль: путь к военному сотрудничеству 08 октября 2013, 09:03Александр Шульман
  21. IAI signs $400 million Russian deal
  22. Россия и Израиль: путь к военному сотрудничеству 08 октября 2013, 09:03Александр Шульман
  23. Yakovlev Yak-130 to lose pilot in Russian unmanned combat air vehicle study. Flightglobal.com. 2006-11-07. Процитовано 2012-09-28. 
  24. Dozor-600 UAV. YouTube. 2009-08-23. Процитовано 2012-09-28. 
  25. Russia’s newest Dozor-600 UAV at MAKS-2009 ~ ASIAN DEFENCE. Theasiandefence.blogspot.com. 2009-08-27. Процитовано 2012-09-28. 
  26. БЕСПИЛОТНЫЕ ЛЕТАТЕЛЬНЫЕ АППАРАТЫ "ДОЗОР" / Russian UAV "DOZOR" - MALE UAV "DOZOR 600". Uav-dozor.ru. Процитовано 2012-09-28. 
  27. БЕСПИЛОТНЫЕ ЛЕТАТЕЛЬНЫЕ АППАРАТЫ "ДОЗОР" / Russian UAV "DOZOR" - DOZOR 100. Uav-dozor.ru. Процитовано 2012-09-28. 
  28. БЕСПИЛОТНЫЕ ЛЕТАТЕЛЬНЫЕ АППАРАТЫ "ДОЗОР" / Russian UAV "DOZOR" - DOZOR 50. Uav-dozor.ru. Процитовано 2012-09-28. 
  29. БЕСПИЛОТНЫЕ ЛЕТАТЕЛЬНЫЕ АППАРАТЫ "ДОЗОР" / Russian UAV "DOZOR" - DOZOR 85. Uav-dozor.ru. Процитовано 2012-09-28. 
  30. By RIA Novosti on Wednesday, August 5th, 2009 (2009-08-05). Russian company develops heavy UAV for military use | Aviation & Air Force News at DefenceTalk. Defencetalk.com. Процитовано 2012-09-28. 
  31. MBVK-137 MULTIPURPOSE UNMANNED HELICOPTER COMPLEX | Russian Military Analysis. Warfare.ru. Процитовано 2012-09-28. 
  32. Газета по-українські, 17 лютого 2015, No.14, с.2
  33. http://gordonua.com/news/war/SBU-Voennye-v-zone-ATO-sbili-bespilotnik-rossiyskogo-proizvodstva-81842.html
  34. http://lb.ua/news/2015/05/21/305656_zone_ato_sbili_rossiyskiy.html
  35. http://www.dsnews.ua/society/voennye-sbili-na-donbasse-rossiyskiy-bespilotnik-forpost--21052015140600
  36. http://www.bbc.com/news/world-us-canada-23992647
  37. http://www.bbc.com/news/entertainment-arts-32978156
  38. http://www.theweek.com/articles/567635/army-plans-obliterate-russian-chinese-drones-huge-chain-gun
  39. Yahoo, 30 січня 2016
  40. (3 серпня 2015, http://kfor.com/2015/08/03/it-was-the-same-as-trespassing-father-shoots-down-drone-in-backyard-hovering-over-his-daughter/)
  41. (https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=SrzU-MMBGIM)

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • JDN 2/11 (2011). «Точка зору Великої Британії на безпілотні авіаційні системи» (The UK approach to unmanned aircraft systems). Публікація МО Великої Британії Joint Doctrine Note 2/11, dated 30 March 2011. (англ.)
  • DOD-USRM-2013 (2013). «Інтегрована дорожня карта щодо систем без людини на борту на 2013—2038 фінансові рр.» (Unmanned Systems Integrated Roadmap FY2013—2038). Публікація Департаменту оборони США.(англ.)
Авіація Це незавершена стаття з авіації.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.