Бельгія
|
Королівство Бельгія |
|||||
|
|||||
| Девіз: Єдність дає силу | |||||
| Гімн: Державний Гімн Бельгії | |||||
| Столиця (та найбільше місто) |
Брюссель | ||||
| Офіційні мови | нідерландська, французька, німецька | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Державний устрій | |||||
| - Король | Філіп I | ||||
| - Прем'єр-міністр | Шарль Мішель | ||||
| Вступ до ЄС | 25 березня, 1957 | ||||
| Площа | |||||
| - Загалом | 32 547 км² (?) | ||||
| - Води (%) | 6,4% | ||||
| Населення | |||||
| - оцінка 2014 р. | 11 161 600 (?) | ||||
| - Густота | 367 осіб/км² (?) | ||||
| ВВП (ПКС) | ? р., оцінка | ||||
| - Повний | ? (?) | ||||
| - На душу населення | 30700 EUR (?) | ||||
| Валюта | Євро (EUR) |
||||
| Часовий пояс | CET (UTC+1) | ||||
| Домен інтернету | .be | ||||
| Телефонний код | +32 | ||||
Бе́льгія (нід. België МФА: [ˈbɛlɣijə], фр. Belgique, МФА: [bɛl.ʒik] нім. Belgien), офіційна назва: Королі́вство Бе́льгія — держава у Західній Європі. На півночі омивається Північним морем. На суходолі межує на півночі з Нідерландами, на сході — з Німеччиною і Люксембургом, на півдні — з Францією. Площа країни — 30 528 км² (139 місце у світі), населення — 11 161 600 осіб (відповідно до оцінки на 2014 рік). За густотою населення (367 ос. на 1 км²) Бельгія посідає одне з перших місць у світі. Столиця — Брюссель (нід. Brussel, фр. Bruxelles) населення якого становить 1 154 600 осіб (за даними 2013 року). Серед інших великих міст слід виділити Антверпен, Льовен, Мехелен, Гент, Брюгге, Льєж.
Населення Бельгії складається з двох груп: фламандців (бл. 5 млн ос., 1958), що населяють північні та центральні провінції Бельгії (Західна і Східна Фландрія, Фламандський Брабант, Антверпен, Лімбург) та розмовляють нідерландською, і валлонів (бл. 4 млн ос.), що живуть у південних провінціях (Ено, Намюр, Льєж, Люксембург) і своїми говірками близькі до північних французів. Крім того, у Бельгії живуть італійці (бл. 161,5 тис. ос., 1954), французи (бл. 55,3 тис. ос., 1954), нідерландці (понад 49,7 тис. ос., 1954). Невелика німецькомовна громада Бельгії проживає на сході країни у провінції Льєж.
Найпоширеніша релігія — католицизм.
Офіційні мови — нідерландська (у Фландрії та Брюсселі), французька (у Валлонії та Брюсселі), німецька (друга офіційна на землях Німецькомовної громади).
Зміст
Географія[ред. • ред. код]
Географічне положення — знаходиться у Західній Європі, на узбережжі Північного моря. На південному заході межує з Францією, на сході з Люксембурґом і Німеччиною, на північному сході з Нідерландами; на північному заході міститься Північне море. На північному заході прибережні рівнини, у центральній частині — пагорби; пагорби й ліси на південному сході; Арденський ліс; річка Шельда (Схелде).
Поверхня переважно низовинна, з поступовим підвищенням на південний схід. Прибережна смуга Північного моря найбільш понижена, вкрита піщаними дюнами і відгороджена дамбами, що захищають від повеней райони польдерів — низовинних угідь. На півночі і північному заході Бельгії — пласка Фландрська низовина, яка на сході переходить у невисоке (до 80 м) плато Кемпен. У середній частині Бельгії переважають хвилясті плато (80—180 м). На південному сході — древній (герцинський) масив Арденни (г. Ботранж, 674 м). З корисних копалин промислове значення мають: поклади кам'яного вугілля (запаси понад 6 млрд т в районах Монс—Шарлеруа—Льєж і Кемпен), фосфоритів, каолінів, будматеріалів.
Клімат Бельгії помірно теплий, морський. Пересічні температури січня +3, +4°, липня + 18, +19°. Переважають західні вітри; значна хмарність. Опадів 750–800 мм на рік (в Арденнах — до 1500 мм).
