Безруки (Дергачівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Безруки
Залізнична станція Безруківка
Залізнична станція Безруківка
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Дергачівський район
Рада/громада Безруківська сільська рада
Код КОАТУУ 6322080501
Облікова картка Безруки 
Основні дані
Засноване 1695
Населення 2463
Площа 0,417 км²
Густота населення 5906,47 осіб/км²
Поштовий індекс 62322
Телефонний код +380 5763
Географічні дані
Географічні координати 50°10′18″ пн. ш. 36°07′09″ сх. д. / 50.17167° пн. ш. 36.11917° сх. д. / 50.17167; 36.11917Координати: 50°10′18″ пн. ш. 36°07′09″ сх. д. / 50.17167° пн. ш. 36.11917° сх. д. / 50.17167; 36.11917
Середня висота
над рівнем моря
118 м
Водойми Лопань
Найближча залізнична станція Безруківка
Місцева влада
Адреса ради 62322, Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Безруки, вул. Шевченко, 22, тел. 61-2-04
Сільський голова Шабалтас Микола Іванович
Карта
Безруки. Карта розташування: Україна
Безруки
Безруки
Безруки. Карта розташування: Харківська область
Безруки
Безруки
Безруки. Карта розташування: Дергачівський район
Безруки
Безруки

Бе́зруки — село в Україні, у Дергачівському районі Харківської області. Населення становить 2463 осіб. Орган місцевого самоврядування — Безруківська сільська рада.

Історія[ред. | ред. код]

В селі фуннкціонує Іоанно – Богословський храм побудований в 1898 році стараннями парафіян. 200 рублів сріблом пожертвував поміщик Яків Білокопитов з села Карасівка, а кошти на внутрішнє оздоблення і начиння - архієпископ Амвросій Ключар. За словами старожилів, будівельний матеріал для храму був придбаний в селі Черкаська Лозова, з розібраного маєтку роду Основ'яненків. Пізніше, коли в Харкові розбирали Миколаївську церкву, було придбано цеглу, якою і було зовні обкладено храм. Будівництво тривало 20 років. Керував будівництвом будівельний комітет, який очолював мешканець села Бережний Василь Іванович. Храм побудовано у архітектурному стилі еклектика. Еклектика (еклектизм, історизм) в архітектурі - напрямок в архітектурі, що домінувала в Європі і Росії в 1830-1890 роках. При побудові була облаштована двоярусна дерев'яна дзвіниця. Дванадцять дзвонів виготовлені на заводі братів Рижових. Великий дзвін важив 200 пудів, другий 150 пудів. Освячено храм 28 грудня (за старим стилем) 1898 року архієпископом Амвросієм (Ключарьовим), про що було повідомлено в газеті "Губернские ведомости" № 332 від 29 грудня 1898 року. Згідно "Довідкової книги для Харківської єпархії", виданої в 1904 році, храм мав 33 десятини орних земель. Парафіян чоловічої статі - 986, жіночої - 954. Було приміщення для церковного причту, школи грамоти. Об'єднав 14 хуторів. У 1930 році храм був закритий, дзвіниця зруйнована. У приміщенні храму влаштовано клуб (відбулося тільки одне засідання партактиву), пізніше зерносховище і стайня. У 1942 році (під час німецької окупації), у храмі після ремонту відновилися богослужіння.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 80 людей[1].

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Безруки знаходиться на річці Лопань в балці Мендалька. Русло річки дуже звивисте і вздовж нього проведено багато іригаційних каналів, вище за течією на відстані 1 км розташоване село Солоний Яр та смт Слатине, нижче за течією примикає до сіл Шовкопляси і Ємці, на відстані 2 км розташоване село Лещенки.

Поруч із селом проходить залізниця, станція Безруківка, до села примикає невеликий лісовий масив (дуб).

Назва[ред. | ред. код]

Село раніше називалося хутор Шептухін, Харківського повіту, Харківської губернії. Під цією назвою хутір згадується у XLVI (сорок шостому) випуску "Списку населених місць Харківської губернії за відомостями 1864 року". Видано Центральним Статистичним Комітетом Міністерства Внутрішніх справ. Опрацьовано членом Статистичного Ради Н. Штігліцем. Санкт-Петербург 1869 рік. Друковано за розпорядженням Міністра Внутрішніх Справ у друкарні Карла Вульфа (С.-П. Ливарний проспект будинок 60). Станом на 1864 рік хутор складався з 12 домоволодінь та нараховував чоловічого населення 27 та жіночого 31.

Також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]