Безсмертний Роман Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Роман Петрович Безсмертний
Роман Петрович Безсмертний

Надзвичайний та Повноважний Посол України в Республіці Білорусь
Час на посаді:
24 лютого 2010 — 3 червня 2011
Президент   Віктор Ющенко
Віктор Янукович
Попередник Ігор Ліховий
Наступник Віктор Тихонов
Нині на посаді
На посаді з 31 березня 2016
Попередник Віктор Назар

Голова Центрального виконавчого комітету Народного Союзу «Наша Україна»
Час на посаді:
липень 2009 — 23 лютого 2010
Попередник Олег Гуменюк
Наступник Сергій Бондарчук

Голова Центрального виконавчого комітету Народного Союзу «Наша Україна»
Час на посаді:
грудень 2006 — 12 липня 2007
Попередник Микола Катеринчук
Наступник Олег Гуменюк

Віце-прем'єр міністр України
Час на посаді:
4 лютого 2005 — 29 листопада 2005

Народився 15 листопада 1965(1965-11-15) (52 роки)
с. Мотижин, Макарівський район, Київська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Освіта Київський педагогічний інститут
Політична партія Українська республіканська партія

Народно-демократична партія
Наша Україна
Народно-демократична партія
«Третя Українська Республіка»

Аграрна партія України
Дружина Тетяна Олександрівна Мокріді
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Україна Народний депутат України
Народний депутат України 2-го скликання
УРП квітень 1994 квітень 1998
Україна Народний депутат України
Народний депутат України 3-го скликання
НДП березень 1998 квітень 2002
Україна Народний депутат України
Народний депутат України 4-го скликання
блок В.Ющенка «Наша Україна» квітень 2002 3 березня 2005
Україна Народний депутат України
Народний депутат України 5-го скликання
Наша Україна квітень 2006 квітень 2007

Рома́н Петро́вич Безсме́ртний (нар.15 листопада 1965, с. Мотижин, Макарівський район, Київська область) — український політик, державний діяч, дипломат, один із авторів Конституції України, кандидат політичних наук.

Народний депутат України ІІ, ІІІ, IV та V скликань. З 1997 до 2002 р. був Постійним представником Президента Леоніда Кучми у Верховній Раді України. У 2005 р. призначений віце-прем’єр-міністром України з питань адміністративно-територіальної реформи. Голова Ради партії «Народний Союз - Наша Україна» (2005-2006 р.), голова виконкому цієї ж партії (2006-2007 р.), лідер фракції «Наша Україна» у Верховній Раді (травень – грудень 2006 р.). Заступник Глави Секретаріату Президента України (2007-2008 р.).

З лютого 2010 р. по червень 2011 р. – Надзвичайний і Повноважний посол України в Республіці Білорусь.

Представник України в політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України.

Безпартійний.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство, освіта[ред.ред. код]

Народився 15 листопада 1965 року в селі Мотижин Макарівського району Київської області.

Батько Петро Кирилович (1941-2005 р.) працював землевпорядником у Мотижині. Мати Ольга Дем'янівна (нар. 1941) - молодша медсестра Мотижинської дільничної лікарні, зараз на пенсії.

З 1983 по 1990 р. навчався на історичному факультеті у Київському педагогічному інституті ім. Горького (нині – Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова), спеціальність «вчитель історії». Служив у армії (1983-1985 р.).

Під час навчання на старших курсах інституту працював у середній школі №3 у Вишневому Київської області. З серпня 1990 р. почав працювати вчителем історії у Бородянській середній школі №2 (Київська область), де створив краєзнавчу експозицію.

У 1997 р. захистив кандидатську дисертацію «Соціально-політичний устрій українського суспільства (концепція Донцова)», Інститут національних відносин і політології НАНУ.

Політична кар'єра[ред.ред. код]

Роман Петрович Безсмертний

У 1994 році вперше став народним депутатом України (у Верховній Раді України II скликання), отримавши перемогу на мажоритарному окрузі №220 у Макарівському районі Київської області. На той час Безсмертному було 28 років. На виборах його висунула Українська республіканська партія.

У Верховній Раді ІІ скликання був секретарем депутатської групи «Державність», яку очолював академік Ігор Юхновський. Пізніше – член групи «Конституційний центр» на чолі з Михайлом Сиротою. Голова підкомітету з питань діяльності Ради і самоврядування Комітету з питань державного будівництва, діяльності рад і самоврядування.

Став одним із основних авторів Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 р. До того також був одним із авторів Конституційного договору між Верховною Радою та Президентом України від 8 червня 1995 р.

