Бергенгейм Едуард Едуардович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бергенгейм Едуард Едуардович
швед. Edward Bergenheim
Бергенгейм Эдуард Эдуардович.jpg
Ім'я при народженні Едуард-Фердинанд
Народився 17 січня 1844(1844-01-17)
Або,
Або-Б'єніборзька губернія,
Велике князівство Фінляндське
Помер 16 березня 1893(1893-03-16) (49 років)
Харків,
Харківська губернія
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність швед
Місце проживання м. Харків
Діяльність промисловець
Alma mater Фінляндський кадетський корпусd
Титул барон
Військове звання полковник
Конфесія лютеранин
Рід Бергенгейм
Батько Бергенгейм Едвард
Мати Бергенгейм Олександрина
У шлюбі з Емілія Екестуб
Діти син Алекс,
донька Доротея

Бергенгейм Едуард Едуардович, барон (Едуард Фердинанд Берненгейм, швед. Edward Bergenheim) (17 січня 1844, Або, Фінляндія - 16 березня 1893, Харків) - харківський промисловець. Творець Харківського заводу з виробництва теракотових і керамічних виробів, першого на півдні Російської імперії. З 1879 року - барон Великого князівства Фінляндського.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився Едуард Едуардович 17 січня 1844 року, в місті Або (Велике князівство Фінляндське) в сім'ї архієпископа Або Едварда Бергенгейма (1798-1884), голови євангелично-лютеранської церкви Фінляндії у 1850-1884 роках.

У червні 1863 року закінчив з відзнакою Фінляндський кадетський корпус в Фрідріхсгамі.

У 1869 році закінчив повний курс, з додатковим відділенням, інженерної академії.

У 1870 році вступив до Товариства Курсько-Харківсько-Азовської залізниці.

У 1876 році засновує у Харкові завод барона Бергенгейма, що виробляв керамічні плитки і кахлі, а також вогнетривку цеглу.

17 березня 1878 року Едуард Бергенгейм одружився на Емілії Екестуб.

У 1882 році був зачислений у запас по інженерному корпусу і направлений виконавцем робіт на будівництво Кренчуцько-Роменської залізниці.

У 18871891 році Едуард Бергенгейм був гласним Харківської міської думи.

11 лютого 1891 року Едуарда Бергенгейма було звільнено з запасу армії у чині полковника.

Едуард Едуардович Бергенгейм помер 16 березня 1893 року. Був похований у Харкові, на лютеранському кладовищі.

Завод керамічних виробів[ред. | ред. код]

Реклама Товариства Бергенгейма. (1892 рік)

Ще працюючи на будівництві залізниці на території Харківської губернії, Бергенгейм мав можливість, ознайомиться з багатими покладами глини.

У 1876 році Бергенгейм почав будівництво в Харкові заводу з виробництва теракотових та інших глиняних виробів, це підприємство було першим таким виробництвом на півдні Російської імперії.

З 1887 року, було освоєно виробництво керамічних каналізаційних труб.

16 січня 1891 року створено «Товариство з виробництва вогнетривкої цегли, гончарних виробів» барона Е. Е. Бергенгейма [1], зі статутним капіталом 500 000 карбованців.

З 1892 року на заводі налагоджено виробництво вогне- та кислототривких плиток для підлог та тротуарів.

З 1893 року припинено виробництво пічних кахлів та черепиці.

У Харкові продукція заводу використовувалася при будівництві ряду корпусів заводу імені В.О. Малишева, паровозоремонтного і вагоноремонтного підприємств. Підлоги Благовіщенського Собору, Казанської церкви (Лиса Гора) викладені плиткою Бергенгейма. Так само вироби заводу барона Бергенгейма, використовувалися при будівництві багатьох приватних будинків Харкова.

16 червня 1903 року на заводі сталася сильна пожежа.

«
16 червня на заводі товариства Бергенгейма сталася величезна пожежа: згорів старий завод, в якому виготовлялися гончарні труби. Новий, зайнятий виготовленням плиток, не постраждав, і завод продовжує працювати. Будинки машини і товар застраховані в суспільствах «Росія» і «Якір». Збиток 300 000 карбованців.
Газета «Російські Відомості». Вівторок, 17 червня 1903 року № 165
»

У 1909 році «Товариство Е.Е. Бергенгейма» мало капітал який оцінювався у 152 400 карбованців. Завод розміщувався за адресою вулиця Кузинська б.3 (сучасна вулиця Революції 1905 року), правління Товариства розташовувалося у власному будинку за адресою вулиця Малопанасівська б.35[2].

Вироби Бергенгейма крім Харкова були знамениті по всій імперії, вони застосовувалися при будівництві таких будинків як Лівадійський палац (Лівадія), «Будинок із химерами» (Київ), залізничні вокзали в Москві. Так само безліч особняків по всій території Російської імперії облицьовані плиткою зі штампами «барон Бергенгейм».

За радянських часів завод було націоналізовано. Він отримав назву «Керамічний завод 8-ї річниці Жовтня».

У Харкові в 2003 році створено Музей керамічної плитки та сантехніки в якому представлена велика експозиція продукції заводу Бергенгейма, в тому числі коврово-візерункових покриттів для підлоги, плит для мощення тротуарів, вогнетривкої цегли.

