Белей Любомир Омелянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Любомир Омелянович Белей
Народився 18 березня 1962(1962-03-18) (55 років)
смт. Войнилів, Калуський район, Івано-Франківська область
Місце проживання Ужгород
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma mater Ужгородський університет
Галузь наукових інтересів філологія
Заклад Ужгородський університет
Вчене звання Професор
Науковий ступінь Доктор філологічних наук

Белей Любомир Омелянович (нар. 18 березня 1962, смт. Войнилів, Калуський район, Івано-Франківська область — український мовознавець, доктор філологічних наук з 1997, професор з 2002. Директор та засновник Науково–дослідного інституту україністики імені Михайла Мольнара[1], автор наукових праць, присвячених питанням мови, укладач старословянсько-українського словника.

Життєпис[ред.ред. код]

Любомир Белей народився 18 березня 1962 року в смт. Войнилів Калуського району Івано-Франківської області.

У 1983 році закінчив українське відділення філологічного факультету Ужгородського державного університету та вступив до аспірантури за спеціальністю «загальне мовознавство».

У 1986 році захистив кандидатську дисертацію «Варіантність антропонімів на різних рівнях української мови».

З 1986 — викладач, з 1990 — доцент кафедри загального і слов'янського мовознавства, з 2000 року Любомир Белей професор кафедри мови Ужгородського національного університету.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Досліджує українську ономастику, історію української літературної мови, мову та культуру української діаспори та лексикографію.

Праці[ред.ред. код]

  • Сакля на витри: антологія поезії югославських русинів-українців (У співавторстві з Іваном Ребриком, 1991);
  • Ім'я для дитини в українській родині (1993);
  • Функціонально-стилістичні можливості української літературно-художньоїантропонімії XIX-ХХ ст. (1995);
  • Тіхий Ф. Розвиток сучасної літературної мови на Підкарпатській Русі (переклад з чеської та післямова Л. Белея та М. Сюська, 1996).
  • З історії українців Боснії (1997);
  • Старослов'янсько-український словник (2001, у співавт.).
  • Проблемні питання української літературно-художньої антропоніміки (2001);
  • Нова українська літературно-художня антропонімія: проблеми теорії та історії (2002);
  • Дорошенко Дмитро. Слов'янський світ у його минулому та сучасному (передмова та упорядкування, 2005);
  • Українські імена колись і тепер (2010);
  • Не минаючи ані титли… Лінгвобіографія старослов'янскої мови (2015);
  • «Русинський» сепаратизм: націєтворення in vitro (2017).

Книги[ред.ред. код]

Публікації[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]