Бенкет
Бенке́т, банке́т[1][2], у́чта (зокрема, багатолюдний бенкет)[3] — званий обід або вечеря в урочистих рамках, які проводяться на честь певної особи або події, наприклад ювілею, весілля тощо.
Слово бенкет очевидно запозичене від нім. Bankett, і далі з італ. banchetto або фр. banquet і англ. banquet.
Історія[ред. | ред. код]
Давні слов'яни влаштовували бенкети-пири з питтям і щедрою їжею. Головним напоєм був мед, бенкетування супроводилися веселими піснями й танцями[4].
В Римі формою бенкету був ковівій. формою зустрічі покровителя, його друзів та утриманців-підлабузників. Для участі у ковівіях було потрібне запрошення, яке, зазвичай, надавали або намагалися отримати в ранковий час у термах (лазнях).
Розміщення гостей на канапках навколо стола узалежнювалося від їх значущості щодо господаря, що визначало і подальшу увагу як спілкування, так і обслуговування (якості та кількості наїдків і напоїв) рабами. На відміну від грецького симпосію на римському бенкеті жінки були присутніми.
В давньоскандинавській культурі бенкет називався сумблу, який проводився у медовій залі. Жінки - "ткалі миру" - мали свою роль - слідкувати за дотриманням формальностей під час бенкету і були учасниками перших трьох кубків: за Одіна (або перемогу), Нйорда та Фрейю (або за мир і родючість) та за духів та покійних предків )("ель пам'яті"). Королева - дружина конунга - подаючи перший напій вечора, мала право офіційно та прилюдно дати йому якусь пораду.
Різновиди бенкету[ред. | ред. код]
- Бенкет-застілля.
- Бенкети-фуршети.
- Бенкети-коктейлі.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Банкет // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Бенкет і банкет // livejournal.com. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 21 травня 2021.
- ↑ Учта // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Жайворонок В. В. Пир // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 450.
Джерела[ред. | ред. код]
- http://www.neskuchny.ru/bankety.html [Архівовано 25 березня 2010 у Wayback Machine.]
- Етикет.[недоступне посилання з червня 2019]
Посилання[ред. | ред. код]
- Потрусини // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1455. — 1000 екз.
- Принука // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1493. — 1000 екз.
- Такульту // Релігійна політика стародавніх і середньовічних держав: Навч. посібник / Омельчук В. В., Ліснича В. М. — Київ : Персонал, 2011. — С. 572.
| |||||||||||||||||