Барон[ред. | ред. код]

Імператорський указом, від 1(13) квітня 1879 року син архієпископа Абоського - інженер-капітан Едуард-Фердинанд Едуардович Бергенгейм зведений, з низхідним його потомством, в баронську гідність Великого Князівства Фінляндського. Рід його внесений, в 1888 році, в матрикул Лицарського Дому Великого Князівства Фінляндського, в число родів баронських, №54.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Професор Харківського університету Г. І. Лагермарк, який близько знав Бергенгейма згадував:

«
У приватному своєму житті Е.Бергенгейм був людиною надзвичайно простою, ввічливою і м'якою. Але це йому анітрохи не заважало бути твердим, навіть затятим в тому, що він вважав обов'язком або питанням честі. Його м'якість і справедливість зробили його щиро улюбленим всіма працівниками на заводі, а його невтомна увага до справи і чудова працьовитість викликали загальне здивування...
»

У 1887 році до Бергенгейма, у Харків, приїхав його племінник Карл Густав Маннергейм, майбутній, російський генерал, маршал і президент Фінляндії. У зв'язку з вступом до Миколаївського кавалерійського училища, йому було потрібно добре знання російської мови. Бергенгейм підшукав йому вчителя, імперського ротмістра Сухіна, який вчив юного Карла Густава російській мові, а також показав життя армійського офіцера в Російській армії. Цей період чітко відображено в мемуарах Маннергейма, а також висвітлено його біографами.

«
Для більш глибшого вивчення мови я відправився влітку 1887 року до одного з родичів, капітана і інженера Е. Ф. Бергенгейма, який займав велику посаду на великому промисловому підприємстві в Харкові, величезному економічному центрі України. Моїм близьким другом і хорошим вчителем став один з козаків-кавалеристів - вельми освічена людина, яка пройшла військове навчання в Петербурзі. Саме його стараннями вже восени я говорив по-російськи досить добре. Але все ж російську мову спочатку давався мені важко.
Оригінальний текст (рос.)
Для более глубокого изучения языка я отправился летом 1887 года к одному из родственников, капитану и инженеру Э. Ф. Бергенгейму, который занимал большую должность на крупном промышленном предприятии в Харькове, огромном экономическом центре Украины. Моим сердечным другом и хорошим учителем стал один из казаков-кавалеристов — весьма образованный человек, прошедший военное обучение в Петербурге. Именно его стараниями уже осенью я говорил по-русски достаточно хорошо. Но всё же русский язык поначалу давался мне тяжело[3].
»

Родина[ред. | ред. код]

Народився Едуард-Фердинанд Бергенгейм, в місті Або (сучасне місто Турку, в Фінляндії) Великого герцогства Фінляндія, в сім'ї архієпископа Едварда і Олександрини Бергенгейм.

17 березня 1878 року одружився на Емілії Екестуб. У родині було двоє дітей Алекс і Дороті. У 1879 році Едуарду-Фердинанду Едуардовичу Бергенгейму, з низхідним його потомством, було надано баронський титул Великого Князівства Фінляндського. Рід внесений у 1888 році, в матрикул Лицарського Дому Великого Князівства Фінляндського, в число баронських родів.

Батьки[ред. | ред. код]

Дружина[ред. | ред. код]

  • Емілія Бергенгейм (Екестуб)

Діти[ред. | ред. код]

  • Аксель Едуард Еммануель Бергенгейм (1885-1920). У російському написанні Олексій Едуардович.
  • Дороті Санднблом (1893-1975) У російському написанні Доротея Едуардівна.

Онуки[ред. | ред. код]

  • Хільдегард Сванбек
  • Брита Петерсон
  • Марта Фірвал
  • Дан Санднблом

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • Будинок у Харкові за адресою вулиця Малопанасівська 35, де в наш час розміщується Дорожня клінічна лікарня Південної залізниці, має назву «Будинок Бергенгейма». Його було побудовано як прибутковий дім «Товариства Е. Бергенгейма».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В газеті «Південний край» (Харків): «Завод барона Е. Е. Бергенгейма» 1 вересня 1890 року. «Отримано урядове веління про затвердження статуту товариства для виробництва вогнетривкої цегли, цегляних плит для тротуарів, гончарних, теракотових та інших виробів, а також про заснування товариства на паях». Клейма на виробах з 1891 року стали ставиться «ТБЭБ»
  2. Списокъ домовладѣльцев г.Харькова. — Х. : Типографія «Печатное дѣло», 1909. — С. 374, 388 – 443с.(рос. дореф.)
  3. Маннергейм К. Г. Мемуары. — М. : Вагриус, 1999. — С. 7 – 508 с. — ISBN 5-264-00049-2.(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Маннергейм К. Г. Мемуары. — М. : Вагриус, 1999. — 508 с. — ISBN 5-264-00049-2.(рос.)
  • Маннергейм К. Г. Воспоминания. — Минск : ООО «Попурри», 2004. — 512 с. — ISBN 985-483-063-2.(рос.)
  • Списокъ домовладѣльцев г.Харькова. — Х. : Типографія «Печатное дѣло», 1909. — 443 с.(рос. дореф.)
  • Соловьев В.О., Раенко Л.В. Харьков. Энциклопедический словарь. — Х., 2014. — 1021 с.(рос.)