З 1998 по 2002 р. – народний депутат України ІІІ скликання від Народно-демократичної партії. Член фракції НДП (травень 1998 – січень 2002 років), член фракції ПРП «Реформи-Конгрес» (з січня 2002 року). Член Комітету з питань державного будівництва, місцевого самоврядування та діяльності рад (з липня 1998 року, пізніше – Комітет з питань державного будівництва, місцевого самоврядування).

У 1997 році став постійним представником Президента України Леоніда Кучми у Верховній Раді України. Перебував на цій посаді п’ять років – до квітня 2002 р.

Під час другої каденції Романа Безсмертного у Верховній Раді почалася його багаторічна робота із тодішнім екс-прем’єр-міністром Віктором Ющенком та «Нашою Україною». На парламентських виборах 2002 р. був політичним координатором та заступником виборчого штабу опозиційного блоку «Наша Україна».

На парламентських виборах у квітні 2002 р. пройшов у Верховну Раду IV скликання від блоку «Наша Україна» (№23 у списку). На той час був безпартійним. З травня 2002 р. – член фракції «Наша Україна». Член Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (з червня 2002 року). 3 березня 2005 р. склав депутатські повноваження.

Під час президентських виборів 2004 р. – керівник виборчого штабу кандидата в президенти Віктора Ющенка; заступник керівника центрального штабу коаліції «Сила народу», створеної «Нашою Україною» та Блоком Юлії Тимошенко.

У листопаді-грудні 2004 р. – комендант наметового містечка на Майдані під час Помаранчевої революції.

З березня 2005 р. по грудень 2006 р. – голова Ради партії «Народний Союз Наша Україна».

З 4 лютого по 29 листопада 2005 р. – віце-прем’єр-міністр з питань адміністративно-територіальної реформи в урядах Юлії Тимошенко і Юрія Єханурова.

Після відставки уряду Юлії Тимошенко зайнявся підготовкою «Нашої України» до парламентських виборів 2006 року. Очолив виборчу кампанію блоку «Наша Україна».

Народний депутат V скликання з квітня 2006 р. від блоку «Наша Україна», №23 у партійному списку. Член Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування. У квітні 2007 р. склав повноваження депутата Верховної Ради.

З травня по грудень 2006 р. - голова фракції «Нашої України» у Верховній Раді.

З грудня 2006 р. по липень 2007 р. – голова Центрального виконавчого комітету партії «Народний Союз Наша Україна».

4 квітня 2007 р. призначений заступником Глави Секретаріату Президента України. Перебував на цій посаді до травня 2009 р., після чого знову повернувся до партійної роботи керівником виконкому «Нашої України».

З 24 лютого 2010 р. по 3 червня 2011 р. – Надзвичайний і Повноважний посол України в Республіці Білорусь [1]. Роман Безсмертний був солідарний з європейським дипломатичним корпусом щодо подій, що відбулися під час і після президентських виборів у Білорусі в 2010 році. У січні 2011 р. проігнорував інаугурацію президента Білорусі Олександра Лукашенка.

Безсмертний у кулуарах Верховної Ради України

З березня 2016 р. вступив до лав Аграрної партії України, ставши керівником Центрального апарату партії. Наприкінці 2017 р. склав із себе повноваження керівника апарату цієї політичної партії.

У січні 2018 р., підсумовуючи свою попереднє політичне життя, заявив, що «стомився підносити патрони тим, хто не вміє стріляти». (Інтерв’ю на каналі ZIK, січень 2018 р.[2]).

Мінський процес[ред.ред. код]

У 2015 р. Роман Безсмертний був призначений представником України у політичній підгрупі Тристоронньої контактної групи з врегулювання конфлікту на сході України (Мінський процес). Беручи участь у складних переговорах, він завжди принципово відстоював суверенітет та територіальну цілісність України, наполягав на необхідності першочергового вирішення безпекових питань, припиненні вогню та звільненні заручників.

Роман Безсмертний першим із представників України надав публічності Мінському процесу, відверто розповідаючи про внутрішню «кухню» переговорів з російською стороною та представниками окупованих територій.

У квітні 2016 року вийшов зі складу перемовників Мінського процесу[3].

Позиція Романа Безсмертного під час Мінського процесу:

1. Окуповані території сходу України були, є і будуть частиною території України.

2. Окупованим територіям слід дати шанс повернутися до України. Діалог потрібно вести насамперед із тими мешканцями Донбасу, які не причетні до прийняття рішень та не використовують зброю проти власної держави і українського народу.

Роман Петрович Безсмертний

3. Окуповані території можуть повернутися до України лише на тих умовах, які відповідають Конституції України. Будь-які розмови про внесення змін до Основного закону (заради повернення окупованих територій) мають бути припинені. Сувереном є весь український народ, а не його частина.

4. Україна повинна розробити чітку стратегію щодо реінтеграції Донбасу.

