Бенедикт Дибовський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бенедикт Тадеуш Дибовський
пол. Benedykt Tadeusz Dybowski
Дибовський Бенедикт
Дибовський Бенедикт
Народився 30 квітня 1833(1833-04-30)
Адамчин
Помер 31 січня 1930(1930-01-31) (96 років)
Львів
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Flag of Poland.svg Польща
Діяльність натураліст, лікар, науковець, зоолог
Alma mater Тартуський університет
Галузь зоологія, географія, медицина
Заклад Львівський університет
Відомі учні Ян Гіршлер
Член Російська академія наук, Академія наук СРСР, Польська академія знань, Познанське Товариство приятелів наук[d], Академія знань[d] і Польське наукове товариство у Львові[d]
Відомий завдяки: Дослідження Байкалу

CMNS: Бенедикт Дибовський на Вікісховищі

Дибо́вський Бенеди́кт (Бенеди́кт Таде́уш Дибо́вський, пол. Benedykt Tadeusz Dybowski; *30 квітня 1833 — †31 січня 1930) — польський біолог, географ, лікар і літературознавець. Закордонний член-кореспондент Академії наук СРСР, дослідник Сибіру і Далекого Сходу Росії.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 30 квітня (за новим стилем — 12 травня) 1833 року в Адамчині Мінського повіту. Після закінчення Мінської гімназії навчався в німецькому університеті в Юр'єві-Дерпті (тепер — Тарту, Естонія) — єдиному російському університеті, який на той час мав автономію. Водночас Дерптський університет мав репутацію одного з найбільших центрів медицини та природничих наук. Батьки Бенедикта, зауваживши потяг хлопця до зоології, відправили його саме туди[1].

Уже 1856 року Бенедикт Дибовський написав свою першу працю в галузі іхтіології Прибалтики, яку університет відзначив золотою медаллю.

Продовживши навчання у Вроцлаві та Берліні, він познайомився з провідними німецькими природознавцями. Докторат склав у Берліні 1860-го. Повернувся до Дебдта і почав працювати над новою дисертацією, оскільки в Росії не визнавались закордонні наукові ступені.

Дибовський 1862 року захистив дисертацію про коропоподібних риб прибалтійських земель. Невдовзі очолив кафедру Варшавської головної школи.

За активну участь у підготовці польського постання 1863 року Дибовського навесні 1864 року заарештували і засудили на кару смерті через повішення. Тільки за стараннями видатних німецьких вчених — проф. Рейхета з Берліна і проф. Грубе з Вроцлава та за посередництвом видатного політика Бісмарка смертна кара була замінена на заслання в Сибір на каторжні роботи терміном на 12 років.

Заслання і дослідження Далекого Сходу[ред.ред. код]

Бенедикт Дибовський (фото 1863 року)

У грудні 1864 року Дибовський прибув до Іркутська. На початку Дибовського помістили в Іркутську тюрму, а з весни 1865 року перевели в село Сиваково поблизу міста Чити, за його просьбою.

Дибовський вистарався, щоб його звідти перевели до поблизького села Даргуна, де є мінеральні води і де мали організувати купілеву установку. Довший час Дибовський працював у Читі лікарем.

Будучи в засланні, Дибовський кожну вільну хвилину присвячував вивченню фауни Сибіру. В Дарсуні примусових робіт уже не було. Поки що неофіційно, але фактично каторга скінчилася. Дибовський мав тепер багато часу на лікування і на наукову роботу.

З метою вивчення природних багатств Східного Сибіру в 1866 році губернатор Муравйов звільнив Дибовського від каторжних робіт, відновив йому громадянські права і запропонував виконувати обов'язки лікаря у нововідкритій лікарні на Дарсунських мінеральних водах. Під час виїздів Дибовський мав змогу проводити дослідження птахів, риб і ссавців.

Восени 1868 року Дибовський переїхав до Іркутська, а пізніше поселився в маленькім селі Култук і зайнявся всебічним вивченням озера Байкал при деякій технічній підтримці Російського географічного товариства.

В 1869 році разом з Миколою Пржевальським взяв участь у роботі державної комісії на чолі з генералом Сколковим в басейні Амура, тобто річки Амур, Уссурі та оз. Ханка, де Дибовський досліджував переважно іхтіофауну[2].

