Бейб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бейб Picto infobox cinema.png
Babe
Babe ver1.jpg
Жанр комедія / драма
Режисер Кріс Нунан
Продюсер Bill Miller[d] і Джордж Міллер
Сценарист Джордж Міллер, Кріс Нунан по книзі Діка Кінг-Сміта
На основі The Sheep-Pig[d][1]
Оповідач Roscoe Lee Browne[d]
У головних
ролях
Джеймс Кромвелл
Магда Жубанскі
Оператор Ендрю Лесні
Композитор Nigel Westlake[d]
Кінокомпанія Universal Pictures
Тривалість 92 хв.
Мова англійська
Країна США, Австралія
Рік 1995
Кошторис 30 млн $
IMDb ID 0112431
Наступний Бейб:Поросятко у місті (1998)
Бейб у Вікісховищі?

«Бейб»[2] або «Поросятко Бейб»[3] — комедійний художній фільм 1995 року режисера Кріса Нунана.

Сюжет[ред. | ред. код]

Фермеру Артуру Хоггету за унікальну здібність визначати вагу тварин «навмання» вручили як приз крихітне порося. Чотириногий малюк досить скоро усвідомив гірку істину, що свійські тварини в очах людини діляться на дві категорії — корисних і ті, що йдуть на м'ясо. Оперативно збагнувши, що сам він належить саме до тих, яких рано чи пізно з'їдять, крихітка вирішує наслідувати приклад дворової качки. Та узялася виконувати на фермі роль півня: з деяких пір щоранку кряква вдосвіта піднімає своїм «ку-ка-рі-ку» господарів і тварин, що живуть на фермі: це коні, корови, качки, кури, вівці, і звичайно собаки (породи бордер-коллі).

Собака-мама, цуценят якої роздали сусідам, стала опікувати порося і вчити його розуму. Придивившись уважніше до оточуючих, Бейб виявляє чималу користь у собачому житті, цілком присвяченої догляду за вівцями. Собаки на фермі заприятелювали з поросям і стали йому допомагати. Недовго думаючи, кабанчик вирішує позиціонувати себе як вівчарського пса, і до кінця цієї історії, повіданої від його особи, перемагає на конкурсі і домагається почесного звання найкращої вівчарки в окрузі.

Ідея про неполіткоректність ділення кого б то не було на потрібних і непотрібних істот настільки вміло завуальована в сюжеті, що навряд чи напружить своїм соціальним підтекстом юного глядача. Вони не будуть навантажуватися дорослими проблемами і виявлять в образі маленького порося позитивний прообраз «найлюдянішої людини».

Таємниця успіху Бейба в тому, що на відміну від псів-командирів, які кусають овець, порося вміє шанобливо і по-доброму обходитися з дурними вівцями, які відповідають одностайним послухом на його прохання вишикуватися і рівними колонами пройти в загін.

У ролях[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

При уявній «скромності» комп'ютерного втручання, що лише привело артикуляцію балакучих тварин у відповідність з людською, саме цій австралійській стрічці (а не іншому претенденту — «Аполлону 13») вручили «Оскар» за найкращі візуальні ефекти. Але це анітрохи не применшує переваг картини, головним героєм якої є балакуче порося. Фільм, розділений на безліч маленьких розділів, поданих у вигляді святочних малюнків, підкуповує не тільки своєю позитивістською ідеєю, але ще й новаторською реалізацією задуму. Здійснити такий проект без ріжучих очей «візуальних швів» ще нещодавно було просто неможливо.

Незважаючи на відносність «оскарівського» успіху — тільки одна статуетка при семи номінаціях (у тому числі і як найкращий фільм), Babe був дуже непогано зустрітий глядачами як у США, так і за їх межами. Результат світового прокату (249 млн дол) виглядає дуже вражаючим. Крім того, цей зоовізуальний фільм дав відчутний поштовх кар'єрі вже далеко немолодого актора Джеймса Кромвелла (фермер Хоггет), який відразу ж почав світитися в багатьох помітних голлівудських проектах. А вже про балакучих тварин і говорити не доводиться: сьогодні вони розпустили язики в такій кількості стрічок, що вже здається дивним, чому в реальному житті вони воліють обмежуватися звуковими анахронізмами. Загалом, виходить, що саме Babe став тим самим фільмом, який навчив тварин розмовляти по-людськи.

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

  • Оскар 1996 за найкращі візуальні ефекти.
  • І шість номінацій на цю премію.

Примітки[ред. | ред. код]