Беньяміно Джильї
| Беньяміно Джильї | |
|---|---|
| Beniamino Gigli | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 20 березня 1890[1][2][…] |
| Місце народження | Реканаті, Провінція Мачерата, Марке, Італія[4] |
| Дата смерті | 30 листопада 1957[4][1][…] (67 років) |
| Місце смерті | Рим, Італія[4] |
| Громадянство |
 Італія |
| Професія | оперний співак |
| Співацький голос | тенор |
| Нагороди |
 |
| beniaminogigli.it | |
 Файли на Вікісховищі | |
Беньямі́но Джи́льї (італ. Beniamino Gigli; *20 березня 1890, Реканаті, Італія — †30 листопада 1957) — італійський тенор й актор, найвідоміший оперний виконавець свого покоління.
Біографія[ред. | ред. код]
Джильї народився в місті Реканаті, провінція Мачерата (регіон Марке) в родині чоботаря Доменіко Джильї і його дружини Естер, дочки шкільного вчителя.
1897 - Був прийнятий до церковного хору міського кафедрального собору. Беньяміно працює паралельно в компанії теслярів;
1902 - закінчивши школу, стає до роботи помічника аптекаря, де працює до 1907 року; на дозвіллі Беньяміно грає на саксофоні в міському оркестрі.
1905 - уперше виступає на сцені, виконав роль дівчини в театрі Лауро Россі в Мачерата, Джильї співає в оперетті «Ля фуга ді Анджеліка» Алессандро Біллі.
1907 - Джильї вирушає до Риму де працює слугою в графині Спаноккі. П'єтро ді Стефано проводить його перший урок співів;
1908 - уроки співів в Аньєзе Бонуччі (2 роки), потім військова служба в 82-му полку, потім телефоністом у командуванні військового округу.
1911 - Джильї переходить до нового вчителя - професора Мартіно, що взявся поставити голос. Аньєзе Бонуччі позиває на Джильї в суд, і він змушений сплатити старому вчителеві 2500 лір. Паралельно він працює в фотоархіві при міністерстві культури Італії. Того ж року Джильї знайомиться з Констанцією Черроні, дочкою римського маклера.
1912 - як виняток, Джильї здобуває стипендію для навчання в Академії Санта Чечилія в Римі.
1914 - закінчує навчання в Академії, здобувши першу премію з-поміж тенорів на заключному конкурсі в Пармі серед 32-х конкурсантів. 15 жовтня перший виступ на сцені в ролі Енцо в «Ля Джоконда» Амількаре Понкієллі в театрі Сочале Ровіго. У Генуї Джильї відкриває сезон театру «Карло Феліче», де він співає партію в опері «Манон» Жуля Массне з Розіною Сторкіо.
1915 - Театр Массімо в Палермо укладає з Джильї контракт на виконання партії Каварадоссі в опері Пуччіні «Тоска». Того ж року Джильї одружується з Констанцею Черроні 9 травня в Римі. Він починає співати і в театрі «Сан Карло» в Неаполі: перша партія - Турріду в «Сільській честі» під керівництвом композитора П'єтро Масканьї, початок дружби з Масканьї.
1916 - у Джильї народжується перша дочка Естер (Рина), сам Джильї дебютує в театрі «Констанци» в Римі в партії Фауста в опері «Мефистофель».
1917 - перше закордонне турне до Барселони й Мадрида. Через фігуру Джильї відмовлено в партії Руджеро в опері Пуччіні «Ластівка» в Болоньї, замість Джильї співає Тіто Скіпа.
1918 - перший грамофонний запис співака в Мілані. Джильї удостоюється честі бути лицарем італійської корони. Того ж року довгоочікуваний дебют у міланській «Ла Скала» в «Мефістофілі» під музичним керівництвом Артуро Тосканіні.
1919 - контракт із театром «Колон» у Буенос-Айресі.
1920 - початок дружби з Умберто Джордано; початок виступів на сцені Нью-Йоркської Метрополітен-опера, так само в «Мефістофілі».
1922 - дістає звання почесного офіцера Нью-Йоркської міської поліції.
1924 - перший виступ у Німеччині в Берлінській державній опері.
1925 - перший живий виступ по радіо на різдвяному концерті в США.
1926 - виступ у Гавані, на концерті, присвяченому весіллю дочки президента Куби.
1927 - закінчує будівництво особистої вілли в Реканаті (60 кімнат).
1929 - перший виступ у Віденській опері й на Арені в Вероні.
1932 - під час «Великої депресії» в США Джильї відмовляється добровільно скоротити свою зарплату в Метрополітен-опера на 25%, щоби підтримати Оперу в скрутну годину. На 30 квітня він анулює контракт і повертається в Італію. Одразу ж бере участь у Фестивалі Пуччіні в Торе дель Лаго.
1935 - перший фільм за його участі, знятий у Берліні; слідом підуть ще 15 фільмів, де Джильї виступить у партнерстві з Магдою Шнайдер.
1936 - його дочка Рина дебютує як співачка 7 лютого на благодійному концерті в Римі.
1938 - повернення в Метрополітен-опера.
1939 - 25-річний ювілей на сцені Джильї відзначає в Ровіго в ролі Едгара в Доніцеттієвській «Лючия де Ламмермур».
1940 - 1945 - виступи здебільшого в Італії - весь цей час Джильї був улюбленим виконавцем режиму й особисто Беніто Муссоліні.
1950 - велике європейське турне.
1951 - гастролі в Південній Америці; ряд концертів у Південній Америці, Новій Зеландії, Японії, Скандинавії й у Канаді, разом за період 1951 - 1955 років понад 60 концертів.
1954 - останній оперний виступ, відбувся в Реканаті, в ролі Каніо в опері «Паяци» Леонкавалло. Джильї починає світове прощальне турне.
1955 - останній публічний концерт 25 травня 1955 року в Вашингтоні.
1957 - Беньяміно Джильї помирає 30 листопада в Римі від запалення легень.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б в Джильи Беньямино // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
