Белецький Іван Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іван Сергійович Белецький (Иван Сергеевич Белецкий)
Іван Сергійович Белецький (Иван Сергеевич Белецкий)
Голова правління Інститут Національної Політики
Нині на посаді
На посаді з 2017
Попередник Дмитро Дьомушкін
Голова Партія Народовладдя
На посаді з 2019
Народився 29 квітня 1986(1986-04-29) (36 років)
Москва, РСФСР
Відомий як політик, громадський діяч, правник
Громадянство СРСР СРСРРосія РосіяУкраїна Україна
Національність російська, українська, польська
Освіта Російська Академія Адвокатури та Нотаріату
Політична партія
Професія політик, громадський діяч, юрист
www.institutenp.com

Іван Сергійович Белецький (рос. Иван Сергеевич Белецкий, нар. 29 квітня 1986 року, Москва) — російський і український політик, націонал-демократ[1], націоналіст, опозиціонер, громадський діяч, юрист. Один з організаторів «Російських Маршів»[2][3]. Лідер незареєстрованої всеросійської політичної партії[4] «Партія Націоналістів» [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.][5][6][7], Глава Правління «Інституту Національної Політики» [Архівовано 6 липня 2018 у Wayback Machine.] (Київ, Україна)[3][8][9].

На даний момент емігрував в Україну, де отримав політичний притулок[1][10][11]. 21 жовтня 2019 року Іван Белецький заявив, що отримав українське громадянство на підставі територіального походження, як етнічний українець[12][13][14].

Переслідується по ряду кримінальних і адміністративних справ, за рішенням суду заочно арештований і оголошений владою РФ в міжнародний розшук. Комісією УВКБ ООН визнаний політично переслідуваним і знаходиться під її міжнародним захистом[15]. Засновник партії «Народовладдя»[16].

Біографія[ред. | ред. код]

Іван Сергійович Белецький народився 29 квітня 1986 року в Москві. Закінчив московську середню школу № 401. Займався боксом в СДЮСШОР з боксу ім. Б. Н. Грекова. Кандидат в майстри спорту з боксу та пауерліфтингу[17].

У 2007 році закінчив юридичний факультет Російської академії адвокатури та нотаріату [Архівовано 8 липня 2018 у Wayback Machine.] по кримінально-правової спеціалізації[17][18][19]. У листопаді 2019 року завив, що має намір отримувати статус адвоката в Україні[14].

Суспільно-політична діяльність[ред. | ред. код]

На початку 2000-х років Белецький заснував націоналістичний об'єднання TPWPB, що проіснувало близько 10 років і співробітничав з «Слов'янським Союзом». У 2006—2007 роках брав участь у фанатському об'єднанні «NoComments»[17][18][20].

У 2005 році організовував московська філія «Партії Свободи». З 2006 року активний учасник «Російських Маршів»[20].

З 2007 по 2011 рік працював в колегії адвокатів «Мосюрцентр [Архівовано 6 липня 2018 у Wayback Machine.]», де надавав юридичну допомогу націоналістам. У 2009 році на Белецького завели кримінальну справу за ст. 316 КК РФ «Приховування злочинів». Пізніше з підозрюваного був переведений в статус свідка. Незважаючи на те, що до суду справа не дійшла, йому довелося припинити роботу адвокатом[17][18][19].

У 2011—2013 роках брав активну участь в протестних акціях «Марш мільйонів» 6 травня 2012 року та «Оккупай Абай»[17][20].

З 2013 року був одним з організаторів «Російського Маршу», займався побудовою колон і керував службою безпеки на маршах[17].

У 2015—2016 роках після заборони владою ЕПО «Російські», брав участь в Москві в круглих столах і переговорах з різними лідерами націоналістів[17][20].

Влітку 2016 року разом з Дмитром Дьомушкін Белецький став довіреною особою кандидата в депутати Державної Думи В'ячеслава В'ячеславовича Мальцева, очолював його передвиборні штаби в Москві і Московській області, займався активною агітацією. Паралельно з цим в 2016—2017 роках організував руху «Артпідготовка» і «Вільні Люди». Закликав націоналістів брати участь в антипутінської агітації і голосувати за кандидатів від партії «ПАРНАС»[17][21][22].

