Березники (Ємільчинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Березники
Bereznyky em gerb.png Bereznyky em prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Ємільчинський
Рада/громада Березниківська сільська рада
Код КОАТУУ 1821780601
Облікова картка село Березники 
Основні дані
Населення 522
Площа 1,3 км²
Густота населення 401,54 осіб/км²
Поштовий індекс 11233
Телефонний код +380 4149
Географічні дані
Географічні координати 50°51′58″ пн. ш. 27°29′03″ сх. д. / 50.86611° пн. ш. 27.48417° сх. д. / 50.86611; 27.48417Координати: 50°51′58″ пн. ш. 27°29′03″ сх. д. / 50.86611° пн. ш. 27.48417° сх. д. / 50.86611; 27.48417
Середня висота
над рівнем моря
207 м
Місцева влада
Адреса ради 11233, Житомирська обл., Ємільчинський р-н, с.Березники , тел. 4-25-86
Карта
Березники. Карта розташування: Україна
Березники
Березники
Березники. Карта розташування: Житомирська область
Березники
Березники
Мапа

Березники у Вікісховищі?

Березники́ — село в Україні, в Ємільчинському районі Житомирської області. Населення становить 522 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Село межує з такими населеними пунктами. На північному сході з Лука та Сергіївкою, на південному сході з Осовою, на південному заході з Ситне, на заході з Дубниками,

Історія[ред. | ред. код]

В 1906 році село відносилося до Городницької волостіГородницької волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 41 верста, від волості 14 верст. Дворів 114, мешканців 659[1].

До жовтневого перевороту 1917 року в Петрограді мешканці села вільно здійснювали свої релігійні обряди в різних культових закладах. Православні в церкві Святого Георгія містечка Городниця, Римо-католики в коселі містечка Городниця, лютерани в Євангелічно-лютеранській кірхі міста Новограда-Волинського, юдеї в синигозі міста Новограда-Волинського.

В період голодомору в 1932—1933 роках в селі загинуло 6 чоловік, з яких 5 на сьогодні відомі.[2]

Під час загострення сталінських репресій проти українського народу в 30-ті роки минулого століття органами НКВС безпідставно було заарештовано та позбавлено волі на різні терміни 33 мешканців села, з яких 21 чол. розтріляно. Нині всі постраждалі реабілітовані і їхні імена відомі. Бейзе Марія Рудольфівна, Боровик Антон Гаврилович, Боровик Іван Юхимович, Вдовиченко Іван Тимофійович, Гурсткий Антон Лаврентійович, Гурський Петро Лаврентійович, Дубницький Андрій Прокопович, Лакизюк Микола Пилипович, Лук'янчук Іван Олексійович, Лук'янчук Іван Степанович, Лук'янчук Петро Семенович, Лук'янчук Юхим Семенович, Лук'янчук Яків Данилович, Макарчук Адам Васильович, Макарчук Михайло Дмитрович, Макарчук Самуїл Дмитрович, Матвійчук Григорій Созонович, Остапчук Микола Станіславович, Прокопчук Іван Антонович, Прокопчук Корній Олексійович, Прокопчук Петро Данилович, Прокопчук Степан Данилович, Сагал Мелентій Григорович, Сіцинський Петро Іванович, Тиц Густав Якович, Федоренко Олександр Микитович, Червінський Марцин Павлович, Чернятевич. Броніслав Костянтинович, Шафрик Генрих Йоганович, Шнайдер Василь Омелянович, Шнайдер Михайло Семенович, Шнайдер Сергій Іванович.[3]

Символіка[ред. | ред. код]

Затверджена 26 вересня 2012 р. рiшенням № 162 XXII сесії сільської ради VI скликання.

Герб[ред. | ред. код]

Щит з срібною главою поділений срібним нитяним лівим перев'язом. На верхньому зеленому полі золотий буханець хліба та срібний глечик, на нижньому лазуровому — золота березова гілка з трьома листочками та двома китицями, в главі три лазурові квітки волошки. Щит обрамований золотим декоративним картушем і увiнчаний золотою сільською короною. Перев'яз символізує центральну волосну дорогy. Три волошки на срібному фоні — це три села: Березники, Ситне, Адамове, що входять до складу територіальної громади. Також волошки символізують щастя, мудрість та здоров'я. Буханець хліба і глечик з молоком на зеленому фоні символізують хліборобство та скотарство. Березова гілка з листками та китицями вказує на назву поселення.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище розділене навскіс білою смугою завширшки 1/10 сторони прапора. Верхня частина прапора зелена, нижня — синя. У верхній частині прапора зліва розміщений малий герб висотою 1/3 сторони прапора. Зелений колір — символ достатку і природних особливостей, землі і лісів, рослинності і родючості Поліського краю; синій — мирне небо, багатство краю природною водою; білий — символ чистоти і благородства.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  1. Державний архів Житомирської області:  Каталог метричних книг: Римо-католицизм; греко-католицизм; лютеранство; юдаїзм.  — Житомир; Видавництво Волинь, 2010. — 172 с. — INSB 978—966 — 690—107– 4
  2. Державний архів Житомирської області. Каталог метричних книг: Православє. — Житомир; Видавництво Волинь, 2010. — 636 с. — INSB 973—966 — 690—132 — 6 (том 2)

Посилання[ред. | ред. код]