Бел (фізика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бел — одиниця вимірювання різниці рівнів звукової гучності або потужності та потужності інших фізичних величин. Назва "бел" походить від прізвища винахідника телефону Александра Белла.

Число Бел дорівнює десятковому логарифму відношення інтенсивності I, відповідної вимірюваному рівню гучності, до інтенсивності I0 довільного рівня, тобто

Таке логарифмічне визначення потрібне тому, що людське вухо реагує на підвищення гучності нелінійно, а за законом Вебера-Фехнера.

Умовно вважають нульовим рівнем гучності той, якому відповідає інтенсивність звуку 10−9 ерг/см2с, тобто нижчий на один порядок за поріг чутності. Отже, рівень гучності L = 1 Б тоді, коли інтенсивність I в порівнянні з початковою I0 зростає в 10 разів. Вживають частіше одиницю, меншу за Бел в 10 разів — децибел (дб). Крім бел і децибел, вживають іноді непер — різницю рівнів двох потужностей, відношення яких дорівнює основі натуральних (неперових) логарифмів (див. Логарифм). З визначень бела і непера випливає, що 1 бел = неперів ≈ 2,3 непера.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]