Восени 2016 року Белецький став головним організатором «Російського Маршу» в Москві і очолив оргкомітет всеросійського «Російського Маршу»[23][24].

У 2016 році він разом з Марком Гальперіним заснував «Нову Опозицію» і організував «Прогулянки Опозиції по Росії» для консолідації протестного електорату, оголошення «Імпічменту Путіну» і легальної зміни влади в Росії[25][26][27].

У 2016—2017 роках Белецький був ініціатором і організатором понад 150 протестних акцій в Москві і Московській області[17].

У лютому 2017 року став засновником оргкомітету «Партії Націоналістів» [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.]. З лютого по листопад 2017 року було відкрито 44 відділення партії в 35 регіонах РФ[6][7][28].

26 березня Белецький брав участь в несанкціонованому антиурядовій ході «Він вам не Дімон» на Тверській, організованому Олексієм Навальним. 13 квітня Белецький був затриманий у себе в квартирі, доставлений до головного управління МВС по Москві, де був допитаний і став свідком по ряду статей[29][30].

Він був одним з головних організаторів «Антикризового мітингу № 1»[31][32] та націоналістичного ходи «Російський Першотравень»[33].

В травнем 2017 року Белецький заснував при «Партії Націоналістів» [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.] громадську організацію — «Інститут Національної Політики» [Архівовано 6 липня 2018 у Wayback Machine.] і громадський рух «Російський Марш»[34][35][36].

12 червня Белецький взяв участь в несанкціонованій ході «Вимагаємо відповідей» в Москві, організоване Олексієм Навальним[37].

У червні 2017 року Белецький став кандидатом в муніципальні депутати по району Вихіно-Жулебіно в Москві[17].

У липні 2017 року, після початку масових арештів членів «Артпідготовки» і «Нової Опозиції», Белецький таємно покинув Росію, виїхавши в Україну, де вступив в «Об'єднання учасників бойових дій» в якості волонтера, пізніше був призначений заступником голови зі зв'язків з іноземними військовими[17][38].

Белецький попросив захисту і підтримки у УВКБ ООН і ряду міжнародних правозахисних організацій. Був визнаний політично переслідуваним комісією УВКБ ООН, HIAS, Право на Захист, Міжнародною правозахисною організацією «Меморіал» і став перебувати під міжнародної захистом УВКБ ООН[17][38].

Перебуваючи в Україні, Белецький організував «Російський Марш» в Москві в 2017 року і керував дистанційно «Партією Націоналістів» [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.][39], також він підтримав акції протесту 5 листопада «Артпідготовки» і все акції протесту, організовані Олексієм Навальним[2][37].

У лютому 2018 року Белецький зареєстрував на території України громадську організацію «Інститут Національної Політики [Архівовано 6 липня 2018 у Wayback Machine.]», яка набула спочатку всеукраїнський статус, потім міжнародний[3][8][9][40].

У листопаді 2018 року «Інститут Національної Політики» [Архівовано 6 липня 2018 у Wayback Machine.] був заявлений, як організатор «Російського Маршу» в Москві, Іван Белецький увійшов в оргкомітет «Російського Маршу», але представники «Інституту Національної Політики» [Архівовано 6 липня 2018 у Wayback Machine.] не були мерією допущені до організації[41]

2018 року Іван Белецький, як глава Інституту Національної Політики [Архівовано 6 липня 2018 у Wayback Machine.] став організатором двох міжнародних конференцій з питання «Будапештського меморандуму». У серпні 2018 року пройшла перша конференція «Будапештський формат як ефективний шлях деокупацію»[42][43]. Після конференції був заснований Міжнародний комітет правознавців і політиків «За Будапештський меморандум», в який увійшов Белецький[44]. У грудні 2018 року Іван Белецький організував другу міжнародну конференцію «Будапештський меморандум: ефективний шлях примусу до імплементації та стратегії деокупацію» в прес-центрі «Українські Новини» в Києві[45][9]. Виступали від України: Іван Белецький — юрист, політик, Юрій Шуліпа — юрист, Марина Багрова — громадський діяч, Юрій Кармазін — професор, депутат Верховної ради України, Юрій Георгіївський — доктор юридичних наук, Андрій Сенченко — депутат Верховної ради України, Риза Шевкієв — генеральний директор фонду «Крим». Від Білорусі: Ігор Ледник- співавтор спільної декларації по цифровій економіці країн ЄС і Східного партнерства, Михайло Пастухов — професор. Від США: Герман Обухів — політичний експерт, Андрій Піонтковський — політичний експерт. Від Великої Британії: Томас Джордж Джон Тугендхет — британський політик, член Парламенту Великої Британії[9][45].

