Белзький замок
| Белзький замок | |
|---|---|
 | |
|
50°22′48″ пн. ш. 24°00′06″ сх. д. / 50.38000° пн. ш. 24.00167° сх. д. | |
| Тип | замок |
| Країна |
 Україна |
| Розташування |
Львівська область Белзька міська громада містечко Белз |
| Будівник | невідомий |
| Матеріал | дерево |
| Перша згадка | ХІ |
| Стан | Повністю зруйнований |
  Белзький замок (Україна) | |
 | |
Белзький замок — зруйнований, колишній замок у містечку Белз, Львівської області.
Історія[ред. | ред. код]
Замок було побудовано в середині ХІ століття. Місто Белз вперше у літописних хроніках згадується під 1030 р. В 1170–1462 рр. Белз стає центром однойменного князівства, тут владарюють Рюриковичі[1].
Однак, замок був частково зруйнований монголо-татарами у 1241 році.
Після відродження міста замок через декілька десятиліть був також відбудований.
З ХІІ століття у замку зберігалась так звана «Ченстоховська богородиця». За переказами цю ікону ще в XII столітті привезла з Константинополя якась візантійська принцеса, правдоподібно дружина одного із белзьких князів. Ікона переховувалась у замковій церкві й «чудом» збереглась під час татарської навали 1241 року[2].
За іншою легендою, під час штурму монголо-татарів захисники міста розмістили Ікону Пречистої Діви на стіні замку. Однак, стріла з ординського лука поцілила у шию Богоматері, здійнялася сильна буря, що дуже налякала завойовників. У ворожому таборі виникли незгоди, і було вирішено відступити.
У 1382 році намісник угорського короля князь Владислав Опольський, коли у нього закінчились права на місто, вивіз ікону богородиці з Белзького замку в Польщу до Ченстохови, де вона зберігається і понині[3].
В 1655 році він був зруйнований козаками Богдана Хмельницького[4].
На початку XVIII ст. місто спалили також і шведи.
Вигляд замку[ред. | ред. код]
Замок мав чотирикутну форму. Його площа близько 4 гектарів. Навколо він був оточений земляним валом з дерев'яними баштами та глибоким ровом. Крім того, місто Белз омивалося водами річок Солокії та Річиці. В середині міста знаходився внутрішній вал, що поділяв його територію на «дитинець» — фортецю, і «посад» — житлово-господарську частину міста. З фортецею місто було з'єднане греблею[5].
Наприкінці XV століття замок мав дерев'яні, обліплені глиною мури з такими ж дерев'яними бастіонами і оборонними баштами. Описи 1575,1620,1655 років свідчать, що замок протягом XVI–XVII століть, не змінювався[6].
Сучасність[ред. | ред. код]
Місцевість, де знаходився замок, нині має назву Замочок. Там розташовані — церква Миколи і каплиця святого Валентина.
Збереглася одна із міських башт, що датується 1606 р. За свідченнями істориків тут був міський архів, де зберігалися усі важливі документи Белза[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Белз. Архів оригіналу за 3 листопада 2016. Процитовано 9 грудня 2016.
- ↑ Белз. Архів оригіналу за 20 серпня 2016. Процитовано 9 грудня 2016.
- ↑ Baliński М. Z Lipiński. Starożytna Polska. — Warszawa, 1845. — С. 1173—1182.
- ↑ Колись у Белзі був замок. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 9 грудня 2016.
- ↑ Чачковський Лев Княжий Белз // Записки НТШ. - Том 154 - Львів, 1937. - С. 15-30.
- ↑ Sokalski Bronisław Powiat sokalski pod względem geograficznym, etnograficznym, historycznym i ekonomicznym. - Lwów : Wł. Dzieduszycki, 1899. - С. 360-361.
- ↑ [Белз]
