Бережниця (Дубровицький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Бережниця
Berezhnitsy selo fl.png
Прапор
вулиця села
вулиця села
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубровицький район
Рада/громада Бережницька сільська рада
Код КОАТУУ 5621880601
Облікова картка Бережниця 
Основні дані
Перша згадка 1629
Населення 646
Площа 1,50 км²
Густота населення 872,97 осіб/км²
Поштовий індекс 34164
Телефонний код +380 3658
Географічні дані
Географічні координати 51°26′23″ пн. ш. 26°28′20″ сх. д. / 51.43972° пн. ш. 26.47222° сх. д. / 51.43972; 26.47222Координати: 51°26′23″ пн. ш. 26°28′20″ сх. д. / 51.43972° пн. ш. 26.47222° сх. д. / 51.43972; 26.47222
Середня висота
над рівнем моря
158 м
Водойми р. Горинь, Бережанка
Відстань до
районного центру
18 км
Найближча залізнична станція Сарни
Відстань до
залізничної станції
16 км
Місцева влада
Адреса ради 34164, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Бережниця, вул. Центральна, 10; тел. 3-01-32
Карта
Бережниця. Карта розташування: Україна
Бережниця
Бережниця
Бережниця. Карта розташування: Рівненська область
Бережниця
Бережниця
Мапа

Бережниця у Вікісховищі?

Бережни́ця — село в Україні, Дубровицькому районі Рівненської області. До 1940-х років мало статус міста, містечка. Населення становить 646 осіб. Лежить на лівому березі річки Горинь, за 18 км від районного центру, за 16 км від залізничної станції Сарни.

Історія[ред. | ред. код]

Вперше згадується у 1629 році (як новозасноване поселення відоме з 1606 р.). 1648 року мешканці брали участь у визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Бережницької волості Луцького повіту Волинської губернії мешкало 213 осіб, налічувалось 28 дворів, існували православна церква, костел, синагога, 4 єврейський молитовних будинки, водяний млин[1].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2964 осіб (1486 чоловічої статі та 1478 — жіночої), з яких 775 — православної віри, 2160 — юдейської[2].

Із книги «Стара Волинь і Волинське Полісся» Проф. Олександра Цинкаловського[ред. | ред. код]

БЕРЕЖНИЦЯ, м-ко, Луцький пов., 138 км від Луцька. На початку 20 ст. було там 408 домів і 2,930 жителів, цер­ ква, волость, католицький костьол, фундації кн. Острозьких, синагога, млин. Містечко над річкою Горинню і її малою притокою. В 1650 р. Бережниця була власністю кн. Доминика Заславського і тоді було там 200 дим. місце­ вих українців і 5 дим. жидівських. Перед тим Б. входило до ординації острозької, а після Кульбушівської транс­ акції була подарована Чацьким. По 1831 р., російський царський уряд забрав до «скарбу» 4,700 дес. лісу і фер­ му. Як подає І. Крашевський (польський письменник) бу­ ло виявлено дуже багато курганів в околицях Бережниці, а в самому містечку над притокою р. Горині Бережанкою, залізниця. В 1911 р. було 2,900 жителів, волосне управлін­ ня, міщанська управа, пошта і телеграф, земська поштова станція, акцизний уряд, лісництво, одноклясова школа, фельдшерський пункт, 4 акушерки, аптека, аптечний склад, 22 крамниці, горілчана крамниця, гарбарня, земський склад сільського господарства машин, і ресторан, 4 ярмар­ ки річно. Велика власність (земельна) Горовець Параске­ ва — 492 дес. і Станиславича — 1004 дес.

Населення[ред. | ред. код]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 625 осіб[3].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:

Мова Відсоток
українська 98,92 %
російська 0,77 %
білоруська 0,15 %
молдовська 0,15 %

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

В селі є середня школа I—III ступенів, будинок культури, бібліотека, амбулаторія (загальної практики сімейної медицини), відділення зв'язку — пошта.

