Беотійський союз

Беотійський союз
Дата створення / заснування	7 століття до н. е.
Посада керівника організації	Boeotarchd
Адміністративно-територіально поділяється на	Фіви
Час/дата припинення існування	387 до н. е., 171 до н. е. і 3 століття

Беотійський союз — військово-політичний союз полісів (міст-держав), створений у 6 столітті до н. е. в Беотії з центром у місті Фівах (Середня Греція).

Історія

Беотійці спочатки жили у Фессалії, насамперед навколо Арне, хоча деякі, можливо, вирушили до Пагасітської затоки, перш ніж мігрувати на землю, яка пізніше отримала назву Беотія. Місцезнаходження Арне невідоме, хоча його ототожнюють з Кієрієм у Центральній Фессалії. Наявність у класичні часи в Беотії культів та топонімів фессалійського походження, таких як Ітонія та Ітонська Афіна, Гомола та Гомолойський Зевс, Алалкомени, Корсея та Фари, підтверджує для більшості вчених переваги цих традицій. Тому загальноприйнято вважати, що беотійці походять з Фессалії та жили там як окремий етнос, у Фтіотіді або Фессаліотіді, перш ніж мігрувати до Беотії.

Беотійський союз оформився у VII ст. до до. е. Основою Беотійського союзу стала койнон (племенне об'єднання). Родова знать Фів прагнула використати Беотійський союз для підкорення союзників з метою позбавлення їх політичної самостійності і загарбання їхніх земель. Політика Фів викликала глибоке незадоволення союзників, і для збереження свого впливу в Беотійському союзі фіванська знать навіть звернулася за підтримкою до загарбників-персів.

Під час перського вторгнення 480 року до н. е. Фіви допомагали загарбникам. Після поразки Персії у греко-перських війнах Беотійський союз розпався. Союзники жорстоко розправились з фіванською знаттю. За підсумками Першої Пелопоннеської війни Афіни втановили владу над беотійськими полісами. 447 до н. е. беотійці повстали афінян у битві при Коронеї, а 446 року до н.е. відновили Беотійський союз був відновлений на демократичнішій основі при збереженні певних прав за полісами. Під час Пелопоннеських воєн Беотійський союз діяв разом зі Спартою.

Беотійський союз брав визначну участь у Коринфській війні проти Спарти, особливо в битвах при Галіарті та Коронеї. Ця зміна політики була зумовлена ​​головним чином народним обуренням іноземним втручанням. Проте Спарта за Анталуідовим миром 387 року до н.е. встановила свою гегемонію, фактично розпустивши союз. У 374 році до н. е. Пелопід відновив союз. Беотійські загони воювали у всіх кампаніях Епамінонда проти спартанців, а також у Третій священній війні.

Знищення Фів Александром Македонським 335 року до н. е. зруйнувало політичну енергію беотійців і припинило фактично існування Беотійського союзу. Беотійські поліси більше ніколи не проводили незалежну політику, а йшли за прикладом держав-захисниць. Хоча військова підготовка та організація продовжувалися, союз виявився нездатним захищати кордони. Загалом була лояльною до Македонії та підтримувала її царів проти Риму. У 240-х роках до н.е. на нетривалий час Беотія стала членом Етолійського союзу. Юридично Беотійський союз було розпущено Римом у 171 році до н.е.

Територія і населення

14km
8.7miles

16

Ерітри

15

Скол

14

Платеї

13

Херонеї (1⁄3)

12

Копи (1⁄3)

11

Акрефія (1⁄3)

10

Коронея (1⁄3)

9

Лебадея (1⁄3)

8

Галіарт (1⁄3)

7

Евтрезія(2⁄3)

6

Фісба (2⁄3)

5

Феспії (2⁄3)

4

Танагра (1)

3

Гісії Беотійські (1)

2

Орхомен (1)

1

Фіви (4)

<maplink>: Помилка JSON: Синтаксична помилка

Члени Беотійського союзу з кількістю беотархів у дужках, 395 рік до н. е. Члени одного кольору з дробовими числами обирали 1 або 2 беотархів між собою. Чорний: завойований Фівами.

Загалом кордони відповідали межам регіону Беотія. У перший період існування союз охоплював 14 полісів. У 395 році до н.е. Беотійський союз складався з одинадцяти груп суверенних міст та пов'язаних з ними поселень, де мешкало від 144 050 до 165 500 осіб (включно 33 100 рабів).

Устрій

З VII до початку V ст. до н.е. об'єднанував 14 беотійських міст. Управління мало олігархічний характер, влада належала місцевій полісній аристократії в буле (союзній раді). Провідну роль відігравали Фіви. Вони надавали 4 беотархів, включаючи двох, які представляли місця, які було завойовано Фівами, такі як Платеї, Скол, Еритри та Скафи.

Після відновлення Беотійського союзу у 446 році до н.е. його було розділено на чотири області на чолі зі 165 членами буле, що в сукупності являло 660 булевтів. Для ухвалення загальносоюзного рішення, була потрібна згода всіх чотирьох буле, які головували по черзі.

395 року до н.е. кожнен поліс союзу обирало одного беотарха (військового міністра та міністра) закордонних справ), спрямовувала 60 делегатів до союзної ради у Фівах та постачало контингент із до федеральної армії. Фіви надавали 2 беотарха, Орхомен, Гісії та Танагра надали — 1, Феспії, Фісба та Евтрезія надали 2 разом, Галіарт, Лебадея та Коронея по черзі одного, а також Акрефія, Копи та Херонея.

Захист від неправомірного втручання з боку центрального уряду забезпечували ради полісів, яким мали бути представлені на затвердження всі важливі питання політики беотійського союзу. Ці полісні ради, до яких мали право брати участь лише заможні класи, були поділені на чотири секції, що нагадували пританеї афінської ради, які по черзі голосували за всі нові заходи.

374 року до н.е. було впроваджено демократичне законодавство. Верховна влада належала народним зборам (синедріон), які мали законодавчої ініціативи, але його схвалення було видано жоден закон. У народних зборах мав право взяти участь будь-який громадянин спілки, але збори завжди проводились у центрі спілки — Фівах, — і тому фіванці нерідко мали більшість на зборах під час обговорення законів. Збори обирали беотархів (від семи до дванадцяти). Народні збори вирішували питання війни та миру, затверджували договори, мали право надавати права громадянства. Беотарху допомагали заступники (гіппархи і навархи). Політичні питання вирішували архонти. Були посади союзного скарбника чи колегїя скарбників, які контролювали надходження податків до союзної скарбниці.

Військо

У 395 році до н.е. кожен з 11 членів союзу спрямоввало до союзної армії близько 1 тис. піхотинців та 100 вершників, тобто загальна чисельність становила 11 тис. піхоти і 1100 вершників. Останнім допомагали 21 тис. легких піхотинців та веслярів у флоті. Існував також Священний загін, що складався з елітних вояків. Епомінонд провів військову реформу, внслідок чого фіванська важка піхота стала однією з кращих в Елладі. Після битви при Херонеї, в якій беотійська важка піхота знову відзначилася, країна більше ніколи не процвітала.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.

Посилання

• Беотійський союз // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.