Белькампо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Белькампо
нід. Belcampo
Ім'я при народженні нід. Herman Wichers
Псевдонім Belcampo
Народився 21 липня 1902(1902-07-21)
Нарден, Північна Голландія, Нідерланди
Помер 2 січня 1990(1990-01-02) (87 років)
Гронінген, Нідерланди
Поховання Рейссен
Громадянство Нідерланди Нідерланди
Національність голландець
Діяльність прозаїк
Мова творів нідерландська
Роки активності 1934–1989
Напрямок романтизм
Жанр новела
Нагороди
CMNS: Белькампо у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Белькампо (нід. Belcampo, справжнє ім'я: Герман Віхерс (нід. Herman Wichers); *21 липня 1902, Нарден, Північна Голландія, Нідерланди — 2 січня 1990, Гронінген, Нідерланди) — голландський письменник-новеліст і медик.

Псевдонім[ред. | ред. код]

Псевдонім «Белькампо» — це латинізована, зокрема і у варіантах народної латини, приміром італійською версія (насправді буквальний переклад) справжнього прізвища письменника Schönfeld = Schön («прекрасний/а/е») + feld («поле») → Bel + campo (Белькампо). Вважається також, що псевдонім є даниною автора творчості відомого німецького романтика Ернста Теодора Амадея Гофманна (1776–1822), адже так (П'єтро Белькампо) звали одного з персонажів гофманівського роману «Еліксир сатани».

Біографія[ред. | ред. код]

Дитинство Германа Пітера Шенфельда Віхерса минуло в тихому містечку Рейсен, яке потім він опише в оповіданні «Велика подія» (Het grote gebeuren, 1946).

Навчався Герман Віхерс у Лейдені та в Амстердамі, вивчав нотаріальне право та деякий час працював за спеціальністю — в юридичній фірмі.

У 1930-х роках майбутній письменник вирушив у мандрівку низкою європейських країн. Враження від поїздки Шенфельд Віхерс виклав у дорожніх нотатках, названих «Мандри Белькампо», які побачили світ у 1938 році. Вони розповсюджувались у самвидаві (вперше оповідання Белькампо надрукували в 1934 році).

13 квітня 1949 року він склав лікарські іспити, але протягом 1953–1967 років продовжував вивчати медицину в Гронінгені. Потім вів лікарську практику, розпочавши її у 47 років (1949) і закінчивши з виходом на пенсію в 1967 році, де почав займатися літературною діяльністю.

Помер Герман Віхерс 2 січня 1990 року в Рейсені, де його поховали на міському кладовищі.

Пам'ять[ред. | ред. код]

З огляду на контраверсійну постать письменника, всі спроби назвати на честь Белькампо вулицю в Рейсені або встановити меморіальну табличку наразилися на радикальний опір, у першу чергу, церковних служителів. Проте восени 2007 року погруддя Шенфельда Віхерса з'явилося на час виставки його доробку в Рейсенській публічній бібліотеці.

У Батмені[nl], де Шенфельд Віхерс деякий час був домашнім лікарем, письменника вшановано встановленим бронзовим пам'ятником, зберігається будинок Белькампо.

Нагороди[ред. | ред. код]

Белькампо був нагороджений низкою національних літературних премій:

Доробок[ред. | ред. код]

Вважається, що своєю літературною творчістю Белькампо продовжував традиції німецького романтизму, зокрема Ернста Гофмана. Загалом критики відносять доробок новеліста до фантастичної літератури, в якій примхливо змішуються реальні факти й ситуації, поетика абсолютно буденних речей і водночас дивовижна фантастика, гротеск і міфологія[1]. Белькампо є одним з основоположників нідерландської фантастики. Окрім оповідань виділяється фантастико-утопічний роман автора "Верландія" [Voorland] (1926), у якому зображено кастово детерміноване суспільство майбутнього, випередив класичну антиутопію "Про чудовий новий світ" О. Хакслі. У циклі оповідань зі збірки "Приховане" (1964) письменник розглядає весь Всесвіт - неживу і живу - як єдиний організм.

