Берд (Південна Джорджія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Берд
острів Берд
острів Берд
Країна: Велика Британія Велика Британія
Територія: Південна Джорджія і Південні Сандвічеві Острови Південна Джорджія та Південні Сандвічеві Острови
Населення (2018)
 - Усього 10 (літом)
4 (зимою)
Часовий пояс GST (UTC−2)
поселення Південної Джорджії
поселення Південної Джорджії

Берд або Пташиний острів (ісп. Isla Pájaro) — острів довжина якого становить 4,8 кілометри, а ширина 800 метрів, відокремлений від західного берега Південної Джорджії протокою Берда. Острів є частиною Британської заморської території Південної Джорджії та Південних Сандвічевих островів, на яку також претендує Аргентина як частину провінції Вогняна земля.

Історія[ред. | ред. код]

Острів був відкритий в 1775 році британською експедицією Джеймса Кука, яка дала назву острову (укр. пташиний) «через велику кількість [птахів], які були на ньому».

Наприкінці 50-х років острів став об'єктом численних проектів, що фінансувалися США. У 1959-62 рр. велику кількість мандрівних альбатросів на острові окільцовали, що дало згодом вражаючі дані про їх ареал — одного птаха знайшли навіть в Австралії.   .

На даний момент острів є «Ділянкою особливого наукового значення», тому висадки людей на берег відбуваються тільки з попереднього дозволу.

Найвища точка острова, пік Роше, названа на честь англійця Ентоні де ла Роше, який відкрив Південну Джорджію в 1675 році.

2008 року острів відзначив 50-ту річницю біологічних досліджень у цій місцевості.

Дослідницька станція[ред. | ред. код]

На острові є антарктична дослідницька станція, яка працює з 1963 року. В даний час ділянка належить біологічній дослідницькій станції Британської антарктичної обсервації (BAS) в Джорданській бухті, де проживають три біологи-резиденти та один технік. Основним напрямком досліджень є екологія та популяція морських птахів та тюленів острова.

Коли Британський магістрат та інші цивільні та військові, які проживали в Грютвікені, залишили Південну Джорджію під час аргентинської окупації Південної Джорджії у 1982 році, 15 британців залишилися поза межами аргентинської досяжності на острові. Втрати, понесені в Грютвікену, завадили Аргентині окупувати решту острова, а саме станцію «Берд-Айленд» та польові табори в затоці Шліпер, льодовик Лаєль і затоку Сент-Ендрюс, які залишилися під британським контролем.

Дика природа[ред. | ред. код]

На острові є:

На острові звичайно є ще кілька сотень тисяч інших птахів, серед яких пінгвіни-шкіпери, південноджорджівські шилохвісти та південноджорджівські щеврики. З 31 виду, який водиться у Південній Джорджії тут зустрічається 27. Також присутні і китоподібні, такі як південні кити, яких можна побачити в сезон їх годування в субантарктичних регіонах.[1]

Острів завжди був без щурів, на відміну від головного острова Південної Джорджії, де завезені щури були знищені між 2010 та 2015 роками.

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат Острова Берд (Південна Джорджія), 1961–1990
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 11,2 10,7 10,5 10,2 6,9 6,0 5,9 4,8 7,5 10,4 9,1 9,4
Середній максимум, °C 5,5 5,6 4,4 1,9 −0,5 −1,8 −2,4 −1,9 −0,2 1,6 3,4 4,5
Середня температура, °C 3,1 3,5 2,5 0,4 −2,1 −3,2 −3,9 −3,3 −1,8 −0,2 1,0 2,0
Середній мінімум, °C 0,7 1,4 0,6 −1 −3,8 −4,6 −5,4 −4,8 −3,4 −1,9 −1,5 −0,6
Абсолютний мінімум, °C −2 −1,7 −3,2 −4,6 −7,3 −8,5 −11,4 −10,6 −8,5 −6,6 −4,3 −2,8
Норма опадів, мм 84 80 95 123 108 108 120 114 107 98 88 77 1204

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Archived copy. Архів оригіналу за 2014-04-07. Процитовано 2014-04-06. 

Література[ред. | ред. код]

  • Стоунхаус, Б (ред.) Енциклопедія Антарктиди та Південного океану (2002 р., ISBN 0-471-98665-8)

Посилання[ред. | ред. код]