У жовтні 2018 року Іван Белецький організував міжнародну прес-конференцію в прес-центрі «Інтерфакс-Україна» в Києві на тему: «Аспекти виключення Росії з Інтерполу: підстави і необхідність»[46].

Представник від «Інституту Національної Політики» [Архівовано 6 липня 2018 у Wayback Machine.] в 2019 був в числі заявників Правого Маршу в Москві (раніше — «Російський Марш»), Іван Белецький в ЗМІ був заявлений, як організатор Правого Маршу («Російський Марш») в Любліно в 2019 році[47][48][49][50][51]

Політичні переконання[ред. | ред. код]

Іван Белецький націоналіст правого толку, але також підтримує традиціоналізм і консерватизм, виступає за збереження культурних і етнічних цінностей корінного населення Росії. Виступає проти тоталітарних режимів і підтримує демократичні цінності. Вважає себе «Новим Правим» європейського зразка. Підтримує тісні стосунки з демократами і правозахисними організаціями міжнародного рівня[5][19][26][52][53][54].

Іван Бклецький заявив українському виданню «Обозреватель», що відстоював демократичні цінності в РФ, за що і був підданий переслідуванню з боку влади:[1]

"Офіційна влада України визнали всі кримінальні та адміністративні переслідування з боку РФ політично мотивованими і пов'язаними з моєї опозиційною діяльністю, яка була спрямована на відстоювання демократичних цінностей в РФ «, — повідомив він. Тепер Україна, а також всі учасники ООН не мають права видати Білецького на територію РФ. Україна взяла зобов'язання по його міжнародному захисті в повному обсязі.»

Кримінальне переслідування[ред. | ред. код]

Був ініціатором і організатором масових пікетів 25 листопада 2016 року в підтримку Дмитра Демушкіна, за що був затриманий, заарештований і засуджений за ст. 20.2 ч. 3 КпАП РФ[55].

Був ініціатором протестних акцій 3 грудня 2016 року «Народний Сход» на ВДНГ, за організацію якого було оголошено в розшук, а пізніше заочно засуджений по ст. 20.2 ч. 2 КпАП РФ[56][57].

Після «Російського Маршу» 4 листопада 2017 року Белецький став підозрюваним у кримінальній справі проти «Партії Націоналістів» по ст. 282.1 ч. 1 — Організація екстремістського співтовариства, пізніше йому було заочно пред'явлено звинувачення[58][59].

15 лютого 2018 року в Росії пройшли масові затримання та обшуку у порушеній проти Івана Белецького кримінальній справі за ст. 280, ч. 2 — Публічні заклики до здійснення екстремістської діяльності, в декількох квартирах в Москві, де раніше прибував Белецький пройшли обшуки[60][61].

У березні 2018 року Белецький був оголошений в міжнародний розшук[15].

Україна відмовилася видавати Російської Федерації Івана Белецького, який перебував у розшуку[1][15], згодом офіційно надала притулок[1][11][10], а зрештою і громадянство йому[12][13][14], але Белецький неодноразово заявляв у ЗМІ[1][11], що силові структури РФ спільно з кримінальними структурами на території України починаючи з осені 2017 року неодноразово намагалися дискредитувати його перед українською владою, намагалися викрасти, незаконно депортувати, а також підкинути заборонені речовини, погрожували вбивством, а в лютому 2019 року Івану Белецькому в готель Хрещатик в центрі Києва прислали посилку з відрізаною головою свині, де були чіткі погрози вбивством, тоді приїжджала поліція і Вибухотехнічної служба по місту Києву для перевірки голови свині на наявність вибухівки, було заведено кримінальну справу[62]. Після цього Іван Белецький офіційно заявив, що загрози походять від російських спецслужб і пов'язаних з ними комерційних компаній РФ і кримінальних угруповань України, які більше двох років працюють по його незаконної депортації в РФ[63]. Але вже в кінці лютого 2019 року Україна надала статус біженця Івану Белецькому і взяла його під свій захист[1][11][10].

