Безсмертний Анатолій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Анатолій Безсмертний
Anatoliy Bezsmertnyi.jpeg
Особові дані
Повне ім'я Анатолій Петрович
Безсмертний
Народження 21 січня 1969(1969-01-21) (49 років)
  Київ, Українська РСР, СРСР
Зріст 181 см
Вага 71 кг
Громадянство СРСР СССРУкраїна Украина
Позиція захисник
Професіональні клуби*
1987 СРСР «Таврія» (Сімферополь) 14 (0)
1990 СРСР «Галичина» 38 (0)
1991 СРСР «Приладист» 40 (0)
1992—1994 Україна «Динамо» (Київ) 31 (0)
1992—1994  Україна «Динамо-2» 16 (0)
1994—1997 Росія «Динамо-Газовик» 109 (4)
1998—2001 Росія «Ростсільмаш» 100 (4)
2002 Росія «Чорноморець» Н 23 (0)
2003—2004 Росія «Динамо» (Ставрополь) 49 (0)
2005—2007 Україна «Дніпро» (Черкаси) 31 (0)
Тренерська діяльність**
2007—2008 Україна «Дніпро» (Черкаси) (тренер)
2008—2009 Україна «Дніпро» (Черкаси)
2010—2013 Україна «Полтава»
2013—2014 Україна «Полтава» (ст. тренер)
2015 Україна «Полтава» (тренер)
2015—2016 Україна «Полтава» (в. о.)
2017 Україна «Суми»
2017—2018 Україна «Полтава»
2018— Україна «Полісся»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Анатолій Петрович Безсмертний (21 січня 1969, Київ, Українська РСР) — радянський та український футболіст, захисник, майстер спорту. Нині український футбольний тренер.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Клубна[ред. | ред. код]

Футболом почав займатися в київській СДЮШОР «Динамо», перший тренер — В. І. Онищенко. Професійну кар'єру розпочав у 1987 році, гравцем сімферопольської «Таврії», яка виступала у другій лізі союзного чемпіонату. Пізніше виступав у західноукраїнських клубах «Галичина» і «Приладист», де вихованець київського футболу, привернув увагу тренерів київського «Динамо» і в 1992 році отримав запрошення в столичний клуб, за який дебютував 28 лютого 1992 року, в матчі на Кубок України проти «Скала» (Стрий). За підсумками сезону став срібним призером першості. В наступних двох сезонах ставав володарем Кубка України і двічі, разом з командою перемагав у чемпіонаті України. 4 березня 1992 року відбувся дебют Анатолія в Кубку європейських чемпіонів, у матчі проти «Барселони» (0:2). Всього, в найпрестижнішому єврокубковому турнірі, зіграв 4 гри, з яких тричі виходив на поле проти «Барселони».

У 1994 році київське «Динамо» очолив Йожеф Сабо, який почав створювати команду під своє бачення гри. Багатьом футболістам не знайшлося місця в основному складі. Був переведений у дубль і Анатолій Безсмертний. З подальшим працевлаштуванням посприяв одноклубник Анатолія — Віктор Леоненко, який рекомендував його у свій колишній клуб тюменський «Динамо-Газовик». Незабаром футболіст, разом зі своїми одноклубниками В'ячеславом Хрусловим, Ігорем Кутєповим і Юрієм Грициною відправився в Тюмень. У новій команді міцно зайняв місце в основі, застовпивши за собою позицію центрального захисника. За підсумками року визнавався найкращим придбанням клубу в сезоні[1].

Після декількох успішних сезонів в Тюмені, в 1998 році перейшов в «Ростсільмаш», де став лідером оборони, був капітаном команди, брав участь в іграх за Кубок Інтертото (провів 5 матчів).

З березня 2002 року виступав за новоросійський «Чорноморець». Регулярно виходив на поле в основному складі, разом з командою завоював путівку у вищу лігу, перемігши в турнірі першої ліги, але через розбіжності з керівництвом клубу, вирішив залишити команду.

Після цього Анатолій отримав запрошення від калінінградської «Балтики» і навіть підписав попередній контракт, але в останній момент керівництво клубів не змогло домовитися про трансферну вартість. У результаті перехід не відбувся. Термін дозаявок в першій лізі, до того часу вже минув. Щоб мати ігрову практику, прийняв запрошення від клубу другої ліги «Динамо» (Ставрополь), де грав досить успішно і за версією російської ПФЛ, був визнаний найкращим захисником зони «Південь» другої ліги[2]. У 2005 році покинув ставропольський клуб, повернувшись в Київ.

Для підтримки спортивної форми виступав за столичний аматорський клуб «Металіст УГМК». Незабаром отримав запрошення від російського клубу «Салют-Енергія», але після короткострокового перебування в бєлгородській команді (з 21.07.2005 по 31.08.2005), прийняв запрошення від черкаського «Дніпра», який виступав у першій лізі чемпіонату України, за який провів 31 матч і влітку 2007 року завершив ігрову кар'єру.

