Бела Волентік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Бела Волентік
Особові дані
Народження 5 грудня 1907(1907-12-05)
  Сольнок, Австро-Угорщина
Смерть 27 жовтня 1990(1990-10-27) (82 роки)
  Будапешт, Угорщина
Громадянство Угорщина Угорщина
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1924–1929 Угорщина «Немзеті» 102 (13)
1929–1932 Угорщина «Уйпешт» 24 (1)
1932–1933 Швейцарія «Кройцлінген» ? (?)
1934–1935 Швейцарія «Ла-Шо-де-Фон» ? (?)
1935–1936 Угорщина «Бочкаї» 9 (0)
1938–1939 Швейцарія «Санкт-Галлен» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1927 Угорщина Угорщина 1 (0)
Тренерська діяльність**
1932–1933 Швейцарія «Кройцлінген»
1934–1935 Швейцарія «Ла-Шо-де-Фон»
1936–1938 Швейцарія «Арау»
1938–1942 Швейцарія «Санкт-Галлен»
1942–1946 Швейцарія «Янг Бойз»
1947–1950 Швейцарія «Лугано»
1950–1951 Швейцарія «Лозанна»
1952–1953 Швейцарія «Лугано»
1953–1955 Люксембург Люксембург
1955 Угорщина «Халадаш»
1956–1957 Угорщина «Вереш»
1957–1958 Угорщина «Печ»
1959–1962 Угорщина Угорщина[1]
1962–1963 Болгарія Болгарія
1964 Угорщина МТК
1966–1967 НДР «Динамо» Берлін

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Бе́ла Во́лентік (угор. Volentik Béla; 5 грудня 1907, Сольнок — 27 жовтня 1990, Будапешт) — угорський футболіст, що грав на позиції півзахисника, і тренер.

Кар'єра гравця[ред. | ред. код]

Виступав за столичну команду «Немзеті», будучи гравцем якої, в 1927 році викликався до складу національної збірної Угорщини на матч проти Югославії (3:0).

Посеред сезону 1929/30 перейшов до складу «Уйпешта». У 1930 і 1931 роках допоміг клубу завоювати перші в історії титули чемпіона країни. Гравцем основного складу не був, підміняючи когось із трійки півзахисників клубу Ференц Боршаньї, Янош Кевеш, Янош Віґ. У чемпіонських сезонах відіграв 9 і 8 матчів відповідно.

В 1930 році став переможцем міжнародного турніру — Кубку Націй. Ці змагання відбулися у Женеві під час проведення Чемпіонату світу в Уругваї. У ньому брали участь чемпіони або володарі кубків більшості провідних у футбольному плані континентальних країн Європи. «Уйпешт» почергово переграв іспанський «Реал Уніон» (3:1), голландський «Гоу Егед» (7:0), швейцарський «Серветт» (3:0) і чехословацьку «Славію» у фіналі (3:0). Всі три м'ячі у фіналі забив Янош Кевеш, котрий зіграв на незвичній позиції центрального нападника. Волентік же зайняв місце Кевеша в півзахисті.

У тому ж році Бела зіграв у чотирьох матчах розіграшу Кубка Мітропи[2]. У чвертьфіналі «Уйпешт» зійшовся з міланською «Амброзіаною». Для виявлення переможця довелося проводити два перегравання, що, зрештою, принесли успіх італійській команді (2:4, 4:2, 1:1, 3:5).

Далі виступав у швейцарських клубах, де паралельно розпочав тренерську кар'єру. Винятком став сезон 1935/36, коли Волентік знову грав на батьківщині у команді «Бочкаї».

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

У швейцарських клубах працював майже 20 років. Здобув два титули чемпіона Швейцарії з клубами «Лугано» і «Лозанна», а також Кубок Швейцарії з командою «Янг Бойз».

У дев'яти матчах очолював збірну Люксембургу, зокрема у відборі на Чемпіонат світу 1954[en][3]. Після цього повернувся на батьківщину. Тренував «Халадаш», «Вереш» і «Печ».

В кінці 1959 року прийняв олімпійську збірну Угорщини, яку повіз на Олімпійські ігри 1960 у Рим. Впевнено пройшовши групу, команда поступилася у півфіналі збірній Данії (0:2). Бронзові медалі Угорщина здобула завдяки перемозі над Італією (2:1). Головною зіркою тієї збірної був майбутній володар «Золотого м'яча» Флоріан Альберт. Загалом керував командою в одинадцяти матчах з листопада 1959 по вересень 1960 року[4][5].

У 1963 році в дев'яти матчах очолював збірну Болгарії, зокрема у відборах на Чемпіонат Європи 1964 та Олімпійські ігри 1964[it][3].

У 1964 році вдруге прийняв клуб МТК (в 50-х носив назву «Вереш»). Вивів команду з досить скромним за угорськими мірками складом до фіналу Кубку кубків, де МТК поступився лісабонському «Спортінгу» (3:3, 0:1).

Останнім клубом у тренерській кар'єрі Волентіка став «Динамо» (Берлін) зі Східної Німеччини.

Помер 27 жовтня 1990 року на 83-му році життя в місті Будапешт.

Досягнення[ред. | ред. код]

Як гравець[ред. | ред. код]

Як тренер[ред. | ред. код]

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Угорщина Угорщина
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
10/04/1927 Будапешт Угорщина Угорщина 3 – 0 Югославія Югославія товариський матч -
Усього Матчів 1 Голів 0

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]