Бела Тарр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бела Тарр
угор. Tarr Béla
Béla Tarr.jpg
Народився 21 липня 1955(1955-07-21)[1][2][…] (65 років)
Печ, Угорщина[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of Hungary.svg Угорщина[4]
Національність угорець
Діяльність кінорежисер
Alma mater University of Theatre and Film Artsd (1981)
Знання мов угорська[5]
Роки активності 1971 — тепер. час
Батько Béla Tarrd
Брати, сестри  • György Tarrd
У шлюбі з Агнеш Граніцкі
Нагороди "Срібний ведмідь" (2010)
IMDb nm0850601

Бе́ла Тарр (угор. угор. Tarr Béla; народ. 21 липня 1955, Печ) - майстер угорського авторського кіно, що після прем'єри фільму «Туринський кінь» (2011) оголосив про відхід з кінематографа.

Біографія[ред. | ред. код]

У віці 16-ти років Тарр створив свій перший фільм: двадцятихвилинну документальну стрічку про циганську трудову бригаду, яка пише лист про безробіття Яношу Кадару. Дебют режисера привернув увагу важливої угорської кіноінституції тих років - Студії Бели Балаша. Реакція чиновників на цей документальний фільм була різко негативною, внаслідок чого Тарру не вдалося вступити до університету, де він збирався вивчати філософію.

Потім Тарр навчався в Будапештській академії театру і кіно. У 1989-1990 роках стипендіат в Берліні, з 1990 року - викладач Берлінської кіноакадемії.

Перші фільми Тарра близькі до пошуків «документального реалізму» в кінематографі Східної Європи, включаючи відмову від професійних акторів. Починаючи з телеекранізації «Макбета» (повнометражного фільму, знятого двома епізодами), Тарр йде до більш узагальненої, медитативної поетики, залишаючись, проте, в тісному зв'язку з повсякденністю, біографією та історією. Всі фільми після 1985 року зняті за сценаріями однолітка Тарра, письменника Ласло Краснахоркаі.

Серед важливих для нього в юності фільмів Тарр називає стрічки Брессона, Одзу, Кассаветіса. Критика часто порівнює його з Тарковським і Антоніон, Ангелопулос.

У 1990-ті роки Бела Тарр був відносно маловідомим, проте в 2000-і роки його творчість пропагували такі гуру артхаусної критики, як Джонатан Розенбаум. У 2007 році, коли режисер з новим фільмом вперше був запрошений на Каннський кінофестиваль, супроводжуюча увага преси сприяла переоцінці всього творчого доробку режисера.

Ретроспективи Тарра не раз проходили в Німеччині, Франції, США, Канаді. Критики зараховують його до провідних європейських майстрів середнього покоління. Під час опитування 846 кінокритиків, що проводилося у 2012 році журналом Sight & Sound, за 7-годинний «Сатантанго» Тарра було подано стільки ж голосів, скільки і за такі загальновизнані шедеври, як «Метрополіс», «Психо» і «Солодке життя».

У 2011 році на Берлінському кінофестивалі останній фільм Тарра, «Туринський кінь», був удостоєний другого за значимістю призу - "Срібного ведмедя".

Фільмографія[ред. | ред. код]

  • 1979 - Родинне гніздо / Családi tüzfészek - премія угорської кінокритики, премія кінофестивалю в Мангаймі
  • 1981 - Аутсайдер / Szabadgyalog
  • 1982 - Люди з панельного будинку / Panelkapcsolat
  • 1982 - Макбет / Macbeth
  • 1985 - Осінній альманах / Öszi almanach
  • 1988 - Прокляття / Kárhozat, сценарій Ласло Краснахоркаі
  • 1990 - City Life, епізод «Останній пароплав» (документальний фільм)
  • 1994 — Сатанинське танго / Sátántangó, за однойменним романом Л. Краснахоркаі; премія Берлінського кінофестивалю
  • 1995 - Подорож по рівнині / Utazás az Alföldön - короткометражний
  • 2000 - Гармонії Веркмейстера / Werckmeister harmóniák, за романом Л. Краснахоркаі «Меланхолія опору»), премія читачів Берлінер Цайтунг на Берлінському кінофестивалі
  • 2004 - Образи Європи / Visions of Europe, епізод «Пролог», документальний
  • 2007 - Людина з Лондона / угор. A londoni férfi / фр. L'homme de Londres - учасник конкурсної програми 60-го Каннського кінофестивалю
  • 2010 - Туринський кінь / A Torinói ló (Великий приз журі «Срібний ведмідь» 61-го Берлінського МКФ)

Улюблені фільми Тарра[ред. | ред. код]

Опитування Sight & Sound (2012)[6]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 2003: Премія імені Кошута
  • 2011: «Параджановський талер» — премія імені Параджанова «за досягнення в кінематографі» (Єреванський кінофестиваль «Золотий абрикос»)

Література[ред. | ред. код]

  • Jensen J. Béla Tarr. Budapest: Filmunio Hungary, 2001.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]