Українське видання «Гордон» повідомляло:[10]

«Російського опозиціонера Іван Білецький заявив, що спецслужби РФ неодноразово намагалися його незаконно депортувати в Росію або дискредитувати перед державними органами України для припинення процедури отримання статусу біженця.»

У публікації видання «Обозреватель»:[1]

«Белецький також розповів про низку неприємних інцидентів, які, на його думку, були організовані російськими спецслужбами для того, щоб виманити його на територію Росії для арешту. У РФ він фігурує в ряді кримінальних і адміністративних справ.»

Російське видання «Російська преса»:[62]

«За словами Івана Белецького, за ним ведеться зовнішнє спостереження. Він розповів про спроби підкинути йому заборонені речовини, а також посилці з головою свині, в якій лежала записка з погрозами. Директор Інституту національної політики, російський націоналіст Іван Белецький, в даний час отримав політичний притулок в Україні, заявив про переслідування з боку організованих груп, пов'язаних з російськими силовими структурами.»

Оцінки і думки[ред. | ред. код]

У документальному фільмі «Попалися» телеканалу «РЕН ТВ» політолог Кирило Стрельников так охарактеризував Белецького:[64]

«За визначенням підтримує євромайдан і гіпотетично російський майдан, єдиний в природі спосіб їм прийти до влади, тому що вони бачать якусь ідеальну модель для себе, що на багнетах бойовиків приходять до влади белоленточнікі»

«Інтерфакс» писав:[65]

«У русі вважають, що обшуки і затримання пов'язані з кримінальною справою, порушеною за фактом показаного на телеканалі РЕН ТВ відео, на якому Белецький, а також націоналіст Дмитро Дьомушкін і саратовський політик В'ячеслав Мальцев нібито обговорюють майбутню спробу держперевороту.»

Оглядач «Независимой газети» Андрій Мельников писав:[66]

«Участь таких діячів, як Белецький, в Парнас, В свою чергу, стало одним з головних напрямків критики на адресу несистемної опозиції. Повернемося до слів про вибір між добром і злом. Звісно ж, що саме такий сплав харизматичних релігійних радикалів і непримиренних опозиціонерів найбільше насторожує сьогодні як Церква, так і держадміністрацію. У цьому полягає один із секретів нерозривної солідарності офіційної церковності і системної політики.»

«Life» в статті «Чому в школах Хмельницького заборонили російську мову» писав:[67]

«У 2016 році Белецький був одним з вождів» російського маршу «в Москві, куди зібрав десятки своїх одновірців, а перед цим вів в столиці волонтерську діяльність для Парнас на виборах в Державну думу, будучи близьким сподвижником третього номера в списку партії В'ячеслава Мальцева.»

Eadaily в статті «За що влаштували погром сайтам російських націоналістів: думка» писав:[68]

"Частина активу марширують в Любліно на чолі з Іваном Белецким узяла в минулому році участь в кампанії ПАРНАС, отримавши через Мальцева поспіль на волонтерську роботу в ЮВАО, і разом з Карпатським міцні голені молодчики з рунічними татуюваннями влаштовували акції у метро, агітуючи переляканих городян голосувати за партію Касьянова. "

В мережевому виданні «Ніс» Белецького характеризували так:[69]

«Іван Белецький вважається одним з найбільш радикальних націоналістів. Він звернув на себе особливу увагу правоохоронних органів досить давно, перебуваючи серед найактивніших учасників „Російських маршів“ в Москві. У минулому році Белецький розмістив на Youtube свої виступи, в яких запрошував бажаючих приєднатися до участі в протестних акціях опозиції 4 і 5 листопада 2017 року. У цих відеороликах містилися екстремістські заклики до насильницької зміни влади в Росії.»