5. Українська держава повинна: а) мілітаризувати економіку; б) створити сильну армію, забезпечену необхідними ресурсами, а також підтримкою суспільства та союзників.

6. Мінськ поки залишається єдиним майданчиком, де обговорюються питання звільнення заручників і припинення вогню. Він має існувати, доки на кону стоїть життя навіть однієї людини. Але українська влада, з метою посилення своїх позицій, повинна ініціювати переговори в іншому форматі у країні, яка не перебуває під впливом Росії (Швейцарія, Австрія тощо).

Роман Петрович Безсмертний
Роман Петрович Безсмертний

7. Окупація Донбасу є ілюстрацією безпекових проблем у всьому світі. Відтак Мінські переговори повинні стати відправною точкою для проведення загальноєвропейських та загальносвітових конференцій по глобальній безпеці.

8. Будучи представником Контактної групи з врегулювання конфлікту на сході України, Безсмертний окремо акцентував також на питанні повернення Криму. Його позиція: Крим, як і Донбас, завжди був, є і буде частиною України; йому також потрібно дати шанс повернутися до складу Української держави; для повернення Криму українська влада повинна розробити окрему стратегію. Процеси реінтеграції Донбасу та Криму мають бути різними і за часом, і за методикою.    

Особисте життя[ред.ред. код]

Роман Безсмертний одружений з Тетяною Олександрівною Мокріді (1971 р.). Від першого шлюбу він має доньку Лілію (1989 р.), у Тетяни Мокріді від першого шлюбу — син Владислав (1991 р.). Спільні діти — Єлізавета та Анастасія (2012 р.).

Захоплення: футбол, класична музика. Колекціонує вінілові платівки.

Цікаві факти[ред.ред. код]

1. Переломним моментом у долі Безсмертного стало знайомство із зв’язковим УПА Олексієм Голубом, який проживав у Бородянці, де вчителював Роман. Саме він у 1993 році запропонував Безсмертному балотуватися до Верховної Ради. Своїми вчителями в політиці Безсмертний вважає братів Горинів, Ігоря Юхновського, Івана Плюща.

Р.Безсмертний, Ю.Тимошенко, О.Мороз під час "коаліціади" 2006р
Роман Безсмертний з дружиною Тетяною Мокріді

2. У 2006 році під час коаліційних переговорів між «Нашою Україною», БЮТ і СПУ Роман Безсмертний був запропонований учасниками коаліціади на посаду Голови Верховної Ради України. Втім у середовищі «Нашої України» виникла нова кандидатура на посаду спікера – Петра Порошенка. Це прізвище не було сприйняте переговірниками і перекреслило весь хід переговорів. Влітку 2006 року Україна почула, що створено так звану «антикризову коаліцію», до якої увійшли СПУ, КПУ і ПР. Власне ця коаліція і привела до влади прем’єр-міністра Віктора Януковича при Президентові Ющенку.

Про цей період історії сам Роман Безсмертний розповів так: «У 2006 р. я пішов на компроміс: відмовився від посади Голови Верховної Ради, аби не розвалити партію «Наша Україна» зсередини, і сказав – хай це буде Порошенко… Я це зробив заради єдності, але, на жаль, крім того, що це підживлювало амбіції окремих людей, це не давало відповіді на питання розвитку держави. І в результаті все розвалилося». (Програма HARD з Влащенко, телеканал ZIK, 5.02.2018 р.[4]).

3. Роман Безсмертний мріє видати підручник з історії. «У мене на сьогоднішній день є вже декілька готових підручників, які треба упорядкувати і видати. І я мрію, як тільки з’явиться вільний час, все це впорядкувати і видати, тому що я читав історію, зараз читаю геополітику і  дипломатичний протокол. Мені б дуже хотілося ті матеріали, ті наробки, які є, видати, тому що з точки зору донесення інформації до дітей я бачу результати. Ці результати продуктивні – це знання». (Канал Еспресо, грудень 2017 р.[5]).

4. Коли Безсмертному було 24 роки, він вирішив усе своє життя носити бороду. Таке рішення він прийняв у пам'ять про рідного брата, молодшого на один рік. Після демобілізації з армії Саша важко захворів і не мав фізичної можливості поголитися. Аби морально підтримати брата, Роман Безсмертний також не голив бороду. Після смерті брата у 1990 році борода назавжди стане незмінною складовою іміджу політика Романа Безсмертного.

Брати Безсмертні також дуже любили разом грати на гітарах. Після того, як брат помер, Роман не брав свій музичний інструмент до рук. Але дві гітари братів досі стоять поруч у батьківській хаті.

5. У 2012 р. у Романа Безсмертного і Тетяни Мокріді народилися двійнята, а на будинку сім’ї поселилися двоє лелек. З того часу лелеки прилітають до свого гнізда щовесни.

Нагороди[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]