Бенюк Богдан Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Богдан Михайлович Бенюк
Bohdan Beniuk.jpg
Народився 26 травня 1957(1957-05-26) (65 років)
Битків, Надвірнянський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність Українець
Діяльність актор театру і кіно
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Заклад Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
Членство Верховна Рада України VII скликання
Роки активності 1978 — тепер. час
Жанр кінематограф, театр і телебачення
Посада Народний депутат України[1]
Партія Логотип Всеукраїнського об'єднання «Свобода».png ВО «Свобода»
Конфесія Українська православна церква Київського патріархату[джерело?]
Брати, сестри Бенюк Петро Михайлович
Діти Мар'яна, Олеся, Богдан
Автограф Bogdan Benyuk Signature 2014.png
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Премії
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2008
Державна премія України імені Олександра Довженка
Звання
Заслужений артист УРСР Народний артист України
IMDb ID 0073101

Україна Народний депутат України
7-го скликання
Свобода 12 грудня 2012 27 листопада 2014

Картка на сайті Верховної Ради України

Богда́н Миха́йлович Беню́к (нар. 26 травня 1957(19570526), смт Битків, Надвірнянський район, Івано-Франківська область) — український актор театру та кіно, Народний артист України[2] (1996), антрепренер, політик, народний депутат України 7-го скликання (другий у виборчому списку[3] політичної партії ВО «Свобода» на виборах до Верховної Ради 2012 року).

Разом з Анатолієм Хостікоєвим є співзасновником Театральної компанії «Бенюк і Хостікоєв» (1999)[4].

Біографія[ред. | ред. код]

Старший брат - актор Петро Бенюк (1946-2019).

1978 — закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого.

19781980 — працював у Київському театрі юного глядача.

З 1980 — актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка в Києві, протягом ряду років — у числі провідних.

19891994 — не припиняючи роботу в театрі, працював старшим викладачем у Київському державному інституті театрального мистецтва імені Карпенка-Карого.

Вів розважальні телепрограми — «Шоу самотнього холостяка» (Перший національний) та «Біла ворона» (1+1).

Улітку 2016 року приєднався до патріотичного флешмобу #яЛюблюСвоюКраїну, опублікувавши відеозвернення, в якому розповів за що любить Україну.[5]

З лютого 2018 року професор Богдан Бенюк очолює кафедру акторського мистецтва та режисури драми в Київському національному університеті імені Карпенка-Карого.[6]

Визнання та нагороди[ред. | ред. код]

  • «За заслуги II ступеня» (2010) [8]
  • «За заслуги III ступеня» (2007) [9]

На 7 Міжнародному театральному фестивалі англ. Academy of Performing Arts Awards в Пекіні отримав нагороду в номінації «За кращу чоловічу роль» (2017).[10]

Ролі[ред. | ред. код]

Театр[ред. | ред. код]

  • Віка та Онисим — «Вікентій премудрий» Я. Стельмах
  • Юнга — «Загибель ескадри» О. Корнійчук
  • Павлик — «Фараони» О. Коломієць
  • Пила — «Сон літньої ночі» В. Шекспір
  • Комсорг — «Прощання в червні» Вампілов
  • Роберто, Велутто — «Моя професія — сеньйор з вищого світу» Д. Скарніччі й Р. Тарабузі
  • Левурда і другий кум — «Конотопська відьма» Б. Жолдак
  • Пастрана — «Благочестива Марта» Тірсо де Моліна
  • Патісоне — «Сміх і сльози» С. Міхалков
  • Солдатик — «Регіон» М. Зарудний
  • Терешко Колобок — «Трибунал» А. Макайонок
  • Віля — «Дикий ангел» О. Коломієць
  • Печінка — «Фронт» О. Коломієць
  • Крісті Мегон — «Хвацький молодець — гордість Західного краю» Дж. Мілінгтон Сінг
  • Славко — «Злива» О. Коломієць
  • Жених — «Бронзова фаза» М. Зарудний
  • Самурай — «Бунт жінок» Хікмет, Комісаржевський
  • Евріал, Охрім — «Енеїда» І. Котляревський
  • Дід Мороз — «Дванадцять місяців» С. Маршак
  • Беніто Муссоліні — «Остання вистава» Мюллер
  • Юнак — «Кабанчик або Біля моря»
  • Перукар — «Аукціон» Гараєва
  • Кіт Бегемот — «Майстер і Маргарита» М. Булгаков
  • Сіре мишеня — «День народження кота Леопольда» Хайт
  • Чорт — «Різдвяна ніч» М. Гоголь
  • Щирий — «Момент»
  • Мотл — «Тев'є-Тевель» Ш. Алейхем
  • Плаксій — «Цар Плаксій і Лоскотон» В. Симоненко
  • Король Франції — «Біла Ворона» Г. Татарченко
  • Горобець — «Вій» М. Гоголь
  • Калитка — «Сто тисяч» І. Карпенко-Карий
  • Той, що греблі рве — «Лісова пісня» Леся Українка
  • Юркович — «Талан» М. Старицький
  • Цахес — «Крихітка Цахес» Гофман
  • Швейк — «Швейк» Я. Гашек
  • Онисим — «Кохання в стилі бароко» Я. Стельмах
  • Собакевич — «Брате Чичиков» М. Гоголь
  • Санчо Пансо — «Останній Дон Кіхот» М. і С. Дяченки
  • Елфрід Дулітл — «Пігмаліон» Б. Шоу
  • Яго — «Отелло» В. Шекспір
  • Езоп — «Езоп» Гільєрме Фігейредо
  • Кочкарьов — «Одруження» М. Гоголь
  • Ян — «Сентиментальний круїз» Тамара Кандала


