Перейти до вмісту

Бенкет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Державний бенкет (Франція, 1517)
Див. також: Пир

Бенке́т[1] або банке́т[2][3][4], у́чта (зокрема, багатолюдний бенкет)[5] — званий обід або вечеря в урочистих рамках, який проводяться на честь певної особи або події, наприклад ювілею, весілля тощо.

Слово бенкет через польську пол. bankiet запозичене від нім. Bankett, і далі з італ. banchetto (зменшувальне від banco «лава»)[6] або фр. banquet і англ. banquet.

Від цього слова також утворене дієслово «бенкетувати»[7], «банкетувати»[8]: «Наче ті джури, походнї держали в руках і сьвітили, Що б веселїйш та виднїйше гостям було банкетувати»[9].

Історія

[ред. | ред. код]

На давньому Близькому Сході

[ред. | ред. код]

Бенкети вперше зображені на шумерських та еламських печатках і шумерських кам'яних табличках ІІІ тис. до н. е., іноді просто неба, в деяких випадках, можливо, на аграрних або мисливських бенкетах[10]. Бенкети також влаштовувалися для святкування перемог, як на «Штандарті Уру»[11], для укладення великих угод з продажу нерухомості (у дрібних угодах часто в ціну входив горщик супу) та для відкриття нових храмів[12]. Музичні інструменти з царських гробниць в Урі показують гумористичні сценки з тваринами, які обслуговують бенкети[11]. У шумерських текстах згадуються королівські бенкети з розвагами, включаючи маскаради та музику, місцеві чиновники, які бенкетують з царем, та боги, які п'ють на вечірках[13][14]. На початку ІІ тис. до н. е. бенкети були частиною дипломатії та протоколу, в яких важливе значення для учасників мали розміщення за столом та обслуговування[15]. На найбільшому бенкеті, зафіксованому в будь-якому близькосхідному джерелі, Ашшурнасірапал II (883859 рр. до н. е.) протягом десяти днів пригощав 69 500 осіб, коли його нова столиця була готова, перелічивши меню в написі[16]. Воно включало 2000 голів великої рогатої худоби, 25 000 овець, 10 000 рибин, 20 000 голубів та інших дрібних птахів, 10 000 яєць, 10 000 хлібин, а також величезну кількість інших продуктів[17].

Бенкети та вишукані страви вважалися привілеями як богів, так і людських правителів. Ассирійський ритуал описує церемоніальну трапезу, яку цар подавав богам[18]. Божественні бенкети стали поворотними моментами в літературі, як-от міф про Ерешкігаль та Нергала, який починається з бенкету, або Енума Еліш, де боги передають свою силу Мардуку на бенкеті[19]. Вавилонським богам щодня подавали вишукані трапези, що нагадували пізніші царські трапези царів Ахеменідів[19].

У приватному житті на весіллях влаштовувалися вечірки або бенкети, залежно від економічного стану сім'ї. У Месопотамії ритуал на честь померлих предків, який називався кіспу (kispu), базувався на подаванні їжі їхнім духам, але це не обов'язково мала бути сімейна трапеза, як іноді вважають. Дуже дискусійний термін в івриті, марзеа (marzēaḥ), що має споріднені слова в угаритській та інших західносемітських мовах, означає банкет, часто з рясним питтям, який, на думку деяких вчених, мав похоронний характер[20].

У шумерському мистецтві бенкетувальники сидять і п'ють пиво з глечиків з трубочками, тоді як пізніше бенкетувальників зображують з чашками та їжею, в деяких випадках стоячи. У І тис. до н. е. звичай лежати під час бенкетів, відомий завдяки сирійським різьбленням зі слонової кістки, поширився з Сирії до Месопотамії; ассирійський цар Ашшурбаніпал зображений лежачим, а його дружина сидить, коли вони обідають у саду[10].

Бенкетні страви включали дичину, м'ясо домашніх тварин і птицю з різноманітними спеціями, морську та прісноводну рибу, гарніри з цибулі-порею та овочів, хлібобулочні вироби, пиво та вино, сир, мариновані та пряні фрукти, горіхи та насіння, солодощі (такі як мед та сироп), та ароматичні трави[13]. Свинина, хоча й була делікатесом для шумерів, але була табу на час бенкету Ашшурнасірапала[21].

Бенкети як такі менш добре засвідчені в єгипетській культурі, хоча споживання їжі елітою часто згадується в документах і зображено в мистецтві[22][23][24].

У Європі

[ред. | ред. код]

В Римі формою бенкету був ковівій. формою зустрічі покровителя, його друзів та утриманців-підлабузників. Для участі у ковівіях було потрібне запрошення, яке, зазвичай, надавали або намагалися отримати в ранковий час у термах (лазнях).

Розміщення гостей на канапках навколо стола узалежнювалося від їх значущості щодо господаря, що визначало і подальшу увагу як спілкування, так і обслуговування (якості та кількості наїдків і напоїв) рабами. На відміну від грецького симпосію на римському бенкеті жінки були присутніми.

В давньоскандинавській культурі бенкет називався сумблу, який проводився у медовій залі.[джерело?]

Давні слов'яни влаштовували бенкети-пири з питтям і щедрою їжею. Головним напоєм був мед, бенкетування супроводилися веселими піснями й танцями[25].

