Бенджамін Горніґолд
| Бенджамін Горніґолд | |
|---|---|
| англ. Benjamin Hornigold | |
 | |
| Народився |
1680 Норфолк, Англія |
| Помер | 1719 |
| Країна |
.svg){kind=small} Королівство Велика Британія |
| Діяльність | корсар, пірат |
Бенджамін Горніґолд (англ. Benjamin Hornigold; 1680—1719) — англійський приватир і пірат, який діяв на Багамах у часи Золотої доби піратства. Він брав активну участь у заснуванні Піратської республіки у Нассау і до 1717 року був капітаном одного з найбільш важкоозброєних кораблів у регіоні під назвою «Ranger». Саме в цей час він призначив своїм заступником Едварда Тіча, пізніше ставшого відомим як «Чорна Борода». Протягом своєї кар'єри принципово не нападав на кораблі під прапором Великої Британії. У грудні 1718 року Горніґолд прийняв королівське помилування і став мисливцем за піратами, переслідуючи своїх колишніх спільників за дорученням губернатора Багамських островів Вудса Роджерса. Загинув під час кораблетрощі на рифі поблизу Нової Іспанії під час сезону ураганів 1719 року.
Початок кар'єри[ред. | ред. код]
Про ранні роки життя Горніґолда інформації не зберіглось, хоча іноді стверджується, що він народився в англійському графстві Норфолк, де з'являється прізвище Горніґолд або Горнаґолд. Якщо так, то він міг би спочатку служити в морі на борту кораблів, портом приписки яких був Кінгс-Лінн або Грейт-Ярмут[1].
Він став моряком, потім капером британської корони. Але в 1714 році між іспанцями та британцями було укладено мирний длговір, що знаменував собою кінець Війни за іспанську спадщину, і такі капери як Бенджамін Горніґолд залишились без роботи. Багато з колишніх англійських каперів після відкликання їх каперських свідоцтв вирішили продовжувати займатись знайомою їм справою і стати піратами.
Перші задокументовані акти піратства Горніґолда відбулися взимку 1713—1714 років, коли він разом з Деніелом Стілвеллом, Джоном Кокрамом і Джоном Вестом[2] використовував вітрильні каное і шлюп «Happy Return» для нападу на торгові судна біля узбережжя острова Нью-Провіденс та його столиці Нассау, де він прийняв активну участь в заснуванні Піратської республіки[3]. В 1715—1716 роках Горніґолд плавав на кораблі «Marianne».
Повалення з посади капітана[ред. | ред. код]
Незважаючи на очевидну перевагу свого корабля на морі, Горніґолд залишався обережним і не нападав на кораблі під британським прапором, очевидно, щоб зберегти хоча б позірний юридичний захист, який він мав коли був офіційним капером і діяв проти ворогів Англії у Війні за іспанську спадщину[4]. Такий вибірковий підхід не подобався його команді, і влітку 1716 р. об'єднаний екіпажів його флотилії проголосував, що вони будуть атакувати будь-яке судно, без врахування його державної належності. Горніґолд виступив проти цього рішення і був скинутий з посади капітана «Marianne» на користь його підлеглого Семюела Белламі, чий друг Полсгрейв Вільямс був обраний квотермейстером[5]. Горніґолду та його нечисленним прихильникам, серед яких був і Чорна Борода замість «Marianne» залишили раніше захоплений невеличкий шлюп.
Проте вже до 1717 року Горніґолд захопив у своє розпорядження тридцятигарматний шлюп, який він назвав «Ranger», і який, ймовірно, був найбільш важкоозброєним не військовим кораблем у регіоні, що дозволило йому майже безкарно нападати на торгові судна[6].
Першим заступником Горніґолда в цей період був Едвард Тіч, який пізніше стане відомий під прізвиськом Чорна Борода[6]. Коли Горніґолд взяв на себе командування «Ranger», він передав капітанство своїм попереднім шлюпом Тічу. Навесні 1717 року два піратські капітани захопили три торговельні судна: іспанське, що перевозило 120 бочок борошна, що прямувало до Гавани, бермудський шлюп із вантажем спиртних напоїв і португальське судно, що йшло з Мадейри з вантажем білого вина[7][8].
