Березень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
березень
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29 30 31        
2021 рік
Березень
Урочище Камінне Село в березні

Бе́резень, заст. березі́ль, березо́ль[1], ма́рець[2] — третій місяць року в юліанському та григоріанському календарях[3]. Один із семи місяців, що налічують 31 день.

Березень є першим місяцем метеорологічної весни в Північній півкулі. У Давній Русі на березень припадав початок нового року. Найімовірніше, його святкували з появою молодика в перші весняні дні, найближчі до рівнодення. Після хрещення Русі, а остаточно з 1492 року, громадський Новий рік на українських землях відзначався 1 березня. Ця традиція тривала до 1721 року[4].

Назва[ред. | ред. код]

Українська назва місяця пов'язана з березою, що починає цвісти в період з кінця березня до початку травня. Можливо, саме прасл. *berzьnь (від *berza — «береза») було первісним найменням третього місяця в давньослов'янському календарі[5]. Співзвучна назва březen побутує в чеській мові. Того самого походження старопольська назва місяця — brzezień (сучасне пол. marzec)[6]. У староболгарській мові назви брѣзень, брѣзокъ вживалися щодо квітня[7].

Давньоруське наймення березня — «сухий». Назва пов'язана з малою кількістю опадів у цей час, сухістю землі[8]. Вона трапляється в Путнянському та Крилоському євангеліях (у написаннях: соѵхъıи, су(х)и), а також у Студійському уставі, перекладеному в Києві близько 1070 року (сухъıи)[9].

Назва брѣзьнъ (у значенні «квітень») вперше згадується в Стихирарі XII століття:

« М(с)ць априль, рекомъıи брѣзьнъ[10]. «

На думку В. В. Німчука, вона є старослов'янською формою наймення *березьнъ, не засвідченого в давньокиївських писемних пам'ятках[9].

Також на позначення квітня в давньоруських джерелах значно частіше трапляється слово «березозол» (у написаннях: березозолъ[a], березолъ[b], брѣзозолъ, брѣзозоръ[c]). Це питомо східнослов'янське утворення, складене з berz- «береза» і zol-, що тлумачиться по-різному:

  • як різновид кореня zel- «зелений»[9];
  • як пов'язане з діал. зола «березовий сік»;
  • як тотожне із зола́ «попіл» та зумовлене гутницьким промислом — заготівлею березового попелу для виготовлення скла[8][12].

З XVII століття відзначається семантичний зсув у значенні цього слова. Наприклад, у колонтитулах «Анфологіону», виданого Памвом Бериндою 1619 року, трапляється як березоѕѡлъ — у новому розумінні «березень», так і березоѕолъ у старому — «квітень». Поряд з останнім вперше засвідчено повноголосу форму березень. Пізніші руські стародруки знають наймення березозолъ[d], березозоль[e] лише в сучасному значенні[13]. Від нього походить застаріла нині назва березі́ль[1] (березо́ль, березозі́л[14])[12].

Остаточно назва «березень» закріпилася за третім місяцем року в новій літературній мові з середини XIX століття[8]. У вжитку були й інші народні назви: березоті́к[15], сокови́к[16], березо́вень[7], березі́нь, зимобо́р, кра́пельник, веснові́й, прота́льник[17], ма́рціюш, ма́рчик, полютий[18], со́чень, красови́к, запалі сніги, заграй-ярочки, з гір потоки[8].

Крім того, в староукраїнських джерелах згадується ще одне найменування — марець[f], марец(ъ)[g], яке запозичене з лат. Mārtius через посередництво західнослов'янських мов. Латинська назва місяця утворена від імені римського бога Марса (лат. Mārs) і означає «той, що належить Марсові»[22]. Від неї походять назви березня в більшості мов світу: пол. marzec, рос. март, фр. mars, англ. March. Застаріле ма́рець досі фіксується українськими словниками[2].

Кліматична характеристика в Україні[ред. | ред. код]

Середня місячна температура повітря в березні порівняно з лютневою різко підвищується та складає від мінус 3 °C до 2 °C, на Закарпатті і крайньому півдні України — до 6 °C.

Абсолютний мінімум температури становить мінус 22—37 °C, на півдні України — мінус 11—27 °C. Абсолютний максимум — 16—28 °C, на Одещині та в Криму — до 29—30 °C.

Перехід середньої добової температури повітря через 0 °C в бік її підвищення здійснюється: на півдні України та Закарпатті — у першій декаді, у східних та північно-східних областях — у третій, на решті території — у другій декаді місяця. На Закарпатті та в більшості районів південної частини країни перехід через 5 °C відбувається у третій декаді березня.

