Беніто Карбоне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Беніто Карбоні)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Беніто Карбоне
Особисті дані
Народження 14 серпня 1971(1971-08-14) (52 роки)
  Реджо-Калабрія, Італія
Зріст 168 см
Вага 67 кг
Громадянство  Італія
Позиція нападник
Юнацькі клуби
1987-1988 Італія «Торіно»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1988–1994 Італія «Торіно» 36 (3)
1990–1991   Італія «Реджина» 31 (5)
1991–1992   Італія «Казертана» 31 (4)
1992–1993   Італія «Асколі» 28 (6)
1994 Італія «Рома» 0 (0)
1994–1995 Італія «Наполі» 29 (4)
1995–1996 Італія «Інтернаціонале» 32 (2)
1996–1999 Англія «Шеффілд Венсдей» 96 (25)
1999–2000 Англія «Астон Вілла» 23 (4)
2000–2002 Англія «Бредфорд Сіті» 42 (10)
2001–2002   Англія «Дербі Каунті» 13 (1)
2002   Англія «Мідлсбро» 13 (1)
2002–2003 Італія «Комо» 22 (2)
2003–2004 Італія «Парма» 19 (4)
2004–2005 Італія «Катандзаро» 27 (7)
2005–2006 Італія «Віченца» 28 (5)
2006 Австралія «Сідней» 3 (2)
2007–2010 Італія «Павія» 91 (35)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1989 Італія Італія U-18 7 (4)
1989–1994 Італія Італія U-21 8 (3)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2010–2011 Італія «Павія» (юн.)
2011 Італія «Павія»
2011 Італія «Варезе»
2012–2013 Італія «Валле-д'Аоста»[it]
2015 Італія «Про Сесто»
2016–2017 Італія «Тернана»
2017–2018 Італія «Кротоне» (помічник)
2018– Італія «Венеція» (помічник)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Беніто Карбоне (італ. Benito Carbone, нар. 14 серпня 1971, Реджо-Калабрія) — італійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2018 року входить до тренерського штабу клубу «Венеція».

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Народився 14 серпня 1971 року в місті Реджо-Калабрія. Вихованець футбольної школи клубу «Торіно». Скаути «туринців» виявили Беніто під час гри на юнацькому чемпіонаті у складі аматорського молодіжного клубу «Сицилія». 15 січня 1989 року дебютував у Серії А в основному складі «Торіно», в матчі проти «Пізи» і зіграв ще три гри в цьому сезоні. У тому ж сезоні «Торіно» вилетів в серію Б, де в наступному сезоні він зіграв 5 ігор.

У наступному сезоні гравця відправили в оренду в «Реджину», що також грала в Серії Б, де він зіграв 31 матч і забив п'ять м'ячів. У сезоні 1991/92, був відправлений в третій дивізіон, в «Казертану» (31 матч з чотирма забитими голами), а третій сезон в оренді Карбоне провів у «Асколі» і зіграв 28 матчів, забивши шість м'ячів у Серії Б. 1993 року Беніто повернувся в «Торіно», що вже знову грало у Серії А, де за наступний сезон провів 28 ігор.

Влітку 1994 року нападник перейшов у «Рому»[1], але вже за кілька днів став частиною угоди по переходу уругвайського нападника Даніеля Фонсеки з «Наполі» і таким чином Карбоне опинився у неаполітанському клубі[1]. Трансфер оцінювався в 7,5 млрд лір[1] і за наступний сезон зіграв 29 ігор і забив чотири голи в Серії А, а також 5 ігор і три голи в Кубку УЄФА.

Влітку 1995 року він був проданий в «Інтернаціонале» за 6 мільярдів лір[2]. У Мілані в першому сезоні він зіграв 31 гру у Серії A, забивши 2 голи. Втім після покупки клубом 1996 року зіркових нападників Івана Саморано та Нванкво Кану, Карбоне втратив місце на полі і у жовтні і був проданий в англійський «Шеффілд Венсдей» за 7 мільярдів лір, розпочавши свій тривалий період виступів в англійській Прем'єр-лізі[3], який тривав аж до 2002 року. За цей час Карбоне також встиг пограти за клуби «Астон Вілла» та «Бредфорд Сіті», здаючись з останнього в оренду до «Дербі Каунті» та «Мідлсбро», але єдиним серйозним досягненням став вихід в фінал кубка Англії 2000 року з «вілланами», де його команда поступилась «Челсі», очолюване співвітчизником гравця Джанлукою Віаллі.