У березні 1717 року Горніґолд напав на озброєне торгове судно, надіслане на Багамські острови губернатором Південної Кароліни для полювання на піратів. Судно врятувалось від піратів, навмисно викинувшись на мілину на Кет-Кей і його капітан пізніше повідомив, що флот Горніґолда збільшився до п'яти суден із загальним екіпажем близько 350 піратів[8]. У квітні 1717 року Горніґолд співпрацював разом із капітаном Нейпіном, пограбувавши кілька кораблів біля Ямайки, Портобело та Куби, перш ніж його відігнав англійський військовий корабель HMS «Winchelsea». Раніше Горніґолд примусив сісти на борт свого корабля хірурга на ім'я Джон Гауелл, але відпустив його в Нассау. Коли пізніше в квітні 1717 року французький пірат Жан Бонадвіс спробував змусити Гауелла приєднатись до його команди, Горніґолд прийняв Гауелла назад на борт свого корабля, щоб захистити його[9]. Після розставання з Нейпіном у червні або липні, вони тим не менш час від часу здійснювали спільні операції до жовтня 1717 року[10].
Є згадки про те, що Горніґолд напав на шлюп біля узбережжя Гондурасу, але, як розповів один із пасажирів захопленого судна, «вони не завдали нам жодної шкоди, крім того, що забрали у нас більшість наших капелюхів, оскільки, як вони нам сказали, вони напилися напередодні ввечері і викинули свої капелюхи за борт»[11]. У вересні 1717 року Горніґолд і Тіч зустріли майора Стеда Боннета і його корабель «Revenge». Боннет, отримавши поранення в бою, передав своє командування Тічу. У жовтні до складу флоту додали ще один шлюп.
Королівська амністія[ред. | ред. код]
5 вересня 1717 року король Георг I видав прокламацію 1717 року «Про придушення піратів у Вест-Індії». Цей документ надавав помилування всім піратам, які здалися будь-якому колоніальному губернатору і їм було гарантовано «чистий лист» їхнього послужного списку. Однак повідомлення про це не дійшло до Вест-Індії, і тому в грудні 1718 року з цією ж метою була видана інша прокламація, більш відома як помилування короля 1718 року. В обох цих документах піратам не тільки було надано помилування за минулі порушення, а й пропонували велику суму грошей за полон інших піратів, винних у піратстві, вбивствах та державній зраді Його Величності. Точніше, за кожного капітана, який був захоплений, відповідальна особа отримувала б 100 фунтів стерлінгів, еквівалент £17,000 у 2021 році, і за кожного лейтенанта та боцмана була запропонована винагорода в розмірі £40 (£ 6,700)[12]. З цього моменту на голову кожного рівня на піратському кораблі накладалася нагорода.
Горніґолд продовжував піратські операції з Нассау до грудня 1717 року, коли надійшло повідомлення про загальну амністію для піратів, оголошену королем. У січні 1718 року Горніґолд відплив на Ямайку разом із Ranger та іншим шлюпом[13] і прийняв від місцевого губернатора королівське помилування. Пізніше він став мисливцем на піратів для нового губернатора Багамських островів Вудса Роджерса[14].
Мисливець на піратів і загибель[ред. | ред. код]
Роджерс доручив Горніґолду полювати на всіх піратів-відмовників, включаючи деяких колишніх товаришів, таких як його колишній лейтенант Тіч (Чорна Борода). Він переслідував, але не зміг схопити Чарлза Вейна, захопивши натомість соратника Вейна Ніколаса Вудолла[15], а за ним Джона Огера, обидва з яких прийняли те саме помилування, що й Горніґолд, але пізніше знову повернулись до піратства. У грудні 1718 року губернатор Роджерс звернувся до Торгової ради в Лондон, в якому схвалював зусилля Горніґолда виправити свою репутацію пірата, полюючи на своїх колишніх колег[16].
У якийсь момент наприкінці 1719 року губернатор Роджерс доручив капітану Горніґолду та кільком іншим капітанам, яким довіряв Роджерс, допомогти налагодити і захистити торгівлю з іспанцями. Під час подорожі корабель Горніґолда потрапив у ураган, десь між Нью-Провіденсом і Новою Іспанією, і зазнав аварії на незвіданому рифі. Цей інцидент згадується в тогочасній книзі капітана Чарльза Джонсона «Загальна історія піратів», де говориться, що «в одній з цих подорожей… корабель капітана Горніґолда, ще одного із відомих піратів, налетів на риф далеко від землі і загинув, але п'ятеро його людей врятувались в каное»[17]. Конкретне розташування цього рифу залишається невідомим.
