Бенкет
Бенке́т[1] або банке́т[2][3][4], у́чта (зокрема, багатолюдний бенкет)[5] — званий обід або вечеря в урочистих рамках, який проводяться на честь певної особи або події, наприклад ювілею, весілля тощо.
Слово бенкет через польську пол. bankiet запозичене від нім. Bankett, і далі з італ. banchetto (зменшувальне від banco «лава»)[6] або фр. banquet і англ. banquet.
Від цього слова також утворене дієслово «бенкетувати»[7], «банкетувати»[8]: «Наче ті джури, походнї держали в руках і сьвітили, Що б веселїйш та виднїйше гостям було банкетувати»[9].
Бенкети вперше зображені на шумерських та еламських печатках і шумерських кам'яних табличках ІІІ тис. до н. е., іноді просто неба, в деяких випадках, можливо, на аграрних або мисливських бенкетах[10]. Бенкети також влаштовувалися для святкування перемог, як на «Штандарті Уру»[11], для укладення великих угод з продажу нерухомості (у дрібних угодах часто в ціну входив горщик супу) та для відкриття нових храмів[12]. Музичні інструменти з царських гробниць в Урі показують гумористичні сценки з тваринами, які обслуговують бенкети[11]. У шумерських текстах згадуються королівські бенкети з розвагами, включаючи маскаради та музику, місцеві чиновники, які бенкетують з царем, та боги, які п'ють на вечірках[13][14]. На початку ІІ тис. до н. е. бенкети були частиною дипломатії та протоколу, в яких важливе значення для учасників мали розміщення за столом та обслуговування[15]. На найбільшому бенкеті, зафіксованому в будь-якому близькосхідному джерелі, Ашшурнасірапал II (883 – 859 рр. до н. е.) протягом десяти днів пригощав 69 500 осіб, коли його нова столиця була готова, перелічивши меню в написі[16]. Воно включало 2000 голів великої рогатої худоби, 25 000 овець, 10 000 рибин, 20 000 голубів та інших дрібних птахів, 10 000 яєць, 10 000 хлібин, а також величезну кількість інших продуктів[17].
Бенкети та вишукані страви вважалися привілеями як богів, так і людських правителів. Ассирійський ритуал описує церемоніальну трапезу, яку цар подавав богам[18]. Божественні бенкети стали поворотними моментами в літературі, як-от міф про Ерешкігаль та Нергала, який починається з бенкету, або Енума Еліш, де боги передають свою силу Мардуку на бенкеті[19]. Вавилонським богам щодня подавали вишукані трапези, що нагадували пізніші царські трапези царів Ахеменідів[19].
У приватному житті на весіллях влаштовувалися вечірки або бенкети, залежно від економічного стану сім'ї. У Месопотамії ритуал на честь померлих предків, який називався кіспу (kispu), базувався на подаванні їжі їхнім духам, але це не обов'язково мала бути сімейна трапеза, як іноді вважають. Дуже дискусійний термін в івриті, марзеа (marzēaḥ), що має споріднені слова в угаритській та інших західносемітських мовах, означає банкет, часто з рясним питтям, який, на думку деяких вчених, мав похоронний характер[20].
У шумерському мистецтві бенкетувальники сидять і п'ють пиво з глечиків з трубочками, тоді як пізніше бенкетувальників зображують з чашками та їжею, в деяких випадках стоячи. У І тис. до н. е. звичай лежати під час бенкетів, відомий завдяки сирійським різьбленням зі слонової кістки, поширився з Сирії до Месопотамії; ассирійський цар Ашшурбаніпал зображений лежачим, а його дружина сидить, коли вони обідають у саду[10].
Бенкетні страви включали дичину, м'ясо домашніх тварин і птицю з різноманітними спеціями, морську та прісноводну рибу, гарніри з цибулі-порею та овочів, хлібобулочні вироби, пиво та вино, сир, мариновані та пряні фрукти, горіхи та насіння, солодощі (такі як мед та сироп), та ароматичні трави[13]. Свинина, хоча й була делікатесом для шумерів, але була табу на час бенкету Ашшурнасірапала[21].
Бенкети як такі менш добре засвідчені в єгипетській культурі, хоча споживання їжі елітою часто згадується в документах і зображено в мистецтві[22][23][24].
В Римі формою бенкету був ковівій. формою зустрічі покровителя, його друзів та утриманців-підлабузників. Для участі у ковівіях було потрібне запрошення, яке, зазвичай, надавали або намагалися отримати в ранковий час у термах (лазнях).
Розміщення гостей на канапках навколо стола узалежнювалося від їх значущості щодо господаря, що визначало і подальшу увагу як спілкування, так і обслуговування (якості та кількості наїдків і напоїв) рабами. На відміну від грецького симпосію на римському бенкеті жінки були присутніми.
В давньоскандинавській культурі бенкет називався сумблу, який проводився у медовій залі.[джерело?]
Давні слов'яни влаштовували бенкети-пири з питтям і щедрою їжею. Головним напоєм був мед, бенкетування супроводилися веселими піснями й танцями[25].
- ↑ Бенкет // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
- ↑ Банкет // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Бенкет // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Бенкет і банкет // livejournal.com. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 21 травня 2021.
- ↑ Учта // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — С. 167.
- ↑ Бенкетувати // Словник української мови : у 20 т. / НАН України, Український мовно-інформаційний фонд. — К. : Наукова думка, 2010—2022.
