Бейб
Бейб | |
|---|---|
| Babe | |
 | |
| Жанр | комедія / драма |
| Режисер | Кріс Нунан |
| Продюсер | Bill Millerd і Джордж Міллер |
| Сценарист | Джордж Міллер, Кріс Нунан по книзі Діка Кінг-Сміта |
| На основі | The Sheep-Pigd[1] |
| Оповідач | Roscoe Lee Browned |
| У головних ролях |
Джеймс Кромвелл Магда Жубанскі |
| Оператор | Ендрю Лесні |
| Композитор | Nigel Westlaked |
| Кінокомпанія | Universal Pictures |
| Дистриб'ютор | Universal Pictures |
| Тривалість | 92 хв. |
| Мова | англійська |
| Країна | США, Австралія |
| Рік | 1995 |
| Кошторис | 30 млн $ |
| Касові збори | 254 100 000 $[2] |
| IMDb | ID 0112431 |
| Наступний | Бейб:Поросятко у місті (1998) |
 Бейб у Вікісховищі | |
«Бейб»[3] або «Поросятко Бейб»[4] — комедійний художній фільм 1995 року режисера Кріса Нунана. Екранізація однойменної повісті Діка Кінга Сміта Поросятко Бейб.
Сюжет[ред. | ред. код]
Фермеру Артуру Хоггету за унікальну здібність визначати вагу тварин «навмання» вручили як приз крихітне порося. Чотириногий малюк досить скоро усвідомив гірку істину, що свійські тварини в очах людини діляться на дві категорії — корисних і ті, що йдуть на м'ясо. Оперативно збагнувши, що сам він належить саме до тих, яких рано чи пізно з'їдять, крихітка вирішує наслідувати приклад дворової качки. Та узялася виконувати на фермі роль півня: з деяких пір щоранку кряква вдосвіта піднімає своїм «ку-ка-рі-ку» господарів і тварин, що живуть на фермі: це коні, корови, качки, кури, вівці, і звичайно собаки (породи бордер-коллі).
Собака-мама, цуценят якої роздали сусідам, стала опікувати порося і вчити його розуму. Придивившись уважніше до оточуючих, Бейб виявляє чималу користь у собачому житті, цілком присвяченої догляду за вівцями. Собаки на фермі заприятелювали з поросям і стали йому допомагати. Недовго думаючи, кабанчик вирішує позиціонувати себе як вівчарського пса, і до кінця цієї історії, повіданої від його особи, перемагає на конкурсі і домагається почесного звання найкращої вівчарки в окрузі.
Ідея про неполіткоректність ділення кого б то не було на потрібних і непотрібних істот настільки вміло завуальована в сюжеті, що навряд чи напружить своїм соціальним підтекстом юного глядача. Вони не будуть навантажуватися дорослими проблемами і виявлять в образі маленького порося позитивний прообраз «найлюдянішої людини».
Таємниця успіху Бейба в тому, що на відміну від псів-командирів, які кусають овець, порося вміє шанобливо і по-доброму обходитися з дурними вівцями, які відповідають одностайним послухом на його прохання вишикуватися і рівними колонами пройти в загін.
У ролях[ред. | ред. код]
Знімальна група[ред. | ред. код]
- Режисер: Кріс Нунан
- Сценаристи: Джордж Міллер і Кріс Нунан (по книзі Діка Кінг-Сміта)
- Оператор: Ендрю Лесні
Цікаві факти[ред. | ред. код]
При уявній «скромності» комп'ютерного втручання, що лише привело артикуляцію балакучих тварин у відповідність з людською, саме цій австралійській стрічці (а не іншому претенденту — «Аполлону 13») вручили «Оскар» за найкращі візуальні ефекти. Але це анітрохи не применшує переваг картини, головним героєм якої є балакуче порося. Фільм, розділений на безліч маленьких розділів, поданих у вигляді святочних малюнків, підкуповує не тільки своєю позитивістською ідеєю, але ще й новаторською реалізацією задуму. Здійснити такий проєкт без ріжучих очей «візуальних швів» ще нещодавно було просто неможливо.
Незважаючи на відносність «оскарівського» успіху — тільки одна статуетка при семи номінаціях (у тому числі і як найкращий фільм), Babe був дуже непогано зустрітий глядачами як у США, так і за їх межами. Результат світового прокату (249 млн дол) виглядає дуже вражаючим. Крім того, цей зоовізуальний фільм дав відчутний поштовх кар'єрі вже далеко немолодого актора Джеймса Кромвелла (фермер Хоггет), який відразу ж почав світитися в багатьох помітних голлівудських проєктах. А вже про балакучих тварин і говорити не доводиться: сьогодні вони розпустили язики в такій кількості стрічок, що вже здається дивним, чому в реальному житті вони воліють обмежуватися звуковими анахронізмами. Загалом, виходить, що саме Babe став тим самим фільмом, який навчив тварин розмовляти по-людськи.
Нагороди та номінації[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Шведська база даних фільмів
- ↑ Box Office Mojo — 1999.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 5 грудня 2016.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 5 грудня 2016.
| |||||
|
