Белик Дмитро Анатолійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дмитро Анатолійович Белик
Дмитро Анатолійович Белик
Дмитро Анатолійович Белик
Депутат Державної Думи РФ VII скликання
Нині на посаді
На посаді з5 жовтня 2016
Заступник т.зв. секретаря Севастопольського регіонального відділення партії
«Єдина Росія»
14 травня 2014 — 5 жовтня 2016
НаступникТетяна Любач
Виконувач обов'язків окупаційного голови адміністрації Севастополя
4 березня — 13 травня 2014
ПопередникВолодимир Яцуба
Наступникпосаду перейменовано

Народився17 жовтня 1969(1969-10-17) (54 роки)
Якутська АРСР, СРСР
Виборчий округСевастополь
Відомий якполітик, депутат Державної Думи РФ
ГромадянствоУкраїна Україна
Росія Росія
Національністьросійська
ОсвітаСучасна гуманітарна академія
Alma materСучасна гуманітарна академіяd
Політична партіяЄдина Росія
Професіяекономіст
Нагороди
Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня
белик.рф

Дмитро Анатолійович Белик [1] (нар. 17 жовтня 1969 року[2], Якутська АРСР) — російський політичний діяч. Депутат Державної Думи РФ VII скликання, член комітету Держдуми з бюджету і податків з 5 жовтня 2016 року. Активний учасник окупації Криму Росією.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Переїхав у Севастополь з Кемерово 1990 року[3]. З травня 1995 по червень 2013 року — директор, заступник директора приватного підприємства «Біг-Крим» (Севастополь). 2006 року закінчив Сучасну гуманітарну академію (Москва) за спеціальністю «економіст»[4][5]. 2007 заснував першу в Севастополі приватну православну загальноосвітню школу «Маріамполь» (РПЦ)[4][6][3][7].

Депутат Севастопольської міської ради IV, V і VI скликань[4][7]. Голова земельної комісії[8]; в V скликання — голова Постійної комісії з питань містобудівної політики, регулювання земельних і водних відносин[3][7]. У VI скликання був головою постійної комісії з питань промисловості, агропромислового комплексу, торгівлі і підприємництва[4][6][7] (по 21.6.2013), членом постійної комісії з соціально-гуманітарних питань (з 21.6.2013). Одночасно з 21 червня 2013 року — заступник голови Севастопольської міської державної адміністрації з питань соціальної політики.[4][6]

Підтримав початок тимчасової окупації Криму, брав активну участь у роботі окупаційного уряду. З 4 березня по 13 травня 2014 року виконував обов'язки глави «адміністрації» Севастополя[7][9].

З 2014 року — заступник секретаря Севастопольського регіонального відділення та член Регіонального відділення партії «Єдина Росія» в Севастополі.

22 травня 2016 року висунутий кандидатом в депутати Державної думи РФ від окупаційної влади Севастополя. На вибори депутатів Державної Думи 18 вересня 2016 року переміг. У VII скликання Державної думи є членом фракції «Єдина Росія», є членом комітету з бюджету і податків[10][11].

З листопада 2016 щодо Бєліка діють санкції, введені Європейським Союзом: заборона в'їзду на територію Європейського співтовариства і заморожування рахунків на території ЄС[12].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Одружений, виховує трьох дітей (за іншими даними — чотирьох[7])[4][6].

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

Делегат I сепаратистського з'їзду в Сєвєродонецьку[7], II з'їзду депутатів всіх рівнів півдня і центру України в Сєвєродонецьку.

2008 року був одним з ініціаторів встановлення пам'ятника Катерині II; виступав проти встановлення на Графській пристані таблички «90 років флоту України»[7]; був одним з ініціаторів пропозиції про присудження Юрію Лужкову звання «Почесний громадянин Севастополя».

30 грудня 2009 року став ініціатором позачергової сесії Севастопольської міської Ради щодо ситуації, що склалася в місті Севастополі 26 грудня 2009 року[7]. Тоді партія «Свобода» провела ходу по вулиці Леніна. Фактично — депутати вимагали заборони діяльності «Свободи».

На виборах 2012 року до Верховної ради балотувався від 224 округу Севастополя; набравши 27,8 % голосів, став другим (після Лебедєва). У повторних виборах (у зв'язку з переходом Лебедєва на посаду міністра оборони України) не брав участь, підтримавши олігарха Новинського[4][3].

З 26 грудня 2012 року очолював координаційну раду організацій російських співвітчизників (КСОРС) при генеральному консульстві Російської Федерації в Криму. 16 липня 2013 року заявив про вихід з фракції «Русский блок» Севастопольської міської ради.[4][3][a]

Як в. о. голови «адміністрації» Севастополя, 7 березня 2014 року видав розпорядження про заборону використання у Севастопольській міськдержадміністрації української мови в діловодстві документообігу та про використання російської як офіційної[16].

Продюсер документального фільму про Станіслава Чиже — народного художника Криму, почесного громадянина Севастополя, творця пам'ятника Катерині II[7].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Белик Дмитро Анатолійович. Архів оригіналу за 10 серпня 2018. Процитовано 10 серпня 2018.
  2. В джерелах вказуються також інші дати народження: 1 січня 1970 (Политрада).
  3. а б в г д Правда.Ру.
  4. а б в г д е ж и Постольник И (2013). Білик Дмитро Анатолійович. Довідник Севастополя. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 13 грудня 2016.
  5. Vgorode.ua.
  6. а б в г Білик Дмитро Анатолійович (ua) . Vgorode.ua. Архів оригіналу за 25 травня 2017. Процитовано 17 грудня 2016.
  7. а б в г д е ж и к л Политрада.
  8. Кажанов С.. Хто підставив Дмитра Бєліка? // Колесо : севастопольська суспільно-політична газета. — 2008. — № 34 (115).
  9. Голова міськдержадміністрації Севастополя подав у відставку. Коментарі. 13 травня 2014. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 13 грудня 2016.
  10. Білик Дмитро Анатолійович. Державна Дума Федеральних Зборів Російської Федерації. Процитовано 13 грудня 2016.[недоступне посилання з червня 2019]
  11. Білик Дмитро Анатолійович. Комітет Державної Думи з бюджету і податків. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 13 грудня 2016.
  12. ЄС ввів санкції стосовно 6 депутатів Держдуми РФ з Криму за ініціативою Литви. Уніан : інформаційне агентство. 9 листопада 2016. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 13 грудня 2016.
  13. FBI Investigating Russian Diaspora Group. PROBED: Is the Coordinating Council of Russian Compatriots of the U.S. just a cultural group? Or something more?. The Daily Beast. 7 червня 2021 року. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021 року.
  14. Russian Diaspora Group in U.S. Disbands, Blaming FBI ‘Foreign Agent’ Probe. Moscow Times. 20 листопада 2021 року. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021 року.
  15. ЗАЯВЛЕНИЕ КСОРС США О ПРИОСТАНОВЛЕНИИ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ. KCOPC. 18 листопада 2021 року. Архів оригіналу за 20 листопада 2021. Процитовано 20 листопада 2021 року.
  16. Севастополь перейшов на російську мову. Коментарі. 10 березня 2014. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 13 грудня 2016.
  17. Медаль за визволення Севастополя і Криму отримали: Путін, Газманов, Чалий, Шойгу і ще 128 осіб. Архів оригіналу за 24 липня 2014. Процитовано 16 січня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. KCOPC у США закрито в листопаді 2021 року.[13][14][15]