Безруков Владислав Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Безруков Владислав Вікторович
Народився 25 лютого 1940(1940-02-25) (78 років)
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність лікар
Alma mater Національний медичний університет імені О.О. Богомольця
Заклад Національна академія медичних наук України
Посада директор Інституту геронтології АМН України
Науковий ступінь доктор медичних наук[d]
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Державна премія України в галузі науки і техніки — 2003 Заслужений діяч науки і техніки України

Владисла́в Ві́кторович Безру́ков (нар. 25 лютого 1940) — український науковець та медик, доктор медичних наук (1983), академік Національної академії медичних наук України (з 2011; професор з 1998), заслужений діяч науки і техніки України (1998)[1], лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2003)[2], директор Інституту геронтології АМН України (з 1988); художник.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 25 лютого 1940 року.

Освіта: Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, аспірантура Інституту геронтології АМН України.

Завідувач лабораторії соціальної геронтології (1989–2004), завідувач лабораторії фізіології з 1999 року, а з 1988 року — директор цього Інституту.

Основні напрями науково-дослідної роботи: фізіологія старіння (вивчення змін в нейрогуморальній регуляції кровообігу, систем антиоксидантного захисту та оксиду азоту, ендотеліальної дисфункції, гіпоталамічних механізмів старіння організму, вікових особливостей гіпоталамічної регуляції вегетативних та ендокринних функцій, ролі гіпоталамічних порушень в розвитку віково-залежної патології, гіпоталамічних впливів на тривалість життя) та соціальна геронтологія (вивчення феномену довголіття, прискореного старіння населення України, соціально-гігієнічних факторів ризику розвитку віково-залежних захворювань, оцінка стану здоров'я та потреб у різних видах медико-соціальної допомоги людям похилого віку).

Автор понад 530 наукових праць, зокрема 23 монографій і навчальних посібників з фізіології і соціальної геронтології, 4 авторських свідоцтв. Підготував 4 докторів та 10 кандидатів наук.

Головний редактор науково-практичного журналу «Проблемы старения и долголетия»; член редколегій або редакційних рад часописів «Журнал Академії медичних наук України», «Кровообіг та гемостаз», «Лікарська справа» та інших видань.

Відзнаки і нагороди[ред.ред. код]

Творчість[ред.ред. код]

Малювати почав з дитинства, оволодів технікою малюванням олівцем, тушшю, аквареллю, пастеллю, оілйними фарбами. Більшість художньої спадщини становлять пейзажі, також міські пейзажі, портрети, натюрморти.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Указ Президента України від 3 квітня 1998 року № 246/98 «Про відзначення нагородами України медичних працівників»
  2. а б Указ Президента України від 23 грудня 2003 року № 1480/2003 «Про присудження Державних премій України в галузі науки і техніки 2003 року»
  3. Указ Президента України від 21 серпня 2015 року № 491/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»

Джерела[ред.ред. код]