У 2002 році голова «Бредфорда» Джеффрі Річмонд[en] повідомив, що клуб змушений буде оголосити себе банкрутом, якщо вони продовжуватимуть виплачувати заробітну плату в розмірі 40 000 фунтів на тиждень. В результаті Карбоне у пізніших інтерв'ю заявив, що не захотів бути відомий тим, що стане людиною, через яку зникнув клуб «Бредфорд Сіті», тому відмовився від 3,2 мільйонів фунтів[4]. Натомість Карбоне повернувся в Італію, ставши гравцем «Комо», але вже за підсумками першого ж сезону клуб вилетів з Серії А, після чого Беніто став гравцем «Парми». «Парма» в цей час перебувала у фінансовій скруті після скандалу з їх головним спонсором концерном Parmalat, тому клуб повинен був продати своїх зіркових гравців, таких як Адріан Муту, Адріано і Хідетосі Наката, а Карбоне мав їх замінити, втім виграти конкуренцію у Альберто Джилардіно не зумів, і в наступні роки грав у Серії Б за «Катандзаро» та «Віченцу».

Влітку 2006 року Карбоне відправився в австралійський «Сідней», де мав замінити Двайта Йорка[5]. Він дебютував за клуб у грі проти «Аделаїди Юнайтед», відзначившись голом і двома результативними передачами, але під час своєї третьої гри він отримав травму підколінного сухожилля, вилетівши щонайменше на сім тижнів. Після цього Карбоне не зміг домовитися з «Сіднеєм» про довгостроковий контракт і змушений був покинути клуб[6].

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Павія» з четвертого за рівнем дивізіону Італії[7], за який виступав протягом 2007—2010 років, був капітаном команди і допоміг останнього року підвищитись у класі.

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

1989 року дебютував у складі юнацької збірної Італії, взяв участь у 7 іграх на юнацькому рівні, відзначившись 4 забитими голами.

Протягом 1989—1994 років залучався до складу молодіжної збірної Італії, з якою став молодіжним чемпіоном Європи 1994 року у Франції. При цьому саме Карбоне забив вирішальний післяматчевий пенальті в зустрічі проти господарів турніру[8]. Всього на молодіжному рівні зіграв у 8 офіційних матчах, забив 3 голи[9].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Після завершення кар'єри гравця Карбоне прийняв пропозицію залишитися в «Павії», керуючи командою до 19 років[10]. У березні 2011 року він був призначений головним тренером першої команди замість Джанлуки Андріссі[11] і зумів врятувати її від вильоту, зайнявши 12-те місце своєї групи у третьому дивізіоні[12].

Після вдалого результату, 16 червня 2011 року Карбоне був несподівано оголошений новим головним тренером клубу Серії Б «Варезе», замінивши Джузеппе Санніно[13]. Втім робота у новій команді у Беніто не пішла і, здобувши лише одну перемогу у восьми іграх, він був звільнений вже 1 жовтня 2011 року після домашньої поразки проти «Сассуоло» (0:1)[14].

5 липня 2012 року він отримав диплом тренера першої категорії Ліцензіє Про УЄФА в Коверчано, а з ним і право керувати командами вищого дивізіону. Втім 29 жовтня 2012 року став новим тренером клубу четвертого дивізіону «Валле-д'Аоста»[it][15], з якого через невдалі результати подав у відставку 20 квітня 2013 року. Згодом у 20 році недовго очолював клуб Серії D «Про Сесто»[16].

2016 року став головним тренером команди «Тернана»[17], замінивши легендарного Крістіана Пануччі, але подав у відставку в січні 2017 року після ряду негативних результатів, які залишили клуб з Терні на передостанньому місці в Серії Б[18].

8 грудня того ж року він став помічником Вальтера Дзенги у «Кротоне» з Серії А[19], а 12 жовтня 2018 року перейшов разом з ним у «Венецію» з Серії Б[20].