Середня місячна кількість опадів складає 20—40 мм, у гірських районах місцями 45—70 мм. Сніговий покрив відсутній, як правило, у південних і західних областях. На решті території сніг поступово сходить протягом першої та другої декад, у Чернігівській і Сумській областях — у третій декаді. Для березня ще характерні хуртовини, ожеледь, налипання мокрого снігу[23].

У фольклорі[ред. | ред. код]

  • Сухий березень, теплий квітень, мокрий май — буде хліба урожай;
  • Березень сухий, а мокрий май — буде каша й каравай[24];
  • Як прийде марець, то обмерзне старцю палець[25];
  • Білий як в марці сніг[26];
  • Згинув як марцевий сніг[27];
  • В марець ще замерзне старець[28].

У літературі[ред. | ред. код]

Свята і пам'ятні дні[ред. | ред. код]

Офіційні в Україні[ред. | ред. код]

Рухомі[ред. | ред. код]

Інші[ред. | ред. код]

Культурне значення[ред. | ред. код]

Оскільки весняне рівнодення припадає на 21 березня, у багатьох народів березень був першим місяцем нового року (а не січень, як тепер). Ймовірно, що з цієї ж причини до 15 століття і в Україні березень уважався першим місяцем громадського року (див. докладніше Новий рік на Русі та Новий час).

Індійці на початку березня святкували мале свято богині Дурги. А велике свято цієї богині індійці святкували в день осіннього рівнодення.

У стародавньому Римі в березні було свято Кібели, на якому її жерці оплакували Аттіса — символ сонця, що поверталося на весну. На другий день після оплакування Аттіса римляни зустрічали весняний поворот сонця всенароднім радісним святом.

В Єгипті в березні згадували похорон Озіріса, який згідно з єгипетською релігією був сонцем, що було слабким взимку, а на весні знов діставало свою силу. В цьому ж місяці відбувалася їзда на ослі. Верхи на осла звичайно сідав, на розвагу народові, місцевий баляндрасник. Подібний звичай був поширений і в країнах Західної Європи за середньовіччя.

За свідченнями Плутарха, в Афінах також у березні було свято «Гілконошення» — жителі міста носили по майданах пальмове гілля. Цей звичай зберігся і понині в країнах Близького Сходу, але тепер він пов'язаний там з весільними обрядами.

У стародавніх юдеїв у березні починався новий святий рік, а перси цього місяця святкували новоліття.

У чехів і частково у німців за часів язичництва перше число березня вважалося початком весни і першим днем світобудови.

Весняні свята язичницького походження, що відзначали зв'язок навколишньої природи з життям людини, в'язалися з обрядами, метою яких було прогнати зиму, тобто смерть. Подібні обряди були поширені не тільки в Україні, але й у балтійський народів та німців.

У скандинавських народів, особливо у стародавніх шведів, за часів язичництва у березні було велике свято, яке супроводжувалося жертвоприносинами, масовими іграми та торгами протягом цілого тижня.

У персів та в стародавніх слов'ян за часів язичництва був звичай улаштовувати врочистий обід — «тризну» — на честь мертвих родичів. Такі тризни відбувалися на початку березня. Під час тризни люди оспівували кінець зими і при цьому палили солом'яне опудало. Таке свято ще й досі зберігається у південних шведів, лужичан та чехів, і там воно проходить під знаком ослаблої зими і воскреслої весни. Поляки сьомого березня топили Маржану і при цьому співали про смерть, що в'ється по парканах і шукає собі поживи.