Твори[ред. | ред. код]

  • 1934 — De verhalen van Belcampo
  • 1938 — De zwerftocht van Belcampo
  • 1946 — Nieuwe verhalen van Belcampo
  • 1950 — Sprongen in de branding
  • 1953 — Liefdes verbijstering
  • 1958 — Groningen
  • 1958 — De fantasieën van Belcampo
  • 1958 — Het grote gebeuren, met zeven houtsneden van Hans Peter Doebele
  • 1959 — Het grote gebeuren. Een verhaal, met illustraties van E. Puettmann
  • 1959 — Tussen hemel en afgrond
  • 1962 — Bevroren vuurwerk. Een keuze uit de verhalen van Belcampo
  • 1963 — Luchtspiegelingen, bundel van De verhalen, Nieuwe Verhalen, Sprongen in de branding, Liefdes verbijstering, Tussen hemel en afgrond
  • 1964 — Verborgenheden
  • 1966 — Rijswijk in zijn historie bezien
  • 1968 — De ideale dahlia, verhalen
  • 1972 — De filosofie van het belcampisme
  • 1975 — De toverlantaarn van het christendom
  • 1975 — Kruis of munt. De wijsgerige verhalen
  • 1975 — Het grote gebeuren. De verhalen van Rijssen en Amsterdam
  • 1975 — Het woeste paard. De bizarre verhalen
  • 1976 — De dingen de baas, verhalen
  • 1979 — Rozen op de rails
  • 1979 — Al zijn fantasieën, waarin opgenomen: Luchtspiegelingen, Verborgenheden, De ideale dahlia
  • 1982 — De drie liefdes van tante Bertha
  • 1989 — Pandora's album
  • 1996 — De wondere wereld van Belcampo

Видання[ред. | ред. код]

Видання українською[ред. | ред. код]

Серед україномовних перекладів творів письменника — оповідання «Зізнання» («Всесвіт» № 5-6 за 2000 рік), оповідання «Розповідь Остергойса» («Всесвіт» № 11-12 за 2001 рік); до антології нідерландської прози, що вийшла друком у 2005 році (К.: «Юніверс», упорядкування й переклад Я. Довгополого) ввійшли 2 новели Белькампо — «Велика подія» та «Музей»; нарешті в 2006 році у тому ж «Юніверсі» у серії «Нідерландська література ХХ сторіччя» за підтримки Фонду видання і перекладу нідерландської літератури (Nederlandse Literair Produkti-en Vertalingenfonds) вийшла невелика антологія Белькампо «Заморожений феєрверк», куди ввійшли 9 оповідань автора, включно з 4 раніше опублікованими.

Видання російською[ред. | ред. код]

Російськомовна збірка вибраних творів з 10 творів Белькампо вийшла у 1987 році у Москві, видавництвом «Радуга».

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Белькампо є творцем так званої форми подачі інформації про себе «антипаблісіті», адже до середини 1940-х років, коли його твори вже стали популярнішими, про їхнього автора було майже нічого не відомо, включно ім'я людини, яка ховалася за псевдонімом Белькампо. Деякі періоди його життя і творчості досі лишаються маловідомими.
  • У рамках такого курсу «антипаблісіті» Белькампо якось зважився надати своє фото одному літературному часопису. Але на цьому фото, надісланому до редакції, була знята лише потилиця письменника[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Довідки про авторів // Антологія нідерландської прози (упорядкування і переклад Я. Довгополого), К.: «Юніверс», 2005, стор. 413
  2. ↑ Иванова Н. Прекрасное поле фантазий (післямова) // у кн. Белькампо. Избранное., М.: «Радуга» — с. 389

Посилання[ред. | ред. код]

  • Belcampo. dbnl.org. Архів оригіналу за 25 квітня 2011. Процитовано 5 січня 2015.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Довідки про авторів // Антологія нідерландської прози (упорядкування і переклад Я. Довгополого), К.: «Юніверс», 2005, стор. 413
  • Иванова Н. Прекрасное поле фантазий (післямова) // у кн. Белькампо. Избранное., М.: «Радуга» — с. 387–398
  • Энциклопедия фантастики. Кто есть кто. Под ред. Вл.Гакова, 1995 год
  • http://www.isfdb.org/cgi-bin/ea.cgi?20059
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Белькампо&oldid=40889581