У Бельгії дуже густа сітка річок. На півдні Бельгії протікає Маас та його притока Самбр, Урт. Річки середньої, і північної Бельгії — Шельда (Схелде) з притоками Лісом (Леє), Дендером, на Пн. Зх.—р. Ейзер. Ґрунти на півночі Бельгії переважно бурі лісові, у Кемпені й Арденнах підзолисті. Ліси, головним чином дубові й букові, займають 19,7% площі Бельгії.
-
Див. також: Геологія Бельгії та Гідрогеологія Бельгії
Історія[ред. • ред. код]
Стародавні часи[ред. • ред. код]
У стародавні часи на території Бельгії жило кельтське плем'я белгів. У 57 до н. е. Бельгію завоював Юлій Цезар і увів її до складу Римської імперії. У 3 ст. до Бельгії вторглись германські племена франків і фризів. Белги були частково винищені франками, а частково злилися з ними. У ранньому середньовіччі Бельгія перебувала у складі франкської держави. За Верденським договором 843 територію теперішньої Бельгії було поділено по річці Шельді на дві частини: західна відійшла до Франції, східна — до Лотарингії.
У 13—14 столітях територія Бельгії була ареною запеклої боротьби між Англією і Францією. У середині 15 століття стала володінням бургундських герцогів.
1477–1516 територія теперішньої Бельгії, або Південні Нідерланди, належала разом з рештою Нідерландів імперії Габсбургів, а 1516–1713 — Іспанії. Після війни за Іспанську спадщину, за Утрехтським миром 1713, територія була приєднана до Австрії і знову включена до складу імперії Габсбургів як Австрійські Нідерланди.
18 століття[ред. • ред. код]
Наприкінці 18 століття у Австрійських Нідерландах розвинулись металургійна, кам'яновугільна, шерстяна, шовкова, скляна та інші галузі промисловості, зміцніла буржуазія як політична сила.
1789 внаслідок буржуазної революції австрійці були вигнані. 11 січня 1790 проголошена незалежна держава — Сполучені Штати Бельгії, але 1791 Австрія відновила свою владу над Бельгією.
1795 французький термідоріанський конвент проголосив приєднання Бельгії до Франції. У колишніх Австрійських Нідерландах були ліквідовані пережитки феодальних відносин, зменшено вплив католицької церкви на економічне і політичне життя країни.
19 століття[ред. • ред. код]
Після падіння імперії Наполеона колишні Австрійські Нідерланди рішенням Віденського конгресу 1814–1815 було злучено з Нідерландами в єдине королівство — Сполучені Нідерланди під владою нідерландського короля Вільгельма І.
Внаслідок революції 1830 та десятиденної кампанії 1831 за підтримки Франції Бельгія здобула незалежність.
Наприкінці 19 століття, завдяки наявності природних багатств і вільних капіталів, дальшому посиленню експлуатації населення метрополії і колонії Бельгійського Конго (з 1885), Бельгія швидко перетворюється в індустріальну країну.
1885 — у Бельгії утворилася робітнича партія; у 1886, 1889, 1890 рр. відбулися великі страйки вуглекопів, що супроводилися сутичками робітників з поліцією й урядовим військом; у загальних політичних страйках 1893, 1902 і 1913 взяло участь близько 1 млн робітників.
20 століття[ред. • ред. код]
Під час Першої світової війни Бельгія була окупована німецькими військом.
У 1-й третині ХХ століття у Бельгії запровадили загальне виборче право для чоловіків, 8-годинний робочий день, підвищили пенсії.
Світова економічна криза 1929–1933 охопила всі галузі бельгійської економіки; кількість безробітних зросла до 300 тисяч осіб.
У роки Другої світової війни Бельгія була окупована військами гітлерівської Німеччини.
1948 — Бельгія увійшла до Західного союзу, а 1949 — до Північно-Атлантичного союзу.
1955 Бельгія підписала Паризькі угоди, а 1957 — договір про т. з. Спільний європейський ринок та Євратом.
Перших заходів до регіональної автономії було вжито 1971, 1974 й 1980, коли було створено регіональні асамблеї для Фландрії, Валлонії й Брюсселя. 1992 було оголошено про введення федеративного ладу.