Видання «Зараз інфо»:[70]

«Правда, цього разу „Російський марш“ вирішили перейменувати. Захід пройде під назвою „Правий марш“. Про це повідомив „Інтерфаксу“ керівник правління Інституту національної політики і організатор „Російських маршів“ 2016—2017 років Іван Білецький. Передбачається, що учасники ходи висловляться на підтримку націонал-демократичного курсу, за свободу політичним в'язням, чесні вибори, права людини і свободу слова.»

Видання «Російська планета» про Белецькому:[71]

«І — вишенька на торті — „Інститут національної політики“ зареєстрований в Києві. Куди Белецький втік в 2017 році. І навіть примудрився прямо звідти організовувати минулорічний „Русский марш“.»

Українське видання «Обозреватель» так писало про Івана Белецькому:[1]

«Відзначимо, свою політичну діяльність Белецький почав в Росії на початку 2000-х. Він є одним з лідерів незареєстрованої всеросійської політичної партії „Партія націоналістів“. Брав участь в безлічі мітингів і акцій протесту в Москві, в тому числі і на підтримку опозиціонера Олексія Навального. Білецький брав участь в організації „Російських маршів“ — мітингів представників націоналістичних організацій.»

Видання Tricolor-center писало, що дуже символічно отримання українського громадянства Белецким:[72]

«Символічно, що його ідеологічний брат отримав паспорт з тризубом саме в річницю майдану, коли радикали мають намір нагадати Зеленському про долю Януковича і своїх вимогах по переговорам про Донбас, в яких бере участь і Росія.»


Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к Російський опозиціонер отримав політичний притулок в Україні: хто він. https://www.obozrevatel.com. Обозреватель. 11 квітня 2019. Архів оригіналу за 13 грудня 2019. Процитовано 12 лютого 2020. 
  2. а б В Москві затриманий організатор «Російських маршів» Іван Белецький. http://www.interfax.ru/ (рос.). Інтерфакс. 04.13.2017. Архів оригіналу за 4 липня 2018. Процитовано 06.25.2018. 
  3. а б в Офіційні документи що засвідчують особу і П.І.Б І.С. Белецького, офіційні документи Інституту Національної Політики. https://www.institutenp.com/ (рос.). Інститут Національної Політики. Архів оригіналу за 5 липня 2018. Процитовано 06.25.2018. 
  4. Співголова «Партії націоналістів» Іван Белецький повідомив про обшуки. http://gr-sily.ru/ (рос.). Цивільні Сили. 15 лютого 2018. Архів оригіналу за 5 липня 2018. Процитовано 6 липня 2018. 
  5. а б Лідер партії націоналістів Білецький заочно арештований в Москві за звинуваченням в екстремізмі. http://tass.ru/ (рос.). ТАСС. 03-31-2018. Архів оригіналу за 4 липня 2018. Процитовано 06-25-2018. 
  6. а б Російський Мін'юст прийняв документи на реєстрацію «Партії націоналістів». https://ria.ru/ (рос.). РИА Новости. 2 вересня 2017. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 06.25.2018. 
  7. а б Гармоненко, Дарина (13 лютого 2017). Націоналісти збиваються в партію. http://www.ng.ru/ (рос.). Незалежна газета. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 06.25.2018. 
  8. а б Структура Інституту. https://www.institutenp.com. Інститут Національної Політики. Архів оригіналу за 6 липня 2018. 
  9. а б в г Міжнародна конференція: "Будапештський меморандум: ефективний шлях примусу до імплементації і стратегії деокупацію". https://blogs.uainfo.org. UAINFO. 16 грудня 2018. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 12 лютого 2020. 
  10. а б в г Російський опозиціонер Белецький отримав в Україні статус біженця. https://gordonua.com. ГОРДОН (інтернет-видання). 12 квітня 2019. Архів оригіналу за 14 квітня 2019. Процитовано 12 лютого 2020. 
  11. а б в г Російський опозиціонер Іван Білецький повідомив, що отримав статус біженця в Україні. https://interfax.com.ua. Інтерфакс-Україна. 11 квітня 2019. Архів оригіналу за 6 червня 2019. Процитовано 12 лютого 2020. 
  12. а б Заочно заарештований в Росії націоналіст Белецький отримав українське громадянство. https://tass.ru. Інформаційне агентство Росії «ТАРС». 21 листопада 2019. Архів оригіналу за 5 січня 2020. Процитовано 12 лютого 2020. 
  13. а б Організатор «Російських маршів» Белецький отримав громадянство України як «етнічний українець». У РФ він заочно арештований. https://www.fontanka.ru. Фонтанка. 12 лютого 2020. Архів оригіналу за 6 грудня 2019. Процитовано 21 листопада 2019. 
  14. а б в Організатор "Російських маршів" Белецький отримав громадянство України. https://ria.ru. РИА Новости. 21 листопада 2019. Архів оригіналу за 24 листопада 2019. Процитовано 12 лютого 2020. 
  15. а б в Московський суд заочно заарештував лідера «Партії націоналістів». http://www.interfax.ru/ (рос.). Інтерфакс. 03.31.2018. Архів оригіналу за 8 липня 2018. Процитовано 06.25.2018. 
  16. Інформаційні ресурси партії «Народовладдя». https://www.institutenp.com. Інститут Національної Політики. Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 12 лютого 2020. 
  17. а б в г д е ж и к л м н Біографія Івана Белецького. https://www.institutenp.com. Інститут Національної Політики. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 12 лютого 2020. 
  18. а б в Іван Белецький: «Або ми йдемо на узгоджений Марш в Любліно, або в разі чергового феєричного відмови, ми повністю оголосимо План Б», Біографічна довідка про Белецькому. https://artpolitinfo.com/ (рос.). АртПолітІнфо. 01.11.2016. Процитовано 25.06.2018. 
  19. а б в Євстратов, Віктор. Націоналісти готові до діалогу. Інтерв'ю Івана Белецького. https://www.russmarch.com (рос.). Російський Марш. Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 25.06.2018. 
  20. а б в г Які «політемігранти» затребувані в Україні. https://ukraina.ru. Україна РУ. 28 серпня 2018. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 12 лютого 2020. 
  21. Мельников, Андрій (09.21.2016). Таїнство голосування. http://www.ng.ru/ (рос.). Незавісімая газета. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 06.25.2018. 
  22. Мальцев, Владислав (06.07.2017). За що влаштували погром сайтам російських націоналістів: думка. https://eadaily.com/ (рос.). EurAsia Daily. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 25.06.2018. 
  23. Націоналістам дозволили провести 4 листопада акцію в московському районі Любліно. http://www.interfax.ru/ (рос.). Інтерфакс. 11.01.2016. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 06.25.2018. 
