Белзький замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Белзький замок
Flag of Belz.png

50°22′48″ пн. ш. 24°00′06″ сх. д. / 50.38000° пн. ш. 24.00167° сх. д. / 50.38000; 24.00167
Тип замок
Країна

Україна Україна

Розташування Львівська область
Сокальський район
містечко Белз
Будівник невідомий
Матеріал дерево
Перша згадка ХІ
Стан Повністю зруйнований
Белзький замок. Карта розташування: Україна
Белзький замок
Белзький замок (Україна)

Белзький замок — повністю зруйнований замок у містечку Белз Сокальського району Львівської області.

Історія[ред. | ред. код]

Замок було побудовано в середині ХІ століття. Місто Белз вперше у літописних хроніках згадується під 1030 р. В 1170—1462 рр. Белз стає центром однойменного князівства, тут владарюють Рюриковичі[1].

Однак, замок був частково зруйнований монголо-татарами у 1241 році.

Після відродження міста замок через декілька десятиліть був також відбудований.

Ченстоховська Ікона Божої Матері, що зберігається з 1382 р. в Ясногорському монастирі

З ХІІ століття у замку зберігалась так звана «Ченстоховська богородиця». За переказами цю ікону ще в XII столітті привезла з Константинополя якась візантійська принцеса, правдоподібно дружина одного із белзьких князів. Ікона переховувалась у замковій церкві і «чудом» збереглась під час татарської навали 1241 року[2].

За іншою легендою, під час штурму монголо-татарів захисники міста розмістили Ікону Пречистої Діви на стіні замку. Однак, стріла з ординського лука поцілила у шию Богоматері, здійнялася сильна буря, що дуже налякала завойовників. У ворожому таборі виникли незгоди, і було вирішено відступити.

У 1382 році намісник угорського короля князь Владислав Опольський, коли у нього закінчились права на місто, вивіз ікону богородиці з Белзького замку у Польщу до Ченстохови, де вона зберігається і понині[3].

В 1655 році він був зруйнований козаками Богдана Хмельницького[4].

На початку XVIII ст. місто спалили також і шведи.

Вигляд замку[ред. | ред. код]

Замок мав чотирикутну форму. Його площа близько 4 гектарів. Навколо він був оточений земляним валом з дерев’яними баштами та глибоким ровом. Крім того, місто Белз омивалося водами річок Солокії та Річиці. В середині міста знаходився внутрішній вал, що поділяв його територію на «дитинець» — фортецю, і «посад» — житлово-господарську частину міста. З фортецею місто було з’єднане греблею[5].

Наприкінці XV століття замок мав дерев’яні, обліплені глиною мури з такими ж дерев’яними бастіонами і оборонними баштами. Описи 1575,1620,1655 років свідчать, що замок протягом XVІ - XVІІ століть, не змінювався[6].

Каплиця св. Валентина

Сучасність[ред. | ред. код]

Місцевість, де знаходився замок, нині має назву Замочок. Там розташовані — церква Миколи і каплиця святого Валентина.

Збереглася одна із міських башт, що датується 1606 р. За свідченнями істориків тут був міський архів, де зберігалися усі важливі документи Белза[7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Белз
  2. Белз
  3. Baliński М. Z Lipiński. Starożytna Polska. — Warszawa, 1845. — С. 1173—1182.
  4. Колись у Белзі був замок
  5. Чачковський Лев Княжий Белз // Записки НТШ. - Том 154 - Львів, 1937. - С. 15-30.
  6. Sokalski Bronisław Powiat sokalski pod względem geograficznym, etnograficznym, historycznym i ekonomicznym. - Lwów : Wł. Dzieduszycki, 1899. - С. 360-361.
  7. [Белз]

Див. також[ред. | ред. код]