Роботи Дибовського були високо оцінені і Географічне товариство нагородило його золотою медаллю; в 1878 році його вибрали дійсним членом Російського географічного товариства.

Дослідження Камчатки[ред.ред. код]

Бенедикт Дибовський

На Камчатку Дибовський вирушив на початку 1878 року (10 січня), прибув до Петропавловська-на-Камчатці 5 липня 1879 року.

Перебування Дибовського на Камчатці тривало понад 4 роки (до 1883 р.) де він поєднував лікарську працю з науковими дослідженнями. Тут Дибовський заснував лікарню для прокажених і сифілітиків у важких кліматичних умовах — важких дорогах і різних небезпеках Дибовський допомагав місцевому населенню, боровся з епідеміями. П'ять разів учений об'їхав півострів і відвідав Командорські острови. На Камчатці Бенедикт проводив етнографічні роботи, дав опис кліматичних умов, описав річки, озера, рослинний і тваринний світ, давав рекомендації для розвитку там сільського господарства. Дав детальну характеристику Командорських островів, вказував на необхідність організації там добування торфу і бурого вугілля, приділяв увагу акліматизації там цінних дерев, північних оленів, коней, собак. Це було здійснено. Північні олені дали потомство і велику користь населенню, яке було дуже вдячне Дибовському. Його турботи про населення Камчатки не обмежувалося лікарською і санітарною опікою. Він взагалі турбувався про побут мешканців Камчатки і Командорських островів, старався піднести матеріальну і духовну культуру тубільців, боровся з алкоголізмом, опровадив на Камчатку козу і кроликів, а на острів Беринга — північного оленя і коня.

Робота у Львівському університеті[ред.ред. код]

Меморіальна таблиця у дендропарку імені Бенедикта Дибовського (Львів)

Львівський університет запросив Дибовського зайняти вакантну посаду завідувача кафедри зоології (за тодішньою — зоологічного інституту) філософського факультету (тепер біологічному факультетіті), на що він погодився і в 1883 році виїхав з Камчатки. До Львова прибув на початку січня 1884 року з багажем 60 ящиків різних експонатів. Тут вчений крім читання дуже цікавих лекцій проводив багатогранну громадську і науково-дослідну роботу.

Він організував зоологічну лабораторію, заснував зоологічний музей, якому передав численні експонати, зібрані в Сибіру. В грудні 1903 року на Камчатку зі Львова прибула архоологічна експедиція. З вдячності Дибовському один з алеутів — Сініцин (росіяни давали їм свої російські прізвища) знайшов скелета морської корови, запакував у скриню і передав учасникам цієї експедиції професором Марозевичем у подарунок для Дибовського. Цей скелет вислали до Львова, де Дибовський був тоді завідувачем кафедри зоології. Він подарував той скелет для зоологічного музею Львівського університету. Крім того, Дибовський отримав ще 2 скелети морської корови: одного з них подарував для Інституту порівняльної анатомії Варшавського університету, а другий до музею у Відні. Колекцію людських черепів камчадолів, айнів Дибовський подарував для антропологічного музею Краківського університету. Він читав курс антропології і старався за утворення тут кафедри антропології. Для цієї мети на кафедру в 1908 році був покликаний Цішовський, а з 1913 року — Ян Чекановський. У своїх працях і лекціях Бенедикт Дибовський ревно захищав теорію Дарвіна, за що у вересні 1906 року ректор університету звільнив його з роботи (у віці 73 років).

Будучи на пенсії, Дибовський продовжував науково-дослідну роботу. Він всебічно досліджував озера Польщі та поліські озера Західної України та Білорусі[2]. Він листувався з відомим ентомологом С. О. Мокржецьким.

В 1927 році АН СРСР вибрала Дибовського членом-кореспондентом. Крім того, Дибовський був обраний почесним доктором Варшавського університету з 1921 року і почесним професором Вільнюського університету з 1923 року.

31 січня 1930 року Бенедикт Дибовський помер у віці 97 років. Його поховано у Львові на Личаківському цвинтарі серед учасників польського постання 1863 року. Дибовський займався науково-дослідницькою роботою до кінця свого життя. Деякі його наукові праці побачили світ уже після його смерті.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]