Бенні Гудмен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бенні Ґудмен
Benny Goodman
BennyGoodmanStageDoorCanteen.jpg
Бенні Гудмен (у фільмі Stage Door Canteen (1943))
Основна інформація
Повне ім'я Бенджамін Девід Ґудмен
Benjamin David Goodman
Дата народження 30 травня 1909(1909-05-30)
Місце народження Чикаго, Іллінойс, США записано батьками, але фактично в Білій Церкві (Україна)
Дата смерті 13 червня 1986(1986-06-13)
Місце смерті Нью-Йорк, США[1]
Роки активності 1926–1986
Країна США
Професія композитор, диригент, лідер групи[d], кларнетист[d], джазмен[d] і саксофоніст[d]
Жанри Свінг
Псевдоніми Король свінгу
(King of Swing),
Професор
(The Professor)
Лейбли Victor, Bluebird, Brunswick, Columbia, Vocalion, OKeh, Capitol, Decca, Melotone, Musicmasters
Нагороди
bennygoodman.com
commons: Файли у Вікісховищі

Бе́нні Ґу́дмен, (Benny Goodman, повне ім'я Бенджамін Девід Ґудмен, Benjamin David Goodman; *30 травня 1909 — †13 червня 1986) — американський джазмен, кларнетист, прозваний «королем свінгу».

Життєвий і творчий шлях[ред.ред. код]

Народився в Чикаго в родині бідних єврейських емігрантів з містечка Біла Церква, що під Києвом. Вчився грати на кларнеті в школі при синагозі Kehelah Jacob і вже в юні роки став віртуозом і виступав у різних колективах. Значний вплив на Бенні справили новоорлеанські музиканти, такі як Джоні Доддс (Johnny Dodds), Леон Ропполо (Leon Roppolo) і Джіммі Нун (Jimmy Noone).

В 1925 році 16-річний Гудмен долучається до одного з найкращих чиказьких оркестрів — The Ben Pollack Orchestra, в 1926 взяв участь у записах. Через два роки з'являються його перші сольні записи.

До зеніту слави[ред.ред. код]

В кінці 1920-х виїхав до Нью-Йорка де працював до початку 1930-х, завойовуючи популярність. Грав з відомими колективами Реда Нікольса (Red Nichols), Ісама Джонса (Isham Jones) i Теда Льюїса, а в 1932 році створив власний колектив. В 1934 підписав контракт з Columbia Records, у тому ж році Бенні Гудмен бере участь у щотижневій радіо програмі Let's Dance («давайте танцювати»), що вимагала від нього все нових творів. Щоб вирішити проблему з наповненням репертуару, Гудмен купує ноти Флетчера Хендерсона. Виконання цих визнаних творів у власній манері, а також солідний творчий доробок самого Бенні Гудмена в середині 1930-х робили його висхідною зіркою, але широку славу приніс йому виступ 21 серпня 1935 року в бальній залі Palomar Ballroom в Лос-Анжелесі. Цю дату часто називають початком ери свінгу.

Успіх Бенні Гудмена у свінгу порівнюють з успіхом Елвіса Преслі у рок-н-ролі. Обидва популяризували «чорну» музику серед білої молоді. Слід зазначити, що значна кількість творів була виконувана і до Гудмена оркестром Флетчера Хендерсона і Бенні Гудмен публічно виражав свою вдячність цьому Хендерсону, його оркестр був маловідомим. З іншого боку Гудмен був не тільки віртуозним виконавцем — він був надзвичайно творчим кларнетистом і новатором джазової епохи, що передувала епосі бібопу.

Гудмен також причетний до поступу расової інтеграції в Америці. На початку 1930-х білі й чорні музиканти не могли разом виступати в більшості клубів чи на концертах через расову дискримінацію, закріплену в правовому кодексі тодішніх США. Однак Бенні Гудмен пішов проти традиції, залучивши до свого тріо чорношкірого піаніста Тедді Вільсона (Teddy Wilson) (на ударних грав американець польського походження Джін Крупа (Gene Krupa). В 1936 до колективу приєднався вібрафоніст Ліонел Хемптон (Lionel Hampton), а в 1940 один з перших електрогітаристів Чарлі Крістіан (Charlie Christian), що двома роками пізніше помер від туберкульозу. Слава Гудмена була достатньою і він міг собі дозволити відмовитися від гастролей у південних штатах, де його чорношкірих музикантів арештували б через расистські закони.

