Бережний Василь Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Бережний Василь Павлович
Василь Бережний.jpg
Народження 26 червня 1918(1918-06-26)
  Бахмач
Смерть 19 березня 1988(1988-03-19) (69 років)
  Київ
Поховання Байкове кладовище
Національність українець
Громадянство СРСР СРСР
Мова творів українська, російська
Рід діяльності журналіст, письменник-фантаст[d]
Напрямок наукова фантастика

Васи́ль Па́влович Бережни́й (26 червня 1918, Бахмач — 19 березня 1988, Київ) — український письменник і журналіст.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в селі Бахмач (Чернігівська область) у селянській родині. Після закінчення загальноосвітньої школи поступив в Український технікум журналістики[1] в Харкові. Друкуватися почав з 1936 року.

Закінчивши у 1937 році технікум, Бережний працював в редакціях газет «Прапор комуни» у Бахмачі, «Молодий комунар» у Чернігові. Як згадував уже в зрілому віці, ще під час навчання в Харкові йому трапилося побувати в обсерваторії, уперше подивитися на небо в телескоп. Гострі піки місячних гір, освітлені сонячним світлом, їхні різкі тіні, тріщини, Пряма Стіна, схожа на циклопічну інженерну будівлю, — все це залишило приголомшливе, незабутнє враження. Ця подія надихнула його написати своє перше науково-фантастичне оповідання «Планета житиме», яке було надруковане в 1938 році.

Німецько-радянську війну Бережному, що проходив кадрову службу в танкових військах, довелося зустріти на землях Західної Білорусі, вже в червні взявши участь у кровопролитних боях під Гродно і Барановичами. Потім — відступ, з важкими оборонними боями до самої Вязьми, важке поранення, вороже оточення. З жовтня 1943-го він знову в діючій армії, на Першому Білоруському фронті. Його участь у війні відзначено бойовими нагородами.

Після війни Бережний повертається до журналістської роботи — працює в редакціях газет «Молодь України», журналів «Дніпро», «Вітчизна», «Україна». У 1952 році закінчує Київський університет ім. Т. Г. Шевченка. Усе активніше включається в літературну роботу — виступає з критичними рецензіями і статтями, нарисами, оповіданнями, незабаром береться і за повісті. У 1948 році з'являється його перша збірка документальних нарисів «За кермом». Потім виходять збірки «Сторінки життя» у 1952 році, «Кораблі сходять зі стапелів» у 1959. Його перу належать також повість про тодішнє сільське життя «Зелене море» (1955), пізня повість «Колюче терня» (1966).

Жив у Києві. Крім того, Василь Бережний перекладав з російської мови романи А. Коптєлова, п'єси М. Погодіна, А. Софронова. Він також є автором літературного портрета «Олесь Гончар» (1978).

Найбільш повно розкритися Василю Бережному вдалося в жанрі наукової фантастики. Уже його перша науково-фантастична повість «У зоряні світи» була надрукована видавництвом «Молодь» у 1956 році тиражем у 65 тисяч екземплярів. А в 1958 це ж видавництво перевидає її тиражем у 100 тисяч. Фантаст Бережний досягає чималої популярності, всі його наступні книги наукової фантастики незмінно друкувалися і перевидавалися масовими тиражами.

З під його пера вийшло півтора десятка науково-фантастичних повістей, а також більше півсотні оповідань, які були об'єднані в десяток збірок. Твори Бережного були перекладені на багато іноземних мов: англійська, угорська, іспанська, латиська, молдавська, польська, російська, словацька, французька.

В. Бережний був учасником Першого Всесвітнього симпозіуму письменників-фантастів, що проходив у Токіо (Японія) у 1970 році в рамках Міжнародної виставки ЕКСПО-70, а також Третього Європейського конгресу фантастів у Польщі у 1976 р.

Помер письменник 19 березня 1988 року в Києві.

