Перейти до вмісту

Бела Тарр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бела Тарр
угор. Tarr Béla Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився21 липня 1955(1955-07-21)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Печ, Угорщина[3][4][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер6 січня 2026(2026-01-06)[5][6] (70 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Будапешт, Угорщина[4][7] Редагувати інформацію у Вікіданих
·хвороба[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняКерепеші[9][10] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Угорщина[11] Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьугорець
Діяльністькінорежисер
Галузькінорежисураd[12] і кіносценаристикаd[12] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет театрального та кінематографічного мистецтва (1981) Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовугорська[13] і англійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладFilm.factoryd Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЄвропейська кіноакадемія (2026)[14] і Széchenyi Academy of Literature and Artsd (2026)[14] Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки активності1971 — 2025
Magnum opusFamily Nestd, Туринський кінь, Сатантанго, Werckmeister Harmoniesd, Панельні люди, Damnationd, The Man from Londond і Autumn Almanacd Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадаголова[15] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоBéla Tarrd Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиMari Tarrd Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіRéka Gáborjáni-Szabód[16] Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриGyörgy Tarrd Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
Нагороди"Срібний ведмідь" (2010)
IMDbID 0850601 Редагувати інформацію у Вікіданих

Бе́ла Тарр (угор. Tarr Béla; 21 липня 1955, Печ — 6 січня 2026[17]) — майстер угорського авторського кіно, що після прем'єри фільму «Туринський кінь» (2011) оголосив про відхід з кінематографу.

Біографія

[ред. | ред. код]

У віці 16-ти років Тарр створив свій перший фільм: двадцятихвилинну документальну стрічку про циганську трудову бригаду, яка пише лист про безробіття Яношу Кадару. Дебют режисера привернув увагу важливої угорської кіноінституції тих років — Студії Бели Балаша. Реакція чиновників на цей документальний фільм була різко негативною, внаслідок чого Тарру не вдалося вступити до університету, де він збирався вивчати філософію.

Потім Тарр навчався в Будапештській академії театру і кіно. У 1989—1990 роках стипендіат в Берліні, з 1990 року — викладач Берлінської кіноакадемії.

Перші фільми Тарра близькі до пошуків «документального реалізму» в кінематографі Східної Європи, включаючи відмову від професійних акторів. Починаючи з телеекранізації «Макбета» (повнометражного фільму, знятого двома епізодами), Тарр йде до більш узагальненої, медитативної поетики, залишаючись, проте, в тісному зв'язку з повсякденністю, біографією та історією. Всі фільми після 1985 року зняті за сценаріями однолітка Тарра, письменника Ласло Краснахоркаі.

Серед важливих для нього в юності фільмів Тарр називає стрічки Брессона, Одзу, Кассаветіса. Критика часто порівнює його з Тарковським, Антоніоні та Ангелопулосом.

У 1990-ті роки Бела Тарр був відносно маловідомим, проте в 2000-і роки його творчість пропагували такі гуру артхаусної критики, як Джонатан Розенбаум. У 2007 році, коли режисер з новим фільмом вперше був запрошений на Каннський кінофестиваль, супроводжуюча увага преси сприяла переоцінці всього творчого доробку режисера.

Ретроспективи Тарра не раз проходили в Німеччині, Франції, США, Канаді. Критики зараховують його до провідних європейських майстрів середнього покоління. Під час опитування 846 кінокритиків, що проводилося у 2012 році журналом Sight & Sound, за 7-годинний «Сатантанго» Тарра було подано стільки ж голосів, скільки і за такі загальновизнані шедеври, як «Метрополіс», «Психо» і «Солодке життя».

У 2011 році на Берлінському кінофестивалі останній фільм Тарра, «Туринський кінь», був удостоєний другого за значимістю призу — «Срібного ведмедя».

Помер після тривалої та важкої хвороби 6 січня 2026 року у віці 70 років[17].

Фільмографія

[ред. | ред. код]
  • 1979 — Родинне гніздо / Családi tüzfészek — премія угорської кінокритики, премія кінофестивалю в Мангаймі
  • 1981 — Аутсайдер / Szabadgyalog
  • 1982 — Панельні люди / Panelkapcsolat
  • 1982 — Макбет / Macbeth
  • 1985 — Осінній альманах / Öszi almanach
  • 1988 — Прокляття / Kárhozat, сценарій Ласло Краснахоркаі
  • 1990 — City Life, епізод «Останній пароплав» (документальний фільм)
  • 1994 — Сатанинське танго / Sátántangó, за однойменним романом Л. Краснахоркаі; премія Берлінського кінофестивалю
  • 1995 — Подорож по рівнині / Utazás az Alföldön — короткометражний
  • 2000 — Гармонії Веркмейстера / Werckmeister harmóniák, за романом Л. Краснахоркаі «Меланхолія опору»), премія читачів Берлінер Цайтунг на Берлінському кінофестивалі
  • 2004 — Образи Європи / Visions of Europe, епізод «Пролог», документальний
  • 2007 — Людина з Лондона / угор. A londoni férfi / фр. L'homme de Londres — учасник конкурсної програми 60-го Каннського кінофестивалю
  • 2011 — Туринський кінь / A Torinói ló (Великий приз журі «Срібний ведмідь» 61-го Берлінського МКФ)

Улюблені фільми Тарра

[ред. | ред. код]

Опитування Sight & Sound (2012)[18]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 2003: Премія імені Кошута
  • 2011: «Параджановський талер» — премія імені Параджанова «за досягнення в кінематографі» (Єреванський кінофестиваль «Золотий абрикос»)

Література

[ред. | ред. код]
  • Jensen J. Béla Tarr. Budapest: Filmunio Hungary, 2001.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1020678070 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Béla Tarr — 2010.
  3. ↑ In Memoriam Béla Tarr — Європейська кіноакадемія.
  4. 1 2 The New York Times / J. Kahn — Manhattan: New York Times Company, A. G. Sulzberger, 1851. — ISSN 0362-4331
  5. ↑ Meghalt Tarr Béla — 2026.
  6. ↑ Tamás D. Meghalt Tarr Béla — 2026.
  7. ↑ Deadline.com — 2006.
  8. ↑ Le réalisateur hongrois Béla Tarr, virtuose du cinéma mélancolique, est mort — 2026.
  9. ↑ https://24.hu/kultura/2026/01/13/tarr-bela-temetes-halal-fiumei-uti-sirkert/
  10. ↑ https://www.hirstart.hu/hk/20260113_februar_6-an_vesznek_vegso_bucsut_tarr_bela_filmrendezotol_a_fiumei_uti_sirkertben
  11. ↑ Museum of Modern Art online collection
  12. 1 2 Чеська національна авторитетна база даних
  13. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  14. 1 2 Elhunyt Tarr Béla filmrendező, a Széchenyi Irodalmi és Művészeti Akadémia Mozgókép- és Színházművészeti Osztályának tagja — MTA.
  15. ↑ Tarr Béla a Freeszfe Egyesület elnökségének új vezetője — fidelio.hu, 2022.
  16. ↑ https://litera.hu/media/litera-podcast/litera-radio-alkotas-vs-anyasag-3.html
  17. 1 2 Tamás, Dzsubák (6 січня 2026). Meghalt Tarr Béla. index.hu (угор.). Процитовано 6 січня 2026.
  18. ↑ Bela Tarr (англ.). BFI. Архів оригіналу за 13 липня 2013. Процитовано 2013–7–2. {{cite web}}: Не дозволено використовувати розмітку курсивом або жирним шрифтом у: |publisher= (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) [Архівовано 2013-07-13 у Wayback Machine.]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бела_Тарр&oldid=47722850