Берегомет (село)
| село Берегомет | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернівецька область |
| Район | Чернівецький район |
| Громада | Неполоковецька селищна громада |
| Основні дані | |
| Населення | 880 |
| Поштовий індекс | 59332 |
| Телефонний код | +380 3736 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°21′52″ пн. ш. 25°41′44″ сх. д.H G O |
| Місцева влада | |
| Карта | |
  Берегомет | |
 Берегомет | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Берегоме́т — село в Україні, у Неполоковецькій селищній громаді Чернівецького району Чернівецької області. Розташоване на автодорозі Н10 Івано-Франківськ — Чернівці. Завдячує своєю назвою стрімким та обривчатим берегам над річкою Прут. Народна назва Берегомет над Прутом [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Загальні відомості[ред. | ред. код]
 | Цей розділ написано як есе, що викладає власні особисті роздуми чи почуття дописувача Вікіпедії, а не думки фахівців. (жовтень 2018) |
За декілька гонів од того місця де зливаються докупи водисті потоки бурхливого Черемоша і статечного Прута розкинулось моє село, що зветься Берегомет над Прутом. Подібно інших побережних сіл своєю назвою воно завдячує Пруту, який щовесни розмиває старі береги і намітає нові. Тому люди і назвали це місце «Береги мете» або «Берегомет над Прутом».
Село розташоване в міжгірській долині в чотири-п'ять гонів завширшки, що утворилась на староріччі доісторичної річки, яка омивала відноги Карпатських гір. Води спали, а натомість залишилась родюча долина. В давнезні давна ця долина була залюднена, позаяк місцевий люд уподобав цю місцевість. А й було за що. Підсоння тут було м'яке і здорове, у численних допливах Пруту водилось багато фавни, а земля давала щедрі врожаї. Тож бачачи хосен своєї праці люди замешкали в цьому краї. Тільки щовеснянні буйності Пруту, який розбивав береги, змусили людей одступити на гін од непевних берегів і осісти на заріччі. Небавом там появилися чепурні, обтиньковані глиною хатини, огороджені тином, з дбайливо обробленими городами та садочками, у яких духотного дня відпочивали поселяни і звідки було чути неугавний дитячий щебет. Люди призвичаїлись жити в тій місцевості і внезабарі уторовані шляхи оперезали місцеві високості, де люд місцевий вирощував хліб. З бігом часу попередні роди відходили до батьків своїх, а після них приходили на світ роди інші. Але не мінялося життя моїх односельчан. Як і в попередні віки сіяли вони пшеницю, жито, овес, ячмінь, гречку, просо, коноплю. Плекали худобу: овець, кіз, корів, коней, волів, займались пасічництвом. Ті з них, які мали хист до ремесла, працювали теслярами, ковалями, кушнірами, кравцями, гончарями, шевцями, бондарями, ткачами.
Над краєм пролітали хуртовини воєн, але покоління від поколінь переймали здобутки попередніх надбань і передавали своїм нащадкам. Читати більше. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Населення[ред. | ред. код]
Національний склад населення за даними перепису 1930 року у Румунії[1]:
| Національність | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українці | 784 | 93,78 % |
| євреї | 35 | 4,19 % |
| поляки | 8 | 0,96 % |
| румуни | 4 | 0,48 % |
| німці | 4 | 0,48 % |
| угорці | 1 | 0,12 % |
Мовний склад населення за даними перепису 1930 року[1]:
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 784 | 93,78 % |
| їдиш | 35 | 4,19 % |
| польська | 9 | 1,08 % |
| німецька | 5 | 0,60 % |
| румунська | 3 | 0,36 % |
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,77% |
| російська | 0,23% |
Галерея[ред. | ред. код]
-
Церква Св. Миколи 1781 с. Берегомет -
Церква Св. Миколи 1781 с. Берегомет -
Церква Св. Миколи 1781 с. Берегомет
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Recensământul general al populației României din 1930. Процитовано 16 жовтня 2018. (рум.)(фр.)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Берегомет (село) |
- Купчанко Михайло. «Історія села Берегомет». [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Логвин Г. Н. Украинские Карпаты. — М.: Искусство, 1973.— С. 166—167
- Церква св. Миколи, 1786, і дзвіниця, XVIII ст. [Архівовано 12 квітня 2011 у Wayback Machine.]
- Андрій Бондаренко. Берегомет
| |||||||||||