Кіно[ред. | ред. код]

Богдан Бенюк читає "Листи з-за ґрат" на Книжковому Арсеналі 2021

Озвучування мультфільмів[ред. | ред. код]

Дублювання[ред. | ред. код]

Телебачення[ред. | ред. код]

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Був членом Партії зелених України (1997 — ?). Нині заступник голови Всеукраїнського об'єднання «Свобода», член Політвиконкому ВО «Свобода».

Вересень 2007 — № 4 виборчого списку Всеукраїнське об'єднання «Свобода» на парламентських виборах в Україні 2007.

Травень 2008 — № 2 виборчого списку Всеукраїнське об'єднання «Свобода» на позачергові вибори до Київської міської ради.

Жовтень 2010 — № 1 виборчого списку Всеукраїнське об'єднання «Свобода» на вибори до Київської обласної ради.

Жовтень 2012 — № 2 виборчого списку Всеукраїнське об'єднання «Свобода» на парламентських виборах в Україні 2012.

18 березня 2014 року разом з іншими народними депутатами від ВО «Свобода» (Ігорем Мірошниченком та Андрієм Іллєнком) із застосуванням фізичної сили змусив Олександра Пантелеймонова написати заяву про звільнення з посади т.в.о. генерального директора НТКУ. Цю подію на своєму каналі транслював прес-секретар партії Олександр Аронець.[11][12] Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк назвав неприпустимими дії «свободівців» в НТКУ.[13]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  2. Указ Президента N1016/96 30 жовтня 1996. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2019. 
  3. ВО «Свобода» оголосила свій виборчий список. Архів оригіналу за 19 березня 2014. Процитовано 9 вересня 2012. 
  4. Про Театральну компанію «Бенюк і Хостікоєв». Архів оригіналу за 25 лютого 2009. Процитовано 18 лютого 2009. 
  5. Богдан Бенюк - Я люблю свою країну. 
  6. І кафедра акторського мистецтва та режисури драми. КНУТКТ. Архів оригіналу за 03.09.2018. Процитовано 03.09.2018. 
  7. Указ Президента України від 24 серпня року № 251/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України»
  8. Указ Президента України від 27 березня 2010 року № 455/2010 «Про нагородження працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, м.Київ»
  9. Указ Президента України від 18 січня 2007 року № 21/2007 «Про відзначення державними нагородами України»
  10. Вітаємо переможців. Архів оригіналу за 30 листопада 2017. Процитовано 28 листопада 2017. 
  11. Архівована копія. Архів оригіналу за 19 березня 2014. Процитовано 18 березня 2014. 
  12. прямого ефіру на каналі «Аронець LIVE». Архів оригіналу за 19 березня 2014. Процитовано 18 березня 2014. 
  13. Прем'єр-міністр України назвав неприпустимими дії народних депутатів на НТКУ [Архівовано 19 березня 2014 у Wayback Machine.] — Урядовий портал

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]