Бейт-Шеан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бейт-Шеан
івр. בית שאן

Герб
герб
Вид з Бейт-Шеану в керунку ріки Йордан
Вид з Бейт-Шеану в керунку ріки Йордан
Основні дані
32°30′00″ пн. ш. 35°30′00″ сх. д. / 32.50000° пн. ш. 35.50000° сх. д. / 32.50000; 35.50000
Країна Ізраїль Ізраїль
Регіон Північний округ
Засновано 1948
Статус міста місто
Площа 7,33 км²
Населення 17,7 тис. осіб (2017)
Висота НРМ −125 м
Назва мешканців євреї (97,3%), інші (2,7%)
Міста-побратими Клівленд, Тараскон
Часовий пояс UTC+2, літом UTC+3
GeoNames 295435
Поштові індекси 19150
Міська влада
Мер міста Джекі Леві
Веб-сторінка bet-shean.org.il
Мапа


CMNS: Бейт-Шеан на Вікісховищі

Бейт-Шеан, Бет-Шеан, Скифополіс, Скитополіс, Бісан (івр. בית שאן‎ — Бефсан, Вефсан; грец. Σκυθόπολις — Скифополіс, араб. 'بيسان‎ — Бісан араб. بيت‎ або араб. شان‎ — «дім спокою») — розвиткове місто в Північному окрузі сучасного Ізраїлю. Місто розташоване в Йорданській долині приблизно в 25 км на південь від озера Кінерет. Населення — 17 704 осіб (2017 р.)[1].

Історія[ред. | ред. код]

Поселення існує від 6-го тисячоліття до н. е. Як і інші міста Палестини, у 2-му тисячолітті до н.е. воно певний час підкорялось єгипетським фараонам. З приходом народів моря місто підпало під їх владу (при цьому біля 1150 до н.е. тут сталась велика пожежа). Саме в зв'язку з останніми Бейт-Шеан згадується в Біблії — на його стінах філістимляни (таку назву отримали "народи моря", котрі осіли на території сучасного Ізраїлю) повісили тіло юдейського царя Саула. Місто було повністю зруйноване під час ассирійського завоювання Північно-Ізраїльського царства Тіглатпаласаром III близько 732 року до н. е.

Панорама стародавнього Скифополю

Елліністична назва міста — Скитополіс (Скифополь, грец. Σκυθόπολις[2] походить від розташованого тут поселення скіфів, які в 7 ст. до н. е. спустошили Палестину та частково осіли у ній, про що згадував Геродот.[3] Пліній Старший, згадуючи у I ст. н.е. це поселення як Ніса-Скифополь, вважав його міфічним місцем народження бога Діоніса, а скіфів — його супутниками.[4]

В кінці 2 ст. до н.е. Скифополіс (на той час еллінізований) був завойований та спустошений юдейським правителем Йохананом Гірканом. У 63 р. до н.е. римський полководець Помпей включив його до Десятимістя (десять елліністичних міст на півдні римської провінції Сирія).

Відновлений та розбудований Скифополь займав вузлове положення в мережі римських доріг, котрі вели звідси до Аравії (через Пелу, Герасу та Філадельфію), Дамаску (через Гадару), Босри (після Гадари відгалуження через Капітоліду та Адраа) та середземноморського порту Птолемаїда (північніше сучасної Хайфи). У 181 році на додачу до існуючої дороги на Філадельфію (прокладеної, ймовірно, в період Флавіїв та реконструйованої у 112-му при Траяні) спорудили ще одну через Гадору (сучасний Ес-Салт).[5]

В 359 році н. е. у місті відбувся Скифопольський процес[ru] над обвинуваченими в злочинах проти імператора Констанція II.

Значення Скифополя зросло на початку V століття, коли римська Юдея була розділена на три окремі провінції і він став столицею Палестини Секунди (не пізніше 409 року н.е.). Провінція охоплювала території Галілеї і північної Самарії навколо Тиверіадського озера, а також включала частину Зайордання. У кодексі Феодосія місто вже згадується як метрополія.

В ранньовізантийський період тут проживали 4 етноконфесійні групи: християни, язичники, євреї, самаритяни. У VI ст. його мешканцем був Кирило Скифопольський[ru] — один з найважливіших письменників чернечої традиції Палестини.

Справжньою катастрофою для Скифополя став один із землетрусів VIII століття, котрий зруйнував його. Саме тоді впали значні ділянки колонад, розкопані та частково відновлені археологами.

Від червня 1949-го поселення отримало назву Бейт-Шеан, а в 1999-му йому надали юридичний статус міста. Мерами Бейт-Шеану були Рафі Бен-Шітріт, Джекі Леві[en].

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • (рос.)«Бет-Шеан» // «Археологический словарь». — М.: Прогресс. Уорвик Брей, Дэвид Трамп. Перевод с английского Г. А. Николаев. 1990.
  • (рос.)Чериковер В., «Эллинистическая цивилизация и евреи». СПб., 2010. — С. 165—168.
  • (рос.)Скачко С. В., «Скифополь (Бейт-Шеан) — столица византийской провинции Палестина II» // Каразiнськi читання (iсторичнi науки). Харків, 2014. — С. 72-73.
  • «Бефсан» // Православна богословская энциклопедия (1900—1911)
  • (англ.)Elliott-Binns J., Cyril of Scythopolis and the monasteries of the Palestinian Desert. London, 1989.
  • (англ.)Chiat, Marilyn J., Synagogues and Churches in Byzantine Beit She'an // Journal of Jewish Art. 7. 1980. P. 6-24.
  • (англ.)Fitzgerald, Gerald, A Sixth-Century Monastery in Beth-Shean (Scythopolis). Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 1939.
  • (англ.)Raynor, Joyce, Social and Cultural Relationships in Scythopolis / Beth Shean in the Roman and Byzantine Periods. Ph.D. dissertation. Duke: Duke University, 1982.
  • (англ.)Tsafrir, Yoram; Foerster, Gideon, From Scythopolis to Beisan: Changes in Urban Concepts in Beth Shean in the Byzantine and Arab Periods // Cathedra. 64. 1992. Р. 3-30.
  • (англ.)Tsafrir, Yoram, The Christianization of Bet Shean (Scythopolis) and its Social-Cultural Influence on the City // Die spätantike Stadt und ihre Christianizatinisierung / Edited by Brands, G.; Severin, H-G. Wiesbaden, 2003. P. 276—284.
  • (англ.)Tsafrir, Yoram, The Loca Sancta and the Invention of Relics in Palestine from the Fourth to Seventh Centuries: Their Impact on the Ecclesiastical Archirecture of the Holy Land // Eastern Christian Relics / Edited by Lidov, A. Moscow, 2003. P. 56-76.

Посилання[ред. | ред. код]