Бережанський повіт (ЗУНР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бережанський повіт
Powiat brzeżański
POL powiat brzeżański map.svg
Повіт на мапі воєводства
Країна Польща Польща
Воєводство Тернопільське
Адміністративний центр Бережани
Населення: 103 800 (1931)
Площа: 1135
Густота: 91


TERYT: Код ISO:
Адмніністративний поділ
гміни міські 2
місько-сільські
сільські 9
Адмніністративний поділ

Бережанський повіт — адміністративна одиниця у складі ЗУНР, потім — Тарнопольського воєводства Другої Польської республіки у 19211939 роках, СРСР (1939-1940). Сучасний Бережанський район у складі Тернопільської області України.

Адміністративний центр — Бережани, де мешкало 11 023.

Географія[ред.ред. код]

Територія становила 1155 км². Населення — 94 512.

Бережанський повіт розташований на заході воєводства, близько до його центру. Межував на заході зі Станіславівським воєводством, на півночі — зі Зборівським і Перемишлянським повітами, на сході — з Тарнопольським повітом, на півдні — з Підгаєцьким повітом.

Рельєф переважно гористий — повіт перетинало рельєфне утворення Опілля.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

1 липня 1925 р. гміну (самоврядну громаду) Козлів вилучено з Бережанського повіту і включено до Тернопільського[1].

1 квітня 1930 р. вилучена частина гміни Козова площею 247,74 га і включена до гміни Теофіпілка[2].

15 червня 1934 р. села Городище, Дмухівці та Слобідка передані з Бережанського повіту до Тернопільського[3], натомість до Бережанського повіту з Підгаєцького передано села Щепанів і Вівся[4]

Бережанський повіт

Сільські ґміни станом на 1934 рік[ред.ред. код]

У відповідності до розпорядження міністра внутрішніх справ Польщі від 14 липня 1934 року «Про поділ повіту Бережанського у воєводстві Тернопольському на сільські ґміни»[5], 1 серпня 1934 року у Бережанському повіті були утворені наступні об'єднані сільські ґміни (відповідають волостям):

Міста[ред.ред. код]

Населення[ред.ред. код]

У 1939 році в повіті проживало 112 540 мешканців (72 335 українців, 11 755 поляків, 4 550 польських колоністів, 16 345 латинників, 7 475 євреїв і 80 німців та інших національностей)[6].

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]