Різновиди бенкету

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Бенкет // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  2. Банкет // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. Бенкет // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Бенкет і банкет // livejournal.com. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 21 травня 2021.
  5. Учта // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  6. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — С. 167.
  7. Бенкетувати // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
  8. Словник української мови XVI — першої половини XVII ст.: пробний зошит. — К: Наукова думка, 1983. — С. 40. «...мають в сучасній мові однослівні відповідники (банкету зажити — банкетувати...»
  9. Гомерова Одиссея / перевіршовав Петро Байда. — Львів, 1889. — С. 83.
  10. а б Collon, D. (1992). “Banquets in the art of the ancient Near East.” In Gyselin, ed.: 23–9.
  11. а б Reade, J. (2003). “The royal tombs of Ur.” In J. Aruz, ed., Art of the first cities: the third millennium BC from the Mediterranean to the Indus: 93–132. New York.
  12. Edzard, D. (1997). Gudea and his dynasty: the royal inscriptions of Mesopotamia, early periods. Toronto.
  13. а б Bottéro, J. (1992). Everyday life in ancient Mesopotamia, trans. A. Nevill. Baltimore.
  14. Vanstiphout, H. (1992). “The banquet scene in the Mesopotamian debate poems.” In Gyselin, ed.: 9–21.
  15. Lafont, B. (1985). “Le sâbum du roi de Mari au temps de Yasmah-Addu.” In J.-M. Durand and J.-R. Kupper, eds., Miscellanea Babyloniaca, mélanges offerts à Maurice Birot: 161–79. Paris.
  16. Grayson, A. K. (1991). Assyrian rulers of the early first millennium BC, vol. 1: 1114–859 BC. Toronto.
  17. Foster, B. R. (2012). Banquets, ancient Near East. The Encyclopedia of Ancient History.
  18. Farber, W. (1987). “Rituale und Beschwörungen in akkadischer Sprache.” In O. Kaiser, ed., Rituale und Beschwörungen, vol. 1 (Texte aus der Umwelt des Alten Testaments, vol. 2.2): 212–81. Gütersloh.
  19. а б Foster, B. (2003). Before the Muses: an anthology of Akkadian literature. Bethesda.
  20. Lewis, T. (1992). “Banqueting hall/house.” Anchor Bible Dictionary, vol. 1: 581–2. New York.
  21. Lion, B. and Michel, C., eds. (2006). De la domestication au tabou: le cas des suidés au Proche-Orient ancien. Paris.
  22. Erman, A. (1971). [1894] Life in ancient Egypt, trans. H. Tirard. New York.
  23. Stead, M. (1986). Egyptian life. Cambridge, MA.
  24. Dorman, P. (1994). “A note on the royal repast at the jubilee of Amenhotep III.” In C. Berger et al., eds., Hommage à Jean Leclant, vol. 1: 455–70. Cairo.
  25. Жайворонок В. В. Пир // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 450.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Bottéro, J. (1992). Everyday life in ancient Mesopotamia, trans. A. Nevill. Baltimore.
  • Collon, D. (1992). “Banquets in the art of the ancient Near East.” In Gyselin, ed.: 23–9.
  • Dorman, P. (1994). “A note on the royal repast at the jubilee of Amenhotep III.” In C. Berger et al., eds., Hommage à Jean Leclant, vol. 1: 455–70. Cairo.
  • Edzard, D. (1997). Gudea and his dynasty: the royal inscriptions of Mesopotamia, early periods. Toronto.
  • Erman, A. (1971). [1894] Life in ancient Egypt, trans. H. Tirard. New York.
  • Farber, W. (1987). “Rituale und Beschwörungen in akkadischer Sprache.” In O. Kaiser, ed., Rituale und Beschwörungen, vol. 1 (Texte aus der Umwelt des Alten Testaments, vol. 2.2): 212–81. Gütersloh.
  • Foster, B. (2003). Before the Muses: an anthology of Akkadian literature. Bethesda.
  • Foster, B. R. (2012). Banquets, ancient Near East. The Encyclopedia of Ancient History.
  • Grayson, A. K. (1991). Assyrian rulers of the early first millennium BC, vol. 1: 1114–859 BC. Toronto.
  • Gyselin, R., ed. (1992). Banquets d’Orient. Ham-sur-Yvette.
  • Lafont, B. (1985). “Le sâbum du roi de Mari au temps de Yasmah-Addu.” In J.-M. Durand and J.-R. Kupper, eds., Miscellanea Babyloniaca, mélanges offerts à Maurice Birot: 161–79. Paris.
  • Lewis, T. (1992). “Banqueting hall/house.” Anchor Bible Dictionary, vol. 1: 581–2. New York.
  • Lion, B. and Michel, C., eds. (2006). De la domestication au tabou: le cas des suidés au Proche-Orient ancien. Paris.
  • Reade, J. (2003). “The royal tombs of Ur.” In J. Aruz, ed., Art of the first cities: the third millennium BC from the Mediterranean to the Indus: 93–132. New York.
  • Stead, M. (1986). Egyptian life. Cambridge, MA.
  • Vanstiphout, H. (1992). “The banquet scene in the Mesopotamian debate poems.” In Gyselin, ed.: 9–21.