Див. також[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. А саме:
  2. На думку В. В. Німчука, таке написання є помилковим[9].
  3. Імовірно, є опискою, а не результатом асиміляції кінцевого л до попереднього р[9].
  4. А саме:
    • Часослов. Львів, 1642, [1668], 1692;
    • Анфологіон. Львів, 1643, 1651, 1694;
    • Анфологіон. Новгород-Сіверський, 1678;
    • Часослов. Київ, 1633;
    • Полуустав. Київ, 1643;
    • Псалтир. Київ, [1643—1644];
    • Полуустав. Київ, 1672;
    • Святці. Київ, 1680;
    • Полуустав. Київ, 1691[13].
  5. А саме:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Березіль // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  2. а б Марець // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  3. Березень // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  4. Митрополит Іларіон (І. Огієнко). Дохристиянські вірування українського народу: історично-релігійна монографія. — К. : Обереги, 1992. — С. 269.
  5. Šaur, Vladimír. Příspěvek k rekonstrukci praslovanských názvů měsíců // Sborník prací Filozofické fakulty brněnské univerzity. A, Řada jazykovědná. — Brno : Masarykova univerzita, Filozofická fakulta, 1972. — Т. 21. — С. 67—78.
  6. Brzezień // Słownik pojęciowy języka staropolskiego / Kierownik projektu: dr hab. Bożena Sieradzka-Baziur, prof. IJP PAN. — Kraków : Instytut Języka Polskiego Polskiej Akademii Nauk. — ISBN 978-83-64007-23-1.
  7. а б Березень // Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  8. а б в г Березень // Місяцелік. Український народний календар / В. Т. Скуратівський. — Київ: Мистецтво, 1993. — С. 17—18. — 208 с. — ISBN 5-7715-0432-7.
  9. а б в г д е Назви часових понять // Давньоруська спадщина в лексиці української мови / В. В. Німчук; АН України, Ін-т укр. мови. — Київ: Наукова думка, 1992. — С. 56—57. — 412 с. — ISBN 5-12-000639-6.
  10. Брѣзьнъ = брѣзокъ // Матеріалы для словаря древне-русскаго языка по письменнымъ памятникамъ: въ 3 т. / ред. И. И. Срезневскій. — СПб. : Типографія императорской академіи наукъ, 1890—1912. — Т. 1. — С. 186.
  11. «Устав Студийский» по списку XII в.; Фрагм. / Подгот. к печ. Д. С. Ищенко // Источники по истории русского языка. — М.: Наука, 1976.
  12. а б Березіль // Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  13. а б Шустова Ю. Э. Славянские названия месяцев в украинских печатных кни­гах конца XVI—XVII в. // Междисциплинарность: Что от историка требует, что дает и чего лишает? : сб. тр. междунар. науч. конф. «Стены и мосты: меж­дис­циплинарные подходы в исторических исследованиях». — М., 2019. — С. 229—239.
  14. Березозилъ // Словник української мови / П. П. Білецький-Носенко ; підгот. до вид. В. В. Німчук; АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. — Київ: Наук. думка, 1966. — С. 54. — 419 с. — (Пам'ятки української мови).
  15. Березотік // Російсько-український академічний словник : у 4 т. / ред. А. Ю. Кримський, С. О. Єфремов. — 1924—1933.
  16. Соковик // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  17. Березень // Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 35.
  18. Hołyńska-Baranowa, Tatiana. Ukraińskie nazwy miesięcy na tle ogólnosłowiańskim. — Wrocław : Wydawnictwo polskiej akademii nauk, 1969.
  19. Скарына Ф. Творы: Прадмовы, сказанні, пасляслоўі, акафісты, пасхалія / Уступ. арт., падрыхт. тэкстаў, камент., слоўнік А. Ф. Коршунава, паказальнікі А. Ф. Коршунава, В. А. Чамярыцкага. — Мн. : Навука і тэхніка, 1990. — 207 с. — ISBN 5-343-00151-3.
  20. Сборник снимков c славяно-русских старопечатных изданий. Часть І. XV и XVI век. Составил С. Л. Пташицкий. СПб., 1895, табл. XXI, XXII.
  21. Марецъ // Гістарычны слоўнік беларускай мовы. Вып. 17. Лесничий — Местский / склад.: Т. І. Блізнюк [і інш.] ; пад рэд. А. М. Булыкі. — Мн. : Беларуская навука, 1998. — С. 259 — 364 с.
  22. Марець // Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 3 / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
  23. Коротка кліматична характеристика березня. betaren.ua. Процитовано 16 жовтня 2021. 
  24. Спостереження над природою і господарська діяльність // «Українські народні прислів'я та приказки». Під ред. М. Т. Рильського. Київ, 1955. — С. 94.
  25. «МІСЯЦЬ // Українські приказки, прислівья и таке инше». Спорудив М. Номис. С. Петербург, 1864. — С. 9.
  26. 13130 // «Українські приказки, прислівья и таке инше». Спорудив М. Номис. С. Петербург, 1864. — С. 259.
  27. 13500 // «Українські приказки, прислівья и таке инше». Спорудив М. Номис. С. Петербург, 1864. — С. 265.
  28. 413 // «Українські приказки, прислівья и таке инше». Спорудив М. Номис. С. Петербург, 1864. — С. 282.
  29. Статті у категоріях березень – Олександр Токар. otokar.com.ua. Процитовано 2016-09-02. 
  30. Календар офіційних свят в Україні. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 1 листопада 2021. 
  31. Птиця з вирію обертається (9 березня) — Олександр Токар. otokar.com.ua. Процитовано 2 вересня 2016. 
  32. Зиму обнімає, а до весни моргає — Олександр Токар. otokar.com.ua. Процитовано 2 вересня 2016. 

Література[ред. | ред. код]