Белуджійська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Белуджійська мова
بلوچی
Мапа поширення белуджійської (жовтий колір) та інших іранських мовМапа поширення белуджійської (жовтий колір) та інших іранських мов
Поширена в Пакистан Пакистан,
Іран Іран,
Афганістан Афганістан,
Туркменістан Туркменістан,
Оман Оман,
Flag of the United Arab Emirates.svg ОАЕ
Носії 7,5 млн
Писемність Арабська абетка, кирилиця
Класифікація

Індоєвропейська родина

Індоіранська гілка
Іранська група
Північно-західна підгрупа
Офіційний статус
Офіційна Белуджистан
Коди мови
ISO 639-2 bal
ISO 639-3 bal — белуджійська (загальна)
bgp — східна
bgn — західна
bcc — південна

Белуджійська мова (балучі, балочі) — мова белуджів. Поширена в Пакистані, Ірані, Афганістані, Туркменістану, Омані й ОАЕ. Загальна чисельність фонів — понад 7,5 млн чоловік (станом на кінець 1990-их), в том числі в Пакистані — близько 6 млн чоловік, в Ірані — 1-1,2 млн чоловік, в Афганістані — 200 тис., в Омані — 130 тис., в ОАЕ — близько 100 тис., у Туркменістані — 38 тис. чоловік.

Белуджійська мова належить до іранських мов (північно-західна група). Традиційно поділяється на 2 основних групи діалектів — західну та східну. Дрібніша класифікація Елфенбейна виділяє вимови рахшанійську (афганський, келатський, чагай-харанський, панджгурський, прикордонний, мервський чи туркменський, діалекти), сараванську, лотунійську, кечійську, прибережну та Східних гір.

Письменність[ред.ред. код]

Белуджі Пакистану й Афганістану використовують письменність на основі арабської графіки; найстаріші пам'ятки належать до XVIII століття.

На початку 1930-их років для белуджів СРСР було створено абетку на базі латиниці. Вона включала такі літери:

a ә в c ç d ᶁ e f g h i j k ʟ m n o p q r s ş t ƫ u v x z ƶ '. Цією абеткою було видано букварі, друкувалась сторінка у місцевій газеті, публікувались переклади ідеологічних творів. Але наприкінці 1930-их років книговидання белуджійською мовою в СРСР припинилось.

У грудні 1989 року в Йолотанській районній газеті «Тазе дурмуш» була надрукована сторінка белуджійською мовою. У цьому тексті використовувалась стандартна кирилиця без додаткових знаків. У 1990 році ленінградський вчений С. Аксенов спільно з представниками белуджійської інтелігенції розробили нову белуджійську абетку на кирилічній основі. У 19921993 роках нею було видано кілька підручників для початкової школи, а у 2005 році Інститут перекладу Біблії опублікував цією абеткою Євангеліє від Луки.

Абетка белуджів Туркменістану:

a ā б в г ғ д д̨ е ē ё ж җ з и ӣ й к л м н о ō п р р с т т у ӯ ф х ц ч ш щ ъ ь э ю я[1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. S. Axenov. Balochi orthography in Turkmenistan // Language in society. Eight sociolinguistic essays on Balochi. — Uppsala, 2000. — Iss. 3. — P. 71-78. — ISSN 1100-326X. — ISBN 91-554-4679-5.

Література[ред.ред. код]

  • Соколов С. Грамматический очерк языка белуджей Советского Союза // "Труды Института языкознания АН СССР. 1956. Т. 6; (рос.)
  • Фролова В. Белуджский язык. М., 1960; (рос.)
  • Расторгуєва В. Белуджский язык // Языки народов СССР. Т. 1. М., 1966 (лит.); (рос.)
  • Elfenbein J.H. The Baluchi language. A dialectology with texts. L., 1966; (англ.)
  • Barker M.A., Mengal A.K. A course in Baluchi. Montreal, 1969. V. 1-2; (англ.)
  • Mayer T. J. L. Mayer's English-Bilochi Dictionary. Lahore, 1975; (англ.)

Посилання[ред.ред. код]