Белей Любомир Омелянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Любомир Омелянович Белей
Любомир Белей.jpg
Народився 18 березня 1962(1962-03-18)
Войнилів, Калуський район, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР
Помер 12 травня 2018(2018-05-12) (56 років)
Ужгород, Україна
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання Ужгород
Діяльність мовознавець
Відомий завдяки філологія
Alma mater Ужгородський університет
Науковий ступінь Доктор філологічних наук
Заклад Ужгородський університет
Відомий завдяки: український мовознавець
У шлюбі з Галина Белей
Діти Лесь, Остап, Ярина
Звання Професор

Любоми́р Омеля́нович Беле́й (18 березня 1962, смт Войнилів, Калуський район, Івано-Франківська область — 12 травня 2018, Ужгород) — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1997, професор з 2002. Директор та засновник Науково–дослідного інституту україністики імені Михайла Мольнара[1], автор наукових праць, присвячених питанням мови, укладач старослов'янсько-українського словника.

Життєпис[ред. | ред. код]

Любомир Белей народився 18 березня 1962 року в смт Войнилів Калуського району Івано-Франківської області.

У 1983 році закінчив українське відділення філологічного факультету Ужгородського державного університету та вступив до аспірантури за спеціальністю «загальне мовознавство».

У 1986 році захистив кандидатську дисертацію «Варіантність антропонімів на різних рівнях української мови».

З 1986 — викладач, з 1990 — доцент кафедри загального і слов'янського мовознавства, з 2000 року Любомир Белей професор кафедри мови Ужгородського національного університету.

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Галина, сини: Лесь та Остап, донька — Ярина.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Досліджував українську ономастику, історію української літературної мови, мову та культуру української діаспори та лексикографію.

Праці[ред. | ред. код]

  • Сакля на витри: антологія поезії югославських русинів-українців (У співавторстві з Іваном Ребриком, 1991);
  • Ім'я для дитини в українській родині (1993);
  • Функціонально-стилістичні можливості української літературно-художньої антропонімії XIX-ХХ ст. (1995);
  • Тіхий Ф. Розвиток сучасної літературної мови на Підкарпатській Русі (переклад з чеської та післямова Л. Белея та М. Сюська, 1996).
  • З історії українців Боснії (1997);
  • Старослов'янсько-український словник (2001, у співавт.).
  • Проблемні питання української літературно-художньої антропоніміки (2001);
  • Нова українська літературно-художня антропонімія: проблеми теорії та історії (2002);
  • Дорошенко Дмитро. Слов'янський світ у його минулому та сучасному (передмова та упорядкування, 2005);
  • Українські імена колись і тепер (2010);
  • Не минаючи ані титли… Лінгвобіографія старослов'янскої мови (2015);
  • «Русинський» сепаратизм: націєтворення in vitro (2017).

Книги[ред. | ред. код]

Публікації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]