Політика[ред. • ред. код]
Фламандська громада (нідерландськомовна) |
Французька громада (французькомовна) |
Німецькомовна громада |
Фландрія |
Валлонія |
Брюссельський столичний регіон |
Бельгія — конституційна монархія. Глава держави — король, який затверджує закони, має право розпускати парламент, призначає міністрів та суддів всіх інстанцій. Законодавча влада у країні належить парламентові, що складається з палати представників і сенату. Члени парламенту (за винятком частини сенаторів, яких обирають ради провінцій і сам сенат) обираються громадянами Бельгії віком від 18 років. Обраними до палати представників можуть бути особи, які досягли 25 років, а до сенату — 40 років. У Бельгії діє пропорційна виборча система. Згідно з діючою конституцією 1831, виконавча влада належить королю, фактично вона здійснюється урядом. Місцевими справами за конституцією Бельгії відають виборні провінціальні та комунальні ради і призначувані королем губернатори, комісари та бургомістри.
Голова держави — король Філіп I з 21 липня 2013.
Участь у міжнародних організаціях: Бельгія бере участь у багатьох міжнародних організаціях, зокрема СОТ, ООН, ЄКА, ЄМС, ЄІБ, ЄС, МБРР, МВФ, МФКК, НАТО, ОБСЄ, ОЕСР, ЄС.
- Докладніше у статті Політичні партії Бельгії
Політична криза 2007–2011[ред. • ред. код]
Після останніх федеральних виборів, які пройшли 10 червня 2007 р., ліберальній та соціально-християнській партіям так і не вдалося створити національний (федеральний) уряд країни. За всю свою політичну історію Бельгія вперше переживала таку складну ситуацію.
Через 6 місяців після виборів нарешті досягнута домовленість, і у грудні 2007 р. створено Перехідний уряд, який очолив колишній прем'єр-міністр Гі Вергофстадт.
20 березня 2008 р., через 9 місяців перемовин, прем'єр-міністром обрано Іва Летерма і сформовано новий уряд.
15 липня 2008 І.Летерм подає у відставку (дарма що Король Бельгії Альберт ІІ не дав свою згоду на це), і країна знову поринає у невизначеність. Політична криза триває: повноваження чинного уряду продовжуються лише за умови значних обмежень, дати розгляду гарячих питань відтягуються, у тому числі щодо проведення дострокових виборів у 2009 р. спільно з черговими регіональними та парламентськими. Ів Летерм пропонує відставку уряду двічі, 19 та 22 грудня 2008 р., і під час другої доповіді Король Альберт ІІ нарешті дає згоду.
30 грудня 2008 р. Прем'єр-міністром Бельгії став Герман Ван Ромпей. Склад Кабінету Міністрів залишився у цілому без змін, окрім трьох осіб: віце-прем'єр-міністром, міністром внутрішніх справ призначено Гвідо Де Падта, міністром юстиції — Стефана Деклерка, міністром державної служби та державних підприємств став Стівен Ванакере.
Детальніше у статті Політична криза в Бельгії (2007-2011)
Економіка[ред. • ред. код]
- Докладніше у статті Економіка Бельгії
Бельгія — високорозвинена індустріальна країна. Основні галузі економіки: інжиніринг і металургія, моторобудівна, харчова, хімічна, текстильна, вугільна, нафтова та скляна промисловість.
Грошова одиниця — євро
Експорт: залізо, сталь, текстиль, нафтохімікати, пластмаси, діаманти, транспортні засоби;
Див. також[ред. • ред. код]
- Корисні копалини Бельгії
- Історія освоєння мінеральних ресурсів Бельгії
- Гірничо-металургійна промисловість Бельгії
Адміністративний устрій[ред. • ред. код]
Бельгія поділяється на 3 регіони: Брюссельський столичний (власне Брюссель і 18 приміських громад), Валлонія, Фландрія, які діляться на 10 провінцій (по 5 у Фландрії й Валлонії), а провінції — на громади.
Демографія[ред. • ред. код]
- 1990 — 9,895 млн.