  24. Хода в московському районі Любліно завершилося без ексцесів. https://ria.ru/ (рос.). РІА Новини. 11.04.2016. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 06.25.2018. 
  25. Гармоненко, Дарина (02.09.2017). Нова опозиція ділить свої 14%. http://www.ng.ru/ (рос.). Независимая газета. Архів оригіналу за 15 квітня 2017. Процитовано 06.25.2018. 
  26. а б Дарина Гармоненко, Павло Скрильніков (04.10.2017). "Нова опозиція» проведе політичні екскурсії проти влади. http://www.ng.ru/ (рос.). Независимая газета. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 06.25.2018. 
  27. Гармоненко, Дарина (13 квітня 2017). Темна справа «Нової опозиції». http://www.ng.ru/ (рос.). Независимая газета. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 06.25.2018. 
  28. Регіональні відділення Партії Націоналістів. https://www.russparty.com/ (рос.). Партія Націоналістів і Російський Марш. Архів оригіналу за 06.07.2018. Процитовано 25.06.2018. 
  29. Белецького допитали у кримінальній справі в зв'язку з мітингом 26 березня і відпустили. https://ovdinfo.org/ (рос.). ОВД-Инфо. 04.13.2017. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 06.25.2018. 
  30. Чим викликана зачистка вкрай правого флангу несистемної опозиції?. https://versia.ru/ (рос.). Наша версія. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 06.25.2018. 
  31. Влада Москви погодили антикризовий мітинг «Нової опозиції» 8. квітня. http://www.interfax.ru/ (рос.). Інтерфакс. 03.31.2017. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 06.25.2018. 
  32. Коаліція «Нова опозиція» проводить мітинг з вимогами зміни політичного курсу в Росії. https://echo.msk.ru/ (рос.). Ехо Москви. 04.08.2017. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 06.25.2018. 
  33. "Нова опозиція» повідомила про затримання організатора «Російських маршів». http://www.interfax.ru/ (рос.). Інтерфакс. 05.01.2017. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 06.25.2018. 
  34. Установа Інституту Національної Політики. https://www.russparty.com/ (рос.). Партія Націоналістів і Російський Марш. Архів оригіналу за 06.07.2018. Процитовано 25.06.2018. 
  35. Структура Інституту Національної Політики. https://www.institutenp.com/ (рос.). Інституту Національної Політики. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 25.06.2018. 
  36. Керівництво Інституту Національної політики. https://www.institutenp.com/ (рос.). Інституту Національної Політики. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 06.25.2018. 
  37. а б Міфічна анонімність: JesuisMaidan встановив особистості учасників акцій Навального. http://ren.tv/ (рос.). РЕН ТВ. 09.19.2017. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 06.25.2018. 
  38. а б Черненко, Євген (03.31.2018). Лідер партії націоналістів Іван Белецький заочно арештований в Москві за звинуваченням в екстремізмі. https://www.kp.ru/ (рос.). Комсомольская правда. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 06.25.2018. 
  39. "Русский марш» почався на другому майданчику в Москві (рос.). РІА Новини. 11.04.2017. Архів оригіналу за 4 липня 2018. Процитовано 06.25.2018. 
  40. Офіційні документи Інституту Національної Політики. https://www.institutenp.com/ (рос.). Інститут Національної Політики. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 25.06.2018. 
  41. У Москві подали ще одну заявку на «Російський марш». https://tvrain.ru. Дождь. 22 жовтня 2018. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 12 лютого 2020. 
  42. Прес-конференція: "Будапештський формат як ефективний шлях деокупації". https://ukranews.com. Українські Новини. 3 серпня 2018. Архів оригіналу за 19 жовтня 2018. Процитовано 12 лютого 2020. 
  43. Міжнародна прес-конференція: "Будапештський формат як ефективний шлях деокупацію". http://irar.zzz.com.ua. ІДРА. 6 серпня 2018. Архів оригіналу за 20 жовтня 2018. Процитовано 12 лютого 2020. 
  44. Міжнародний комітет «За Будапештський меморандум». https://www.institutenp.com. Інститут Національної Політики. 8 серпня 2018. Архів оригіналу за 30 червня 2020. Процитовано 12 лютого 2020. 
  45. а б Прес-конференція: "Будапештський меморандум: ефективний шлях примусу до імплементації та стратегії деокупації". https://ukranews.com. Українські Новини. 12 грудня 2018. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 12 лютого 2020. 
  46. Про прес-конференції в прес-центрі агентства "Інтерфакс-Україна" на тему "Аспекти виключення Росії з Інтерполу: підстави і необхідність". https://interfax.com.ua. Інтерфакс-Україна. 10 вересня 2018. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 12 лютого 2020. 
  47. Влада Москви вперше за 11 років не погодили «Російський марш». https://www.vedomosti.ru. Відомості. 24 жовтня 2019. Архів оригіналу за 13 листопада 2019. Процитовано 12 лютого 2020. 
