Березань (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Березань
Coat of Arms of Berezan.svg Прапор Березані.svg
Герб Березані Прапор Березані
Виконком Березанської міськради на Київщині.JPG
Березанська міська рада
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Броварський район
Громада Березанська міська громада
Код КОАТУУ: 3210400000
Засноване
Перша згадка 1616
Статус міста з 02.07.1981 року
Населення 16 383 (01.01.2020)[1]
Агломерація Київська агломерація
Площа 32,92 км²
Густота населення 498 осіб/км²
Поштові індекси 07540—07543
Телефонний код +380-4576
Координати 50°18′27″ пн. ш. 31°29′06″ сх. д. / 50.30750° пн. ш. 31.48500° сх. д. / 50.30750; 31.48500Координати: 50°18′27″ пн. ш. 31°29′06″ сх. д. / 50.30750° пн. ш. 31.48500° сх. д. / 50.30750; 31.48500
Висота над рівнем моря 105 м
Водойма оз. Центральне, р. Недра, Трубіж, Березанка
День міста третя неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Березань
До обл./респ. центру
 - залізницею 65 км
 - автошляхами 82 км
До Києва
 - залізницею 65 км
 - автошляхами 82 км
Міська влада
Адреса 07540, Київська область, м. Березань, вул. Героїв Небесної Сотні 1
Міський голова Тимченко Володимир Григорович

Commons-logo.svg Березань у Вікісховищі

Карта
Березань. Карта розташування: Україна
Березань
Березань
Березань. Карта розташування: Київська область
Березань
Березань

Береза́нь — місто в Броварському районі Київської області, центр Березанської міської громади. Розташоване на річці Недрі в східній частині області за 82 км від Києва по трасі E40М03 (КиївХарків) (65 км від Києва залізницею). Залізнична станція.

Історія[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка про Березань трапляється в люстрації Переяславського староства Київського воєводства за 1616 рік. Відповідно до цієї люстрації жителі містечка не несуть жодних повинностей, окрім військової. У люстрації за 1620 рік вказано, що в містечках Переяславського староства Березані, Бикові, Яблуневі та Миргороді виготовляють селітру, яка нібито приносить на рік багато доходів. Акти Люблінського трибуналу кінця XVI — початку XVII століть дають можливість встановити, що Березань, як нове або вже наявне поселення на початку XVII століття, поповнилася втікачами з Правобережної України, в основному з Ходоркова.

У першій половині XVII століття (до повстання під проводом Богдана Хмельницького) Березань входила до Переяславського староства, яким до 1620 року володів князь Януш Острозький. Після смерті Януша Острозького містечка Березань, Биків, Яблунів та Миргород були виділені з Переяславського староства і привілеєм Сигізмунда III від 1620 передані для вироблення селітри Янові Чернишевському, а 1621 року іншим королівським привілеєм вироблення селітри в Київському воєводстві й усій Україні було передане коморникові (помічнику судді зі спірних питань про кордони маєтків) Бартоломею Обалковському, якому після Яна Чернишевського перейшли у володіння Березань, Биків, Яблунів та Миргород з усіма слободами, хуторами й поселеннями, що до них відносилися.

Річка Недра

Приблизно в 20–30-х роках XVII століття Березань стає центром Березанської сотні Переяславського полку. На початку повстання 1648–1654 років Богдан Хмельницький відправив до князя Яреми Вишневецького послів з листом, у якому пояснював причини повстання козаків і пропонував не піднімати проти повсталих зброї. Посланці знайшли Ярему Вишневецького та передали йому лист, коли він перебував недалеко від Березані. Прочитавши листа, Єремія Вишневецький так розлютився, що наказав стратити послів, що його привезли.

1674 року гетьман Іван Самойлович своїм універсалом закріпив за Переяславським полковником Дмитрашком-Райчею придбані ним маєтки, зокрема й Березань, а 1688 року вже Іван Мазепа видав йому повторний універсал на ті самі маєтки. Згідно з «Генеральним слідством про маєтності» (переписом маєтків), що проводився у всіх десяти полках Лівобережної України в 1729–1731 роках, Березань налічувала 37 дворів і перебувала у власності нащадків колишнього Переяславського полковника Дмитрашка-Райчі. У 1764 році після ліквідації полкового устрою на Лівобережній Україні Переяславський полк, до якого належала Березанська сотня, увійшов до складу новоствореної Малоросійської губернії. Після її реорганізації в Київське, Чернігівське та Новгород-Сіверське намісництва 1782 року Березань зараховано до Переяславського повіту Київського намісництва.