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
1988–89 Італія «Торіно» A 3 0 КІ - - - - - - - - 3 0
1989–90 B (ІІ) 5 0 КІ 0 0 - - - - - - 5 0
1990–91 Італія «Реджина» B (ІІ) 31 5 КІ 2 1 - - - - 33 6
1991–92 Італія «Казертана» B (ІІ) 31 4 КІ 3 1 - - - - - - 34 5
1992–93 Італія «Асколі» B (ІІ) 28 6 КІ 2 0 - - - - - - 30 6
1993–94 Італія «Торіно» A 28 3 КІ 6 0 КК 5 0 СІ 0 0 39 3
Усього за «Торіно» 36 3 6 0 5 0 0 0 47 3
1994–95 Італія «Наполі» A 29 4 КІ 6 3 КУЄФА 5 3 - - - 40 10
1995–96 Італія «Інтернаціонале» A 31 2 КІ 4 1 КУЄФА 2 0 - - - 37 3
1996–97 A 1 0 КІ 1 0 КУЄФА 2 0 - - - 4 0
Усього за «Інтернаціонале» 32 2 5 1 4 0 - - 41 3
1996–97 Англія «Шеффілд Венсдей» ПЛ 25 6 КА+КЛ 1+0 0+0 - - - - - - 26 6
1997–98 ПЛ 33 9 КА+КЛ 1+2 0+0 - - - - - - 36 9
1998–99 ПЛ 31 8 КА+КЛ 3+1 1+0 - - - - - - 35 9
1999–00 ПЛ 7 2 КА+КЛ -+0 0 - - - - - - 7 2
Усього за «Шеффілд Венсдей» 96 25 8 1 - - - - 104 26
1999–00 Англія «Астон Вілла» ПЛ 24 4 КА+КЛ 3+5 0+5 - - - - - - 32 9
2000–01 Англія «Бредфорд Сіті» ПЛ 31 5 КА+КЛ 0+3 0+2 I 5 0 - - - 39 7
2001–02 (ІІ) 11 5 КА+КЛ -+4 -+2 - - - - - - 15 7
Усього за «Бредфорд Сіті» 42 10 7 4 5 0 - - 54 14
2001–02 Англія «Дербі Каунті» ПЛ 13 1 КА+КЛ - - - - - - 13 1
2001–02 Англія «Мідлсбро» ПЛ 13 1 КА+Cdl - - - - - - 15 1
2002–03 Італія «Комо» A 22 2 КІ 1 0 - - - - - - 23 2
2003–04 Італія «Парма» A 19 4 КІ 4 0 КУЄФА 4 2 - - - 27 6
2004–05 Італія «Катандзаро» B (ІІ) 27 7 КІ 1 0 - - - - 28 7
2005–06 Italia «Віченца» B (ІІ) 28 5 КІ 0 0 - - - - - - 28 5
2006–07 B (ІІ) 0 0 КІ 1 0 - - - - - - 1 0
Усього за «Віченца» 28 5 1 0 - - - - 29 5
2006–07 Австралія «Сідней» 3 2 - - - ЛЧ - - - - - 3 2
2007–08 Італія «Павія» C2 (IV) 29 5 КІ-C 4 0 - - - - - - 33 9
2008–09 СД (IV) 29 13 КІ-ЛП 3 2 - - - - - - 32 15
2009–10 СД (IV) 33 13 КІ-ЛП 3 3 - - - - - - 36 16
Усього за «Павію» 91 35 10 5 - - - - 101 40
Усього за кар'єру 555 115 66 21 23 5 0 0 644 141

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

1994

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Т. Vol. 11 (1994-1995). Panini.
  2. Calciatori ‒ La raccolta completa Panini 1961-2012. Т. Vol. 12 (1995-1996). Panini. с. 10.
  3. Sheff Wed: Beni bust-up. BBC News. 3 August 1999. Процитовано 26 April 2010.
  4. Benito Carbone insists he couldn’t be the player who made Bradford City fold. METRO. 8 січня 2013. Архів оригіналу за 9 січня 2013. Процитовано 8 січня 2013.
  5. Is Benito the Dwight Choice [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.] SMH.com.au
  6. Sydney FC-Carbone Fail To Reach Deal [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] SMH.com.au
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 лютого 2019. Процитовано 3 лютого 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  8. Un sinistro di Orlandini regala all'Italia il secondo titolo consecutivo. figc.it (Italian) . Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 10 квітня 2015.
  9. Benito Carbone. figc.it (Italian) . Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2015.
  10. Carbone ha detto stop (Italian) . Libero Sport. 11 червня 2010. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 16 липня 2011.
  11. UFFICIALE: Benny Carbone nuovo allenatore del Pavia (Italian) . TuttoMercatoWeb. 15 березня 2011. Архів оригіналу за 16 березня 2011. Процитовано 16 липня 2011.
  12. Pavia-Benny Carbone: fine di una grande storia d'amore (Italian) . Tutto Legapro. 15 серпня 2011. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 15 серпня 2011.
  13. Benny Carbone nuovo tecnico del Varese (Italian) . ANSA.it. 16 червня 2011. Архів оригіналу за 20 червня 2011. Процитовано 16 червня 2011.
  14. Архівована копія. Архів оригіналу за 25 квітня 2012. Процитовано 3 лютого 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  15. tuttomercatoweb.com, ред. (29 ottobre 2012). Vallée d'Aoste, esonero per Zichella. Arriva Benny Carbone. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=sì (довідка)
  16. S.S.D. Pro Sesto. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 3 лютого 2019.
  17. Ternana sack Panucci, hire Carbone. Football Italia. 14 серпня 2016. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 14 серпня 2016.
  18. Carbone: “Mi dimetto, grazie a tutti, Terni ha un cuore d’acciaio” (Italian) . Ternana Calcio. 21 січня 2017. Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 22 січня 2017.
  19. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 січня 2018. Процитовано 3 лютого 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  20. Serie B, Venezia: Zenga nuovo allenatore, esonerato Vecchi. 12 ottobre 2018.

Посилання[ред. | ред. код]