В популярній культурі[ред. | ред. код]
- Горніґолд — персонаж у телевізійному міні-серіалі «Чорна борода» 2006 року. Його зіграв Стейсі Кіч[18].
- Горніґолд — неграв у відеогрі «Assassin's Creed IV: Black Flag» 2013 року[19]. Його озвучує Ед Стоппард[20].
- Горніґолд — персонаж другого плану в серіалі Starz «Чорні вітрила» 2014 року. Його зіграв актор Патрік Лістер[21].
- Горніґолд — персонаж в оригінальному серіалі Netflix 2021 року «Втрачене піратське королівство». Його зіграв Сем Калліс[22].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Konstam, 2006, с. 62.
- ↑ Fictum, David (26 липня 2015). "The Strongest Man Carries the Day," Life in New Providence, 1716-1717. Colonies, Ships, and Pirates. Процитовано 4 серпня 2017.
- ↑ Woodard, Colin (2007). The Republic of Pirates. Harcourt, Inc. с. 88—89. ISBN 978-0-15-603462-3. Архів оригіналу за 4 січня 2020. Процитовано 5 грудня 2008.
- ↑ Konstam, 2006, с. 66.
- ↑ Konstam, 2006, с. 67.
- ↑ а б Konstam, 2006, с. 63.
- ↑ Letter from Captain Mathew Musson to the Council of Trade and Plantations, July 5, 1717
- ↑ а б Konstam, 2006, с. 64.
- ↑ Woodard, Colin (2008). The Republic of Pirates: Being the True and Surprising Story of the Caribbean Pirates and the Man Who Brought Them Down (англ.). Orlando FL: Houghton Mifflin Harcourt. ISBN 978-0547415758.
- ↑ Fictum, David (18 жовтня 2015). The Firsts of Blackbeard: Exploring Edward Thatch's Early Days as a Pirate. Colonies, Ships, and Pirates. Процитовано 17 липня 2017.
- ↑ Earle, 2003, с. 179.
- ↑ British royal proclamations relating to America, 1603-1783. New York, B. Franklin. 1911.
- ↑ Note: the English had not yet accepted the Gregorian Calendar, so from their point of view, it was January 1717 with the new year of 1718 not starting until March — see British Calendar Act of 1751
- ↑ Woodard, Colin (2007). The Republic of Pirates. Harcourt, Inc. с. 231—6, 284—86. ISBN 978-0-15-603462-3. Архів оригіналу за 4 січня 2020. Процитовано 5 грудня 2008.
- ↑ Johnson, Charles (1724). The history of the pyrates: containing the lives of Captain Mission. Captain Bowen. Captain Kidd ... and their several crews (англ.). London: T. Woodward. Процитовано 26 липня 2017.
- ↑ Konstam, 2006, с. 228.
- ↑ Konstam, 2006, с. 231.
- ↑ Fries, Laura (13 червня 2006). Blackbeard. Variety. Penske Business Media, LLC. Процитовано 17 липня 2018.
- ↑ Moriarty, Colin (12 березня 2013). Examining the History Behind Assassin's Creed IV: Black Flag. IGN. Ziff Davis, LLC. Процитовано 17 липня 2018.
- ↑ Staff. Assassin's Creed IV: Black FlagHome Games Assassin's Creed IV: Black Flag. Gamerwise. Архів оригіналу за 10 February 2014. Процитовано 17 липня 2018.
- ↑ Nededog, Jethro (28 лютого 2015). 'Black Sails' Star Toby Stephens Talks Flint's Gay Romance: 'He Became Himself'. The Wrap. Процитовано 17 липня 2018.
- ↑ The Lost Pirate Kingdom (Documentary, Adventure, Drama, History), Derek Jacobi, James Oliver Wheatley, Sam Callis, Tom Padley, 15 березня 2021, процитовано 31 березня 2021
Джерела[ред. | ред. код]
- Earle, Peter (2003). The Pirate Wars. Methuen Publishing. p. 304. ISBN 0-413-75880-X.
- Konstam, Angus (2006). Blackbeard: America's Most Notorious Pirate. John Wiley & Sons. p. 336. ISBN 0-471-75885-X.