Дружина — Бережна Любов Флоріанівна, лікар. Син — Бережний Андрій Васильович, дочка — Бережна Оксана Василівна. Внук — Бережний Василь Андрійович, внучки — Бережна Ольга Андріївна, Бережна Юлія Андріївна.

Твори[ред.ред. код]

Повісті[ред.ред. код]

  • 1956 — В зоряні світи
  • 1961 — Голуба планета
  • 1963 — Дем'янко Дерев'янко, або Пригоди електронного хлопчика
  • 1965 — Істина поруч
  • Дилогія 1970 — Археоскрипт, 1981 — Архітектурна фантазія
  • 1970 — У промінні двох сонць
  • Дилогія 1971 — Під крижаним щитом, 1986 — До Золотого Сонця
  • 1971 — Сакура
  • 1975 — Молодший брат Сонця
  • 1975 — Селенітка
  • 1978 — Космічний Гольфстрім
  • 1984 — Лабіринт

Збірки[ред.ред. код]

  • 1960 — Оаза в льодах
  • 1962 — В небі — Земля
  • 1970 — У промінні двох сонць
  • 1971 — Під крижаним щитом
  • 1975 — Повітряна лінза
  • 1978 — По спіралі часу
  • 1978 — Повернення «Галактики»
  • 1980 — Космічний Гольфстрім
  • 1984 — А до нас кит приплив (оповідання для дітей)
  • 1986 — Лабіринт

Оповідання[ред.ред. код]

  • 1938 — Планета житиме
  • 1958 — Чого не побачило скляне око
  • 1959 — Повернення «Галактики»
  • 1960 — Оаза в льодах
  • 1960 — А ви ще не були на Марсі?
  • 1960 — Чудодійний екстракт
  • 1960 — Сонячне озеро
  • 1962 — Таємнича статуя
  • 1963 — Останній рейс «Бурана»
  • 1964 — Формула життя
  • 1966 — Останній шанс
  • 1966 — Аппарат інженера Сороки
  • 1968 — Експедиція в природу
  • 1970 — Ефемерида кохання
  • 1970 — Закарбоване в серці
  • 1971 — Легенда про щастя
  • 1971 — Космічна Ніагара
  • 1971 — Спалах у небі
  • 1971 — Контакт цивілізаці
  • 1971 — «Сомнус моментаріум»
  • 1971 — Музичній атавізм
  • 1971 — Марсіанка
  • 1971 — Синьосвітна богиня
  • 1971 — Трагедія вулканної гори
  • 1972 — Феномен ноосфери
  • 1972 — Материн голос
  • 1975 — Сонячна сага
  • 1975 — Таємниця Дому вічності
  • 1975 — Міжпланетний смерч
  • 1975 — Повітряна лінза
  • 1975 — Аварія
  • 1975 — В космічній безвісті
  • 1975 — Трівіум харонтіс
  • 1975 — Сенсація на Марсі
  • 1975 — Море Томи
  • 1975 — Така далека подорож Чамхаба
  • 1976 — Доля «Оракула»
  • 1979 — Homo Novus
  • 1980 — Експеримент «Корона»
  • 1980 — Казус лінгва
  • 1980 — Подарунок телепата
  • 1980 — Брате мій, Орле
  • 1980 — Юнак з моря
  • 1980 — Детектор часу
  • 1980 — Модель слави
  • 1986 — Людина-маятник
  • 1986 — Естафета Життя
  • 1986 — Діти одного Сонця
  • 1986 — Формула Космосу
  • 1986 — Дарунки Шамбали
  • 1986 — Загадкова Нова
  • 1986 — Гравіантена Івана Мудрого
  • 1986 — Тролейбусом до Хрещатика
  • 1986 — Ох, ці телепати…
  • 1986 — Віра-Віруня

Пам'ять[ред.ред. код]

Ім'я Василя Бережного носить вулиця в місті Бахмач Чернігівської області з 7 грудня 2015 року [1], яка до цього носила ім'я О. Кошового.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]