- 2002 — 10,2 млн. (за відомостями перепису)
Культура[ред. • ред. код]
- Докладніше у статті Культура Бельгії
Офіційні мови — нідерландська, французька й німецька. На півночі, у Фландрії, розмовляють здебільшого нідерландською (55% населення країни); на півдні, у Валлонії — французькою (32%); 11% бельгійців двомовні; на самому сході Валлонії — німецька (0,6%). У Брюссельському регіоні розмовляють французькою й нідерландською мовами. У Фландрії за офіційну мову править тільки нідерландська, у Валлонії — французька (на землях Німецькомовної громади ще й німецька), а в Брюсселі за офіційні вважають французьку та нідерландську мови.
Релігія[ред. • ред. код]
-
Див. також: Католицька церква в Бельгії
Конституція Бельгії гарантує свободу віросповідання. Більшість віруючих (близько 75% населення) — католики. Офіційно визнані також іслам (250 тис. осіб), протестантство (близько 70 тис. осіб), юдаїзм (35 тис. осіб), англіканство (40 тис. осіб), православ'я (20 тис. осіб). Протестанти живуть в основному в Брабанті та Генті. Єврейська громада зосереджена в Брюсселі та Антверпені.
Інше[ред. • ред. код]
Державний прапор Королівства Бельгії складається з чорної, жовтої й червоної доземних смуг. Чорний колір символізує силу, жовтий означає зрілість, повність сили, що їх досягають мудрістю. Червоний — символ перемоги, досягнутої внаслідок виявленої хоробрості, мужності й жертовності. Прапор схвалено 1831 року.
Державний герб Королівства Бельгії зображено як чорного щита, приладнаного на схрещених скіпетрах, на тлі щита зображено лева — символ влади. Щит увінчано князівською короною — символом монархічного ладу Бельгії. Внизу на червоній стрічці напис: «У єднанні — сила».
Гімн Бельгії (французька мова):
- Ô Belgique, ô mère chérie,
- À toi nos cœurs, à toi nos bras,
- À toi notre sang, ô Patrie !
- Nous le jurons tous, tu vivras !
- Tu vivras toujours grande et belle
- Et ton invincible unité
- Aura pour devise immortelle :
- Le Roi, la Loi, la Liberté !
- Aura pour devise immortelle :
- Le Roi, la Loi, la Liberté !
- Le Roi, la Loi, la Liberté !
- Le Roi, la Loi, la Liberté !
Національне свято — 21 липня.
Див. також[ред. • ред. код]
Література[ред. • ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : [у 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Маркс К. «Образцовое государство» Бельгия // Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения, т. 5. М., 1956
- Маркс К. Бельгийские избиения // Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения, т. 13, ч. і. М., 1936
- История XIX века, т. З, 5, 7, 8. Под ред. Лависса и Рамбо. Пер. с франц. М., 1938–1939
- Сегалл Я. Бельгия. М., 1940
- Лозинский С. Г. История Бельгии и Голландин в новое время. СПБ, [1908]
- Конституции буржуазних государств Европы. М., 1957
- Добрынин Б. Ф. Физическая география Западной Европы. М., 1948
- Жуа И. Тресты в Бельгии. М., 1957
- Экономическое и социальное положение Бельгии // Экономическое положение Западной Европы. М., 1959
- Искусство XIX века. Нынешнее искусство в Европе // Стасов В. В. Избранное, т. 2. М., 1951
- Сидорова В. А. Константи Менье. М.—Л., 1946
- Pirenne H. Histoire de Belgique des origines á nos jours, V. 1—4. Bruxelles, [1948—1952]
- Кирило Галушко, Ярослав Попенко. Серце Європи // Український тиждень, № 46 (159), 12.11.2010
- Андрій Гайдамаха. Мови спотикання // Український тиждень, № 18 (131), 7.05.2010
- Андрій Гайдамаха. Непоступливість і страх // Український тиждень, № 45 (158), 5.11.2010
- Безп'ятчук Жанна. Бельгійські паралелі // Український тиждень, № 22 (135), 4.06.2010
- Безп'ятчук Жанна. Бельгійці йдуть // Український тиждень, № 46 (159), 12.11.2010
Посилання[ред. • ред. код]
- CIA — The World Factbook
- Історія Бельгії: Оригінали документів
- Власники бельгійських кав'ярень виступили проти заборони паління
| протока Ла-Манш | ||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|