Бенедикт Андерсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бенедикт Андерсон
англ. Benedict Anderson
Ім'я при народженні англ. Benedict Richard O'Gorman Anderson
Народився 26 серпня 1936(1936-08-26)[1][2][…]
Куньмін, Yunnan Province, Republic of Chinad, Республіка Китай (1912-1949)[4]
Помер 13 грудня 2015(2015-12-13)[5][6] (79 років)
Бату[d], Східна Ява, Індонезія
·серцева недостатність
Країна Flag of Ireland.svg Ірландія[7]
Діяльність викладач університету, політолог, письменник, антрополог, філософ
Галузь політологія[8], соціологія і історіографія[8]
Відомий завдяки націоналізм
Alma mater Ітонський коледж, Університет Корнелла і Королівський коледж, Кембрідж
Науковий керівник George McTurnan Kahind
Знання мов англійська[9][8]
Заклад Університет Корнелла
Членство Американська академія мистецтв і наук
Magnum opus Imagined Communitiesd і Under Three Flags: Anarchism and the Anti-Colonial Imaginationd
Посада професор
Батько James Carew O'Gorman Andersond[10]
Мати Veronica Beatrice Bighamd[10]
Брати, сестри Перрі Андерсон
Нагороди

Грант Ґуґґенгайма

Азійська премія культури Фукуока (2000)

Член Американської академії мистецтв і наук[d]

Albert O. Hirschman Prized (2011)

Бенедикт Річард О'Горман Андерсон (нар. 26 серпня 1936(19360826) — 13 грудня 2015) — американський політолог, історик і синолог, професор міжнародних відносин, уряду та вивчення Азії Корнуельського університету, автор монографії «Уявлені спільноти» в якій описав процес виникнення націй (Imagined Communities, 1983). Був марксистом[11][12] як і його брат історик Перрі Андерсон.

Біографія[ред. | ред. код]

Андерсон народився в англійсько-ірландській родині в Куньміні (Китай), де його батько — Джеймс О'Горман, як британський військово-морський офіцер мав службу на митниці. Мати — Вероніка Беатріче Марі Андерсон. Сім'я Андерсон була активною в ірландському національному русі. 1941 року родина переїхала до Каліфорнії. В 1957 Андерсон отримав звання бакалавра мистецтв з античної культури в університеті Кембриджу (Англія), а пізніше — ступінь доктора філософії за програмою вивчення Індонезії в Корнельського університету (США).

Наукові погляди щодо націоналізму[ред. | ред. код]

Стародавність націй[ред. | ред. код]

Згідно з Андерсоном, будь-яка нація, що тільки-но з'явилась, вважає себе стародавньою. В цьому він дещо перетинається із Ентоні Смітом, який розглядає націєтворчу міфологію та національні міфи про «походження» у функціоналістичному розрізі та вважає їх швидше вигаданими історіями, ніж реальною історією. Андерсон припускає, що подібна «стародавність» в певних історичних умовах є необхідною умовою «новизни».

Націоналізм та друк[ред. | ред. код]

У теорії Андерсона особливо важливим є акцент на ролі друкованої літератури та її поширенні. За думкою Андерсона, підйом націоналізму тісно пов'язаний із розповсюдженням друкованих книг та технічним розвитком друку загалом.

Мультиетнічні імперії[ред. | ред. код]

Андерсон, більш за будь-яких інших теоретиків, звертає увагу на офіційний націоналізм в мультиетнічних імперіях. Він вводить у розгляд вважливу концепцію «натуралізації» європейських королівських династій, які мали владу над величезними та різноманітними багатомовними територіями.

Деякі з них, наприклад, імперія Романових, досить успішно трансформувалися в «національні» імперії. Згідно з Андерсоном, у 19 сторіччі філологічно-лексикографічна революція і розвиток націоналістичних рухів, які самі були продуктом не тільки капіталізму, але й гіпертрофії династичних держав, створили все більш зростаючі культурні та політичні труднощі для багатьох династій. До того часу легітимність цих династій не мала нічого спільного із національністю. Крім того, ще до вибуху націоналістичних рухів, ці династії, виключно з адміністративних потреб, спробували спертися на окремі діалекти, якими вже йшло книгодрукування. Одночасно зі зростанням націоналізму в Європі, деякі з балканських, центрально та східноєвропейських монархій спробували перевизначити та перелегітимізувати себе на національному ґрунті. Така реідентифікація призвела, зокрема, до добре знаної кризи легітимності мультиетнічних імперій. Династії та монархії, що визначали себе членами звичайних етнолінгвістичних спільнот, втрачали свою легітимність від Бога та ставали просто першими серед рівних.

Історично матеріалістичному підходу Андерсона у дослідженні націоналізму можна протиставити методологічний індивідуалізм Лія Грінфілда та веберіанський підхід, що викладено в книзі «Націоналізм: П'ять шляхів до сучасності».

Праці[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Benedict Anderson, Scholar Who Saw Nations as ‘Imagined,’ Dies at 79 // The New York Times / D. BaquetManhattan, NYC: The New York Times Company, A. G. Sulzberger, 2015. — ISSN 0362-4331; 1553-8095; 1542-667X
  2. Encyclopædia Britannica
  3. SNAC — 2010.
  4. Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #118140795 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. Музей Соломона Гуггенгайма — 1937.
  6. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. LIBRIS — 2017.
  8. а б в Czech National Authority Database
  9. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  10. а б Lundy D. R. The Peerage
  11. Benedict Anderson, Man Without a Country. New Republic (амер.). Архів оригіналу за 13 грудня 2015. Процитовано 13 грудня 2017. 
  12. Benedict Anderson (1936–2015) (амер.). Архів оригіналу за 13 грудня 2017. Процитовано 13 грудня 2017. 
  13. Influential Southeast Asia Scholar Benedict Anderson Dies. The New York Times. 13 грудня 2015. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 16 грудня 2015. Процитовано 17 грудня 2015. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]