Тренерська[ред. | ред. код]

У січні 2007 року призначений на посаду граючого тренера черкаського «Дніпра», але вже в травні 2007 року закінчив активні виступи, сконцентрувавшись на роботі помічника головного тренера А. Рябоконя, який покинув свій пост у 2008 році. Головним тренером черкаської команди був призначений Анатолій Безсмертний. Команда, під керівництвом молодого тренера, лідирувала в чемпіонаті, претендувала на вихід в першу лігу. Але в розпал економічної кризи, на початку 2009 року команда практично перестала фінансуватися.

У березні 2009 року, Анатолій Петрович отримав запрошення попрацювати в віннницькій «Ниві», куди разом з низкою черкаських футболістів і відправився. Але пробув там лише тиждень, встигнувши провести з новою командою один контрольний матч, після чого повернувся назад у «Дніпро»[3]. Ситуація з фінансуванням черкаського клубу продовжувала погіршуватися і незабаром, у травні 2009 року клуб припинив своє існування.

Під час вимушеної перерви в тренерській роботі, виступав за аматорський клуб «Ірпінь» (Гореничі), за який грали багато футболістів, що закінчили активну кар'єру — Андрій Ковтун, Юрій Дмитрулін, Сергій Нагорняк, Віталій Косовський і в її складі виграв аматорський Кубок України[4].

Влітку 2010 року, Анатолій Петрович Безсмертний призначений головним тренером «Полтави»[5]. У сезоні 2010/11 з полтавським клубом зайняв 2 місце в групі «Б» другої ліги України. Але в стикових матчах за право грати в Першій лізі, полтавчани поступилися «Сумам» 0:2. У наступному сезоні підопічні Анатолія Безсмертного виступили більш успішно, посівши 1 місце у своїй групі і завоювали путівку в першу лігу. Свій перший сезон, у другому за значимістю футбольному дивізіоні України, полтавчани, як для новачка турніру, почали непогано, завершивши перше коло на 6 місці[6]. Але у другій частині сезону команда виступила менш вдало, посівши підсумкове 13 місце. Перед початком сезону 2013/14, керівництво вирішилося на зміну наставника команди. Новим головним тренером був призначений Ілля Близнюк. Анатолій Безсмертний залишився і далі працювати в клубі, перейшовши на посаду старшого тренера. В кінці липня 2014 року Анатолій Петрович покинув полтавську команду[7].

В січні 2015 року Безсмертний знову повернувся до Полтави, прийнявши пропозицію стати асистентом Олега Федорчука, який очолив колектив, а після його відставки, 2 вересня 2015 року, в черговий раз був призначений виконуючим обов'язки головного тренера «Полтави»[8]. На посту наставника команди тренер пропрацював до вересня 2016 року. У грудні того ж року, фахівець отримав пропозицію очолити один з китайських клубів, але відповів відмовою[9].

1 березня 2017 року, Анатолій Петрович став головним тренером ще одного клубу першої ліги — ПФК «Суми»[10].

21 серпня 2018 року очолив житомирське «Полісся»[11].

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ФК Тюмень 1994. Как казаки Тюмень выручали. www.sports.ru. 4.05.2011. Архів оригіналу за 2013-02-10. Процитовано 2011-05-08. 
  2. Футбольная премия «Оскар». atvmedia.ru. 3.12.2004. Архів оригіналу за 2013-02-10. Процитовано 2013-02-10. 
  3. Новый тренер винницкой «Нивы». 20minut.ua. 2.04.2009. Архів оригіналу за 2013-02-10. Процитовано 2011-05-08. 
  4. «Это была бы команда-бомба». sport.segodnya.ua. 11.11.2008. Архів оригіналу за 2013.02.10. Процитовано 2011-05-08. 
  5. «Гелиос» — «Полтава» — 0:3». Официальный сайт ФК «Полтава». 29.06.2010. Архів оригіналу за 2013-02-10. Процитовано 2011-05-08. 
  6. Новички у Полтавы будут обязательно. football.ua. 17.11.2012. Архів оригіналу за 2013.11.20. Процитовано 2013-11-20. 
  7. Анатолій Безсмертний пішов з ФК Полтава. www.ua-football.com. 27.07.2014. Архів оригіналу за 2014-12-7. Процитовано 2014-12-7. 
  8. Официально Олег Федорчук больше не является главным тренером ФК «Полтава». Официальный сайт ФК «Полтава». 02.09.2015. Процитовано 2015-09-02. 
  9. Анатолий Бессмертный отказался от предложения китайского клуба
  10. ПФК «Сумы»: отставка Лютого, назначение Бессмертного
  11. «Полісся» звільнило Призетка і призначило нового тренера. «UA-Футбол». 2018-08-21. Процитовано 2018-08-22. 

Посилання[ред. | ред. код]