Упродовж 1930-х років слава Бенні Гудмена зростала. Він виступав спочатку у тріо, пізніше у квартеті, а потім у секстеті. 16 січня 1938 його колектив дав славетний концерт у Карнегі-холі. Проте до середини 1940-х років наступила криза популярності біг-бендів, причиною якої були головним чином фінансові труднощі викликані Другою світовою війною. Гудмен продовжував записувати платівки й грав малими колективами.

14 березня 1942 Бенні Гудмен оженився на Алісі Хаммонд Дакворт (Alice Hammond Duckworth), сестрі свого приятеля Джона Хаммонда, яка народила двох дочок.

Закат свінгу і пізні роки[ред.ред. код]

В 1950-х роках свінг втрачає популярність. Гудмен випробував себе в різних жанрах, однак не мав успіху. Проте він випустив альбоми із записами своїх концертів кінця 1930-х років — «Carnegie Hall Jazz Concert» та «Jazz Concert No. 2», які попали у хіт-паради, також Гудмен грав на різних міжнародних фестивалях, організовував турне по різних країнах світу.

У 1962 році було організовано турне Бенні Гудмена в СРСР. Дав концерт в Києві, в домі культури Метробудівників на вулиці Прорізній. Щоправда тут він стикнувся із численними бюрократичними труднощами — радянські політики вимагали участі якомога більше чорношкірих музикантів в оркестрі, радянське керівництво відмовилося сплачувати Гудмену гонорар, значна кількість квитків на його концерти розповсюджувалася виключно серед «перевірених класово-свідомих товаришів».

В 1960-х — 80-х роках Бенні Гудмен продовжував виступати переважно з маленькими колективами до 1986 року, коли далися взнаки проблеми із здоров'ям. Помер Бенні Гудмен 1986 року в Нью-Йорку, похований на цвинтарі Long Ridge у Стемфорді, штат Коннектикут.

Дискографія[ред.ред. код]

  • A Jazz Holiday (1928, Decca)
  • Benny Goodman and the Giants of Swing (1929, Prestige)
  • BG and Big Tea in NYC (1929, GRP)
  • Swinging '34 Vols. 1 & 2 (1934, Melodean)
  • Sing, Sing, Sing (1935, Bluebird)
  • The Birth of Swing (1935, Bluebird)
  • Original Benny Goodman Trio and Quartet Sessions, Vol. 1: After You've Gone (1935, Bluebird)
  • Stomping at the Savoy (1935, Bluebird)
  • Air Play (1936, Doctor Jazz)
  • Roll 'Em, Vol. 1 (1937, Columbia)
  • Roll 'Em, Vol. 2 (1937, CBS)
  • From Spirituals to Swing (1938, Vanguard)
  • Carnegie Hall Jazz Concert (1938, Columbia)
  • Carnegie Hall Concert Vols. 1, 2, & 3 (Live) (1938, Columbia)
  • Ciribiribin (Live) (1939, Giants of Jazz)
  • Swingin' Down the Lane (Live) (1939, Giants of Jazz)
  • Featuring Charlie Christian (1939, Columbia)
  • Eddie Sauter Arrangements (1940, Columbia)
  • Swing Into Spring (1941, Columbia)
  • Undercurrent Blues (1947, Blue Note)
  • Swedish Pastry (1948, Dragon)
  • Sextet (1950, Columbia)
  • BG in Hi-fi (1954, Capitol)
  • Peggy Lee Sings with Benny Goodman (1957, Harmony)
  • Benny in Brussels Vols. 1 & 2 (1958, Columbia)
  • In Stockholm 1959 (1959, Phontastic)
  • The Benny Goodman Treasure Chest (1959, MGM)
  • The King Swings Star Line
  • Pure Gold (1992)
  • 1935-1938 (1998)
  • Portrait of Benny Goodman (Portrait Series) (1998)
  • Carnegie Hall Jazz Concert '38 (1998)
  • Bill Dodge All-star Recording (1999)
  • 1941-1955 His Orchestra and His (1999)
  • Live at Carnegie Hall (1999)

Посилання[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
  1. Record #118696424 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.