У 1796 році відновлено Малоросійську губернію. Березань належала до територій Переяславського повіту до поділу 1802 року Малоросійської губернії на Чернігівську та Полтавську. З 1802 Березань — центр волості Переяславського повіту Полтавської губернії.

1843 року в Березані перебував Т. Г. Шевченко, там він написав вірш «Розрита могила».

На початку XX століття у місті побудовано й 1901 року введено в експлуатацію залізничну колію напрямку Київ — Полтава, що зумовило відкриття однойменної станції Березань. Також 1965 року на цій самій лінії на околиці міста відкрито зупинну платформу Жовтневий.

У результаті чергової адміністративно-територіальної реформи 1922–1923 років, коли повіти були замінені округами, а волості районами, Березань стала районним центром Київського округу. У 1932 році, після ліквідації округів, Березань стала районним центром новоствореної Київської області. З 1962 по 1965 рік селище Березань входило до складу Переяслав-Хмельницького району Київської області. 1994 року Березань віднесено до категорії міст обласного підпорядкування Київської області.

1927 року в Березані кінорежисер Арнольд Курдюм зняв один із перших повнометражних українських фільмів «Джальма».

Протягом 37 років (1923–1933, 1934–1962) Березань була районним центром; з 21 вересня 1957 — смт, з 30 червня 1994 року до адміністративно-територіальної реформи 2020 року коли стала центром Березанської міської громади мала статус міста обласного підпорядкування

Історія назви міста[ред. | ред. код]

Згідно з основною версією назва Березань походить від назви річки Березанки, що впадає в Недру неподалік від міста, однак колись так називалася сама Недра. Схожу за походженням назву має притока Недри другого порядку Сухоберезиця. Назви цих річок пояснюють природними умовами тієї місцевості, якою вони протікають. На берегах річки Березанки були розташовані березові ліси. У Сухоберезиці — сухі береги. Тепер колишня річка Березанка має назву Недра.

Географія[ред. | ред. код]

Клімат помірно континентальний, м'який, з теплим тривалим літом та помірною, часом нестійкою зимою, з невеликим сніговим покровом і частими відлигами. Ґрунти — в основному чорноземні, родючі, з великим вмістом гумусу, у незначній кількості — супіски, суглинки та солонці, які при необхідних агрономічних заходах дають великі урожаї. Березань оточують хвойні та листяні ліси, березові гаї. Водні ресурси — озеро Центральне, ставки, річки Недра і Трубіж — ліві притоки Дніпра. Надра багаті на поклади торфу, глини, придатної для виробництва цегли та порцеляни, дрібнозернисті піски, столову мінеральну воду, з якої в давнину виготовляли пиво.

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1959 9700
2006 17 516 +80.6%

Культура[ред. | ред. код]

Березанський краєзнавчий музей з погруддям Шевченка

В місті працюють музична школа, кінотеатр, бібліотеки, будинок культури.

1975 року урочисто відкрито Березанський краєзнавчий музей, який 1980 року дістав статус народного. Експозиції музею розповідають про історію міста з найдавніших часів до сьогодення.

Масштабно в Березані проводять святкування Дня народження Кобзаря, свято Івана Купала, 9-те травня, випускні.

У місті проводиться щорічний фестиваль важкої музики «Metal Time festival».

Серед засобів масової інформації у місті працювала редакція газети «Березанські Відомості» (1995–2015 рр.) та ТРС «Березань». У січні 2016 року засновано газету «Березанська громада».

Відомі люди[ред. | ред. код]

У місті народився, жив та працював радянський поет Степан Лисовець (7 січня 1904 — літо 1978).

Місто відвідували Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Георгій Береговий та інші відомі особистості.

У місті мешкає поет, дитячий письменник, перекладач, літературний критик Іван Андрусяк.

Тут народився видатний російський режисер та сценарист Петр Луцик і великий російський святитель Софроній Іркутський.

Підприємства[ред. | ред. код]

У місті діють такі підприємства[2]:

Також функціонує завод з виробництва газоблоків «Aeroc» і ТОВ «Белла Трейд».

Серед служб, що надають послуги доставки відправлень і вантажів, функціонує три відділення «Укрпошти», відділення «Нової Пошти», «Делівері», «Ін-Тайм».

Транспорт[ред. | ред. код]

До Києва з Березані з 5 ранку й до 19:30 приблизно що пів години курсують міжміські маршрутки. З центру міста до станції метро Харківська та від залізничної станції Березань до станції метро Бориспільська.

Через місто курсують міжміські автобуси сполучення Переяслав — Згурівка, Семенівка — Леляки — Березань. Автобуси Баришівка — Березань і у зворотному напрямку курсують 7 разів на день. Також функціонують внутрішні маршрутні таксі № 1–4.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
  2. Заводы и фабрики (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]