Бенуа Поль Еміль Клапейрон
| Бенуа Поль Еміль Клапейрон | |
|---|---|
| фр. Benoît Paul Émile Clapeyron фр. Émile Clapeyron | |
 | |
| Ім'я при народженні | фр. Benoît Paul Émile |
| Народився |
26 січня 1799[1][2][…] Париж, Франція |
| Помер |
28 січня 1864[1][2][…] (65 років) Париж, Франція |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | фізик, інженер, викладач університету |
| Галузь | термодинаміка |
| Alma mater | Політехнічна школа (1818), Гірнича школа Парижа (1820) і College of Juillyd (1814) |
| Знання мов | французька[1] |
| Заклад | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Членство | Французька академія наук і Петербурзька академія наук |
| Нагороди | |
Бенуа́ Поль Емі́ль Клапейро́н (фр. Benois Paul Emile Clapeyron; 26 січня 1799, Париж — 28 січня 1864, Париж) — французький фізик та інженер.
Біографія[ред. | ред. код]
Бенуа Поль Еміль Клапейрон народився 26 січня 1799 року в Парижі. Закінчив Політехнічну школу (1816–1818). Працював в Інституті інженерів шляхів сполучень у Санкт-Петербурзі, Російська імперія (1820–1830). По поверненні до Франції став професором Школи мостів і доріг в Парижі.
Фізичні дослідження Клапейрона присвячені тепловим процесам. В 1834 році він запровадив у термодинаміці графічний метод, представив в геометричній формі міркування Л. Карно. Аналізуючи цикл Карно, вивів рівняння стану ідеального газу (рівняння Клапейрона-Менделєєва), яке об'єднує закон Бойля-Маріотта, закон Гей-Люссака і закон Авогадро. Одержав рівняння, яке пов'язує температури кипіння і плавлення речовин та тиск (рівняння Клапейрона-Клаузіуса; останній обґрунтував це рівняння у 1851 році).
Помер Клапейрон в Парижі 28 січня 1864 року.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Архів історії математики Мактьютор
- ↑ а б SNAC — 2010.
Джерела[ред. | ред. код]
- Храмов Ю. А. Клапейрон Бенуа Поль Эмиль (Clapeyron Benoit Paul Emile) // Физики : Биографический справочник / под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М. : Наука, 1983. — С. 133. — 400 с. — 200 000 екз.
|