Культура[ред. | ред. код]

Історія бібліотеки[ред. | ред. код]

Публічна бібліотека с. Бережниця Дубровицького р-ну

Авенір Коломиєць, який проживав у Бережниці, навчався у Варшавському університеті на теологічному  факультеті. Приїзджаючи на канікули він гуртує навколо себе молодь, та поважних бережничан. Таким чином у кінці 20-х років  виникає товариство «Просвіта», яке швидкими темпами переростає в осередок  регіонального значення. Завдяки «Просвіті», у 1932 році в Бережниці, було відкрито хату-читальню. Літератор докладає всіх зусиль, аби при бібліотеці функціонував окремий відділ літератури для дітей. Користувались дитячою бібліотекою також діти  Кураша, Теклівки, Рудні, Нивецька, Ремчиць і навіть Орв'яниці.  Обслуговував тоді дітвору  незамінний і добрий бібліотекар дядько Трифон (Сікидін Трифон Пархомович 1907—1984). Авенір дуже дбав про українську бібліотеку для дітей. У творчому доробку письменника чільне місце посідала дитяча тематика.  «У бережничан дітей  було багато, як піску» — пише Антончик Антон Хомич. І про них дбали, хоч умови життя були не простими. Навіть молодь ходила колядувати на книжечку « Дзвіночок», « Світ дитини». Антон Хомич згадує, — " У « Просвіті» Трифон обіймав дуже скромну посаду, виконуючи обов'язки бібліотекаря. Я його знав, як батька рідного. Усе найдорожче у моєму дитинстві  пов'язане і навіть зрощено  природно з постаттю цієї людини, бо  ж моя  батьківська хата своїми вікнами дивилася прямісінько у вікна оселі дядька Трифона. І тепер не можу збагнути, де я більше бував — у своїй хаті, чи у « Трифоновій». Мене там приваблювало буквально все: і детекторний  приймач, яким мені дозволили користуватися, і великий портрет Тараса Шевченка, що висів на стіні   поряд Симоном Петлюрою та чорним тризубом, і триптих Івана Богуна (« Перед боєм». « Побоїще», «Після бою»), і як багато на полиці книг, і як дядько Трифон переплітає  книги… Якщо Авенір Коломиєць  лише навідувався  час від часу до Бережниці, був головним ідеологом  « Просвіти», то Трифон  Пархомович на своїх плечах ніс основний тягар повсякденної роботи.  Він повинен був координувати весь складний процес життєдіяльності, тепер уже потужного товариства « Просвіта», з багатьма її відгалуженнями. Про все він турбувався: щоб вчасно забезпечити українських дітей  підручниками « Зірка», « Напровесні життя», щоб вчасно передплатити дитячий журнал « Дзвіночок», « Світ дитини», щоб не запізнитись передплатити періодичну пресу для дорослих, щоб не прогаяти і поновити бібліотечний фонд найсвіжішими виданнями. Лагідна і щира вдача, почуття гумору і жарти Трифона Пархомовича, вабили до себе читача. Роблячи обмін книжок дітям, він  неодмінно оглядав кожну з них, аби вона була в належному стані, потім вів бесіду про зміст прочитаного. Коли треба робив зауваження, повчав. Обмін книг проводився щонеділі після обіду. Сам  лагодив і переплітав книги. Усе це робив безкоштовно . Мене вражала ерудованість Трифона Пархомовича. Він міг довго цитувати напам'ять твори  Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки, С. Руданського, О.Олеся. Я пам'ятаю і тепер, як він цитував І. Франка: « Довго нас недоля жерла, досі нас наруга  жре, а ми крикнем, ще не вмерла, ще не вмерла  - і не вмре». Він пишався своєю приналежністю до української нації, за що довелося дорого заплатити, згодом потрапив до найстрашнішої політичної в'язниці   Польщі — Берези  Картузької, з якої чудом удалось вирватись, а ще через деякий час у  1945 році, був звинувачений в українському буржуазному націоналізмі і засуджений на   10 років ГУЛАГУ. За краєзнавчими матеріалами А. Антончика. За більш детальною інформацією звертатися Бережницька публічно-шкільна бібліотека

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У 1964 році встановлено пам'ятник Тарасу Шевченку, скульптор — Теодозія Бриж.

Уродженці села[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-17)
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - 056_ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОН , Рік. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 28 грудня 2018. 
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - 056 ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОН, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 28 грудня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]