  48. Влада Москви скасували "Правий марш" і погодили "Російський". https://www.dw.com. Deutsche Welle. 30 жовтня 2019. Архів оригіналу за 31 жовтня 2019. Процитовано 12 лютого 2020. 
  49. Націоналісти подали заявку на «Російський марш» в Москві під новою назвою. https://ru.krymr.com. Крим.Реалії. 18 жовтня 2019. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 12 лютого 2020. 
  50. Націоналістам дозволили провести марш у Москві. https://www.segodnya.ua. Сегодня (газета, Україна). 25 жовтня 2019. Процитовано 12 лютого 2020. 
  51. У Москві суд заборонив російським націоналістам проводити марш. https://www.segodnya.ua. Сегодня (газета, Україна). 28 жовтня 2019. Процитовано 12 лютого 2020. 
  52. Націонал-демократія в сучасній Росії. https://www.institutenp.com. Інститут Національної Політики. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. 
  53. Уточкін, Артем (29.05.2017). Чи хочуть росіяни війни?. http://poistine.org/ (рос.). Воістину. Архів оригіналу за 07.07.2018. Процитовано 06.07.2018. 
  54. Белецький, Іван (01.12.2017). За що бореться опозиція в РФ. https://www.institutenp.com/ (рос.). Інститут Національної Політики. Архів оригіналу за 7 липня 2018. 
  55. ЗМІ повідомили про затримання організатора «Російських маршів». http://www.rbc.ru (рос.). РБК. 11.12.2016. Архів оригіналу за 23 січня 2021. Процитовано 25.06.2018. 
  56. В Москві затримали організатора «Російських маршів» Белецького. http://www.interfax.ru/ (рос.). Інтерфакс. 12.11.2016. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 06.25.2018. 
  57. Одного з організаторів "Російського маршу" викликали в поліцію. https://www.svoboda.org/ (рос.). Радіо Свобода. 29.12.2016. Архів оригіналу за 14 серпня 2019. Процитовано 25.07.2018. 
  58. Двоє російських націоналістів повідомили про обшуки в їхніх квартирах. http://www.interfax.ru/ (рос.). Інтерфакс. 04.11.2017. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 25.06.2018. 
  59. Поліція прийшла з обшуками до лідера «Партії Націоналістів». https://tvrain.ru/ (рос.). Дождь. 04.11.2017. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 25.06.2018. 
  60. В «Партії Націоналістів» заявили про обшуки. http://www.interfax.ru/ (рос.). Інтерфакс. 02.15.2018. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 06.25.2018. 
  61. Репринцева, Юлія (02.15.2018). В московських квартирах націоналістів пройшли обшуки. https://www.novayagazeta.ru/ (рос.). Нова газета. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 06.25.2018. 
  62. а б Російський націоналіст, який отримав політичний притулок в Україні, заявив про переслідування з боку російських силовиків. https://rupres.com. Російська преса. 6 лютого 2019. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 12 лютого 2020. 
  63. Іван Белецький. Офіційна заява з приводу переслідування з боку спецслужб РФ. https://www.institutenp.com. Інститут Національної Політики. 4 лютого 2019. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 12 лютого 2020. 
  64. Стрельников, Кирило. «Попались»!. http://ren.tv/ (рос.). РЕН ТВ. Архів оригіналу за 15 лютого 2018. Процитовано 25.06.2018. 
  65. У Москві затримано організатора "Російських маршів" Іван Белецький. http://www.interfax.ru/ (рос.). Інтерфакс. 2017-13-04. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 25.06.2018. 
  66. Мельников, Андрій (21.09.2016). Таїнство голосування. http://www.ng.ru/ (рос.). Независимая газета. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 25.06.2018. 
  67. Мальцев, Владислав (22.10.2017). Чому в школах Хмельницького заборонили російську мову. https://life.ru/ (рос.). Life. Архів оригіналу за 7 липня 2018. Процитовано 06.07.2018. 
  68. Мальцев, Владислав (6.07.2017). За що влаштували погром сайтам російських націоналістів: думка. https://eadaily.com/ (рос.). EurAsia Daily. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 25.07.2018. 
  69. У квартирах співголови «Партії націоналістів» пройшли обшуки. http://nospress.ru/ (рос.). Ніс. 15.02.2018. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 25.06.2018. 
  70. Націоналісти подали заявку на проведення «Російського маршу». У цьому році він буде називатися по-іншому. http://seychas.info. Видання «Зараз інфо». 18 жовтня 2019. Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 12 лютого 2020. 
  71. І не марш. І не російська. І не єдиний. https://rusplt.ru. Російська планета. 3 листопада 2019. Архів оригіналу за 28 липня 2021. Процитовано 12 лютого 2020. 
  72. Україна усиновила російського націоналіста Івана Белецького. https://tricolor-center.ru. Tricolor-center. 21 листопада 2019. Архів оригіналу за 8 серпня 2021. Процитовано 12 лютого 2020. 

Посилання[ред. | ред. код]