- ↑ Словник української мови XVI — першої половини XVII ст.: пробний зошит. — К: Наукова думка, 1983. — С. 40. «...мають в сучасній мові однослівні відповідники (банкету зажити — банкетувати...»
- ↑ Гомерова Одиссея / перевіршовав Петро Байда. — Львів, 1889. — С. 83.
- ↑ а б Collon, D. (1992). “Banquets in the art of the ancient Near East.” In Gyselin, ed.: 23–9.
- ↑ а б Reade, J. (2003). “The royal tombs of Ur.” In J. Aruz, ed., Art of the first cities: the third millennium BC from the Mediterranean to the Indus: 93–132. New York.
- ↑ Edzard, D. (1997). Gudea and his dynasty: the royal inscriptions of Mesopotamia, early periods. Toronto.
- ↑ а б Bottéro, J. (1992). Everyday life in ancient Mesopotamia, trans. A. Nevill. Baltimore.
- ↑ Vanstiphout, H. (1992). “The banquet scene in the Mesopotamian debate poems.” In Gyselin, ed.: 9–21.
- ↑ Lafont, B. (1985). “Le sâbum du roi de Mari au temps de Yasmah-Addu.” In J.-M. Durand and J.-R. Kupper, eds., Miscellanea Babyloniaca, mélanges offerts à Maurice Birot: 161–79. Paris.
- ↑ Grayson, A. K. (1991). Assyrian rulers of the early first millennium BC, vol. 1: 1114–859 BC. Toronto.
- ↑ Foster, B. R. (2012). Banquets, ancient Near East. The Encyclopedia of Ancient History.
- ↑ Farber, W. (1987). “Rituale und Beschwörungen in akkadischer Sprache.” In O. Kaiser, ed., Rituale und Beschwörungen, vol. 1 (Texte aus der Umwelt des Alten Testaments, vol. 2.2): 212–81. Gütersloh.
- ↑ а б Foster, B. (2003). Before the Muses: an anthology of Akkadian literature. Bethesda.
- ↑ Lewis, T. (1992). “Banqueting hall/house.” Anchor Bible Dictionary, vol. 1: 581–2. New York.
- ↑ Lion, B. and Michel, C., eds. (2006). De la domestication au tabou: le cas des suidés au Proche-Orient ancien. Paris.
- ↑ Erman, A. (1971). [1894] Life in ancient Egypt, trans. H. Tirard. New York.
- ↑ Stead, M. (1986). Egyptian life. Cambridge, MA.
- ↑ Dorman, P. (1994). “A note on the royal repast at the jubilee of Amenhotep III.” In C. Berger et al., eds., Hommage à Jean Leclant, vol. 1: 455–70. Cairo.
- ↑ Жайворонок В. В. Пир // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 450.
- Потрусини // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1455. — 1000 екз.
- Принука // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1493. — 1000 екз.
- Такульту // Релігійна політика стародавніх і середньовічних держав: Навч. посібник / Омельчук В. В., Ліснича В. М. — Київ : Персонал, 2011. — С. 572.
- http://www.neskuchny.ru/bankety.html [Архівовано 25 березня 2010 у Wayback Machine.]
- Етикет.[недоступне посилання з червня 2019]
- Bottéro, J. (1992). Everyday life in ancient Mesopotamia, trans. A. Nevill. Baltimore.
- Collon, D. (1992). “Banquets in the art of the ancient Near East.” In Gyselin, ed.: 23–9.
- Dorman, P. (1994). “A note on the royal repast at the jubilee of Amenhotep III.” In C. Berger et al., eds., Hommage à Jean Leclant, vol. 1: 455–70. Cairo.
- Edzard, D. (1997). Gudea and his dynasty: the royal inscriptions of Mesopotamia, early periods. Toronto.
- Erman, A. (1971). [1894] Life in ancient Egypt, trans. H. Tirard. New York.
- Farber, W. (1987). “Rituale und Beschwörungen in akkadischer Sprache.” In O. Kaiser, ed., Rituale und Beschwörungen, vol. 1 (Texte aus der Umwelt des Alten Testaments, vol. 2.2): 212–81. Gütersloh.
- Foster, B. (2003). Before the Muses: an anthology of Akkadian literature. Bethesda.
- Foster, B. R. (2012). Banquets, ancient Near East. The Encyclopedia of Ancient History.
- Grayson, A. K. (1991). Assyrian rulers of the early first millennium BC, vol. 1: 1114–859 BC. Toronto.
- Gyselin, R., ed. (1992). Banquets d’Orient. Ham-sur-Yvette.
- Lafont, B. (1985). “Le sâbum du roi de Mari au temps de Yasmah-Addu.” In J.-M. Durand and J.-R. Kupper, eds., Miscellanea Babyloniaca, mélanges offerts à Maurice Birot: 161–79. Paris.
- Lewis, T. (1992). “Banqueting hall/house.” Anchor Bible Dictionary, vol. 1: 581–2. New York.
- Lion, B. and Michel, C., eds. (2006). De la domestication au tabou: le cas des suidés au Proche-Orient ancien. Paris.
- Reade, J. (2003). “The royal tombs of Ur.” In J. Aruz, ed., Art of the first cities: the third millennium BC from the Mediterranean to the Indus: 93–132. New York.
- Stead, M. (1986). Egyptian life. Cambridge, MA.
- Vanstiphout, H. (1992). “The banquet scene in the Mesopotamian debate poems.” In Gyselin, ed.: 9–21.
