Ернст Отто Бекман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Бекман Ернст Отто)
Jump to navigation Jump to search

Ернст Отто Бекман
нім. Ernst Otto Beckmann
Beckmann Ernst Otto.jpg
Народився 4 липня 1853(1853-07-04)
Золінген, Німеччина
Помер 13 липня 1923(1923-07-13) (70 років)
Берлін, Німеччина
Поховання Далемський цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність хімік, викладач університету
Alma mater Лейпцизький університет
Галузь хімія
Заклад Лейпцизький університет
Гіссенський університет
Університет Ерлангена—Нюрнберга
Braunschweig University of Technology
Науковий керівник Адольф Вільгельм Герман Кольбе
Вчителі Carl Remigius Fresenius[d]
Член Леопольдина, Прусська академія наук, Саксонська академія наук[d], Саксонська академія наук[d] і Саксонська академія наук[d]
Відомий завдяки: Перегрупування Бекмана

Ернст Отто Бекман у Вікісховищі?

Ернст О́тто Бе́кман (нім. Ernst Otto Beckmann) (4 липня 1853, Золінген — 13 липня 1923, Берлін) — німецький хімік.

Біографія[ред.ред. код]

Вивчав хімію і фармацію в Лейпцизькому університеті (1875–1878). У 1879–1883 роках працював в технічному університеті Брауншвейга. З 1883 року приват-доцент, з 1890 року — екстраординарний професор в Лейпцизькому університеті. У 1891 році професор Гіссенського, а в 1892–1897 роках — Ерлангенського університетів. З 1897 року ординарний професор і директор лабораторії прикладної хімії в Лейпцизькому університеті, з 1912 року директор Інституту прикладної і фармацевтичної хімії кайзера Вільгельма в Берліні.

Наукова робота[ред.ред. код]

Найважливіші роботи присвячені органічній та фізичній хімії. Вивчав будову оксимів; в 1886 році відкрив перегрупування оксимів в аміди під дією кислих агентів (перегрупування Бекмана)[1]. У 1888–1889 роках розробив кріоскопічний (за зниженням температури замерзання) і ебуліоскопічний (за підвищенням температури кипіння) методи визначення молекулярних мас розчинених речовин. Винайшов диференціальний термометр, що дозволяє точно визначати температури поблизу точок замерзання або кипіння (термометр Бекмана)[2].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Beckmann E. Zur Kenntniss der Isonitrosoverbindungen // Berichte der Deutschen Chemischen Gesellschaft. 1886. B. 19. S. 988–993. [1]
  2. Beckmann E.Modifikation des Thermometers für die bestimmung von Molekulargewichten und kleinen Temperatur differenzen // Zeitschrift für physikalische Chemie. 1905. B. 51. S. 329–343.