Бенедетто Кайролі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Бенедетто Кайролі
італ. Benedetto Cairoli
Benedetto Cairoli iii.jpg
Народився 28 січня 1825(1825-01-28)[1][2][3]
Павія, Ломбардо-Венеціанське королівство, Австрійська імперія
Помер 8 серпня 1889(1889-08-08)[1][2][3] (64 роки)
Каподімонте, Провінція Вітербо, Лаціо, Італія
Громадянство Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Flag of Kingdom of Sardinia (1848).svg Сардинське королівство
Ім'я при народженні Benedetto Cairoli
Діяльність політик, дипломат
Alma mater Павійський університет
Посада Прем'єр-міністр Італійського королівства[d], Прем'єр-міністр Італійського королівства[d], Міністр закордонних справ Італійського королівства[d], Міністр закордонних справ Італійського королівства[d], minister of Agriculture, Industry and Trade of the Kingdom of Italy[d] і minister of Agriculture, Industry and Trade of the Kingdom of Italy[d]
Партія Historical Left[d]

Бенедетто Кайролі (італ. Benedetto Cairoli; 1825—1889) — італійський політик і державний діяч, двічі очолював кабінет міністрів Італії.

Біографія[ред.ред. код]

Бенедетто Кайролі народився в італійському регіоні Ломбардія в місті Павія 28 січня 1825 року.

Ще будучи студентом юридичного факультету, Кайролі, в 1848 році, виступив як волонтер. У 1859 році він був посередником між патріотами Генуї і Ломбардії, а також волонтером в загоні альпійських стрільців під командою Джузеппе Гарібальді.

У 1860 році під час сицилійської експедиції він був одним зі знаменитої «тисячі» і командував сьомий ротою, яку Гарібальді називав «ядром героїв». При взятті Палермо Бенедетто був серйозно поранений в ногу.

У 1860 році він був обраний депутатом і зайняв місце в крайній лівій партії, разом з Гарібальді, з яким і вийшов у відставку в початку 1864 року. Незабаром він знову був обраний членом палати і в 1867—1870 роках був одним з її віце-президентів.

Коли Агостіно Депретіса став міністром, в 1876 році, Кайролі замінив його як ватажка лівої партії, а в березні 1878 року був обраний президентом палати. У тому ж місяці, після падіння міністерства Депретіса-Кріспі, король Італії Умберто I доручив Кайролі утворити кабінет, в якому він взяв портфель міністра закордонних справ.

Однак, внаслідок чвар у партії прогресистів, Кайролі не міг забезпечити собі більшості в італійському парламенті, і в грудні того ж року поступився місцем Депретіса. У липні 1879 року Бенедетто знову став на чолі міністерства і, на увазі що тривали чвар, з'єднався з Депретіса, якого залучив до складу міністерства.

Групи Кріспі і Нікотеро примкнули до правої і змусили короля розпустити палат, у травні 1880 року. Кабінет Кайролі-Депретіса проіснував ще рік і встиг провести кілька важливих заходів.

У травні 1881 року Бенедетто вийшов у відставку, внаслідок інтерпеляції по туніському питання, і главою кабінету став Депретіса.

Згодом Кайролі увійшов, разом з Нікотеро, Дзанарделлі і Баккаріні, до складу «Пентархію» — політичної групи, яку утворив Кріспі, що з'явився головним діячем її і при її посередництві відкрив собі шлях до влади. Популярності імені Кайролі сприяла також геройська смерть чотирьох його братів, які полягли в боротьбі за незалежність і свободу Італії в 1859—1867 роках. На їхню честь, в 1883 році, споруджено пам'ятник на Монте-Пінчов, у Римі.

Виховала їх мати, Аделаїду Кайролі, відрізнялася високими моральними якостями, називали «матір'ю Гракхів» (пом. 1872).

Кайролі Бенедетто помер у Неаполі 8 серпня 1889 року.

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. а б SNAC