Перейти до вмісту

Бел (міфологія Межиріччя)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Бел — титул головних божеств у стародавніх Аккаді, Ассирії та Вавилонії: Мардука і Ваала. Буквально означає «господь», «володар». У стародавній Пальмірі титул «Бел» став власним ім'ям місцевого верховного бога Бола.

Використання титула

[ред. | ред. код]

Белом називали:

  • Мардука — бога-охоронця міста Вавилон та голову вавилонського пантеону приблизно з 1200 року до н. е.[1] Спершу Бел мав усі атрибути Мардука, а статус і культ обох були дуже схожими. Однак Бел поступово отримав функції бога порядку й долі[2].
  • Ваала, первісно ханаанського бога, культ якого існував у Єгипті часів Нового царства, Леванті та Угариті, величали Белом[1]. Греки називали його «Белос».
  • Бола — головного бога арамеїв Пальміри, що був, ймовірно, еквівалентом Ваала. Бол невдовзі став відомий як Бел через асиміляцію з вавилонським богом Белом-Мардуком. Обидва боги керували рухом зірок. Пальмірці пов'язували Бела з богами сонця та місяця, Ярхіболом та Агліболом відповідно. Ще одна небесна тріада сформувалася навколо фінікійського бога Баала Шамена, «володаря небес», більш-менш ідентичного з Хададом. Йому присвячувався знаменитий храм у Пальмірі. У II столітті н. е. Бел став монотеїстичним богом. Бела зображали в подобі бородатого чоловіка в обладунках[3]. Мандеї, можливо, запозичили його ім'я для планети Юпітер, яку називали «Біл» або «Бел»[4].

У греко-римській літературі

[ред. | ред. код]

У греко-римській літературі Бела часто вважали предком різних династій Близького Сходу або засновником Вавилона та вавилонської астрономії[1]. В римській Сирії Бела ототожнювали з Зевсом[5].

У Біблії

[ред. | ред. код]

У Книзі Даниїла (Даниїла 14:1–22) пророк Даниїл сперечається з царем, який запитує, чому той не поклоняється Белу. Цар наполягає, що ідол Бела живий, бо йому щодня приносять великі жертви, які той «з'їдає». Даниїл відповідає, що Бел — це людське творіння, котре не може їсти. Цар влаштовує перевірку: жерці повинні показати як ідол їсть. Якщо виявиться, що Бел живий, то Даниїла стратять; якщо жерці не зможуть цього довести, то стратять їх. Насправді жерці забирали жертви з замкненої наніч кімнати крізь потаємний хід. Даниїл розповів цареві про хід і правитель наказав повбивати жерців-обманщиків, а ідола віддати Даниїлові. Пророк знищив ідола та його храм.

Див. також

[ред. | ред. код]
  • Бел — персонаж античної міфології.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Frazer, Mary. Belus/Marduk. Oxford Classical Dictionary. Процитовано 10.10.2025.
  2. Marduk | God, Tiamat, Mesopotamia, Description, & Facts | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 10 жовтня 2025.
  3. Palmyra | History, Ruins & Archaeology | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 10 жовтня 2025.
  4. Bhayro, Siam (10 лютого 2020). Bowen, Alan C.; Rochberg, Francesca (ред.). Cosmology in Mandaean Texts. Hellenistic Astronomy. BRILL. с. 572—579. doi:10.1163/9789004400566_046. ISBN 978-90-04-40056-6.
  5. Blomer, Michael; Lichtenberger, Achim; Raja, Rubina (2015). Religious Identities in the Levant from Alexander to Muhammed: Continuity and Change (англ.). Brepols. с. 247—254. ISBN 978-2-503-54445-8.