Березовський Максим Созонтович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Березовський Максим Созонтович
Основна інформація
Повне ім'я Березовський Максим Созонтович
Дата народження 16 (27) жовтня 1745(1745-10-27)
Місце народження Глухів, Гетьманщина
Дата смерті 22 березня (2 квітня) 1777(1777-04-02) (31 рік)
Місце смерті Санкт-Петербург, Російська імперія
Країна Flag of the Cossack Hetmanat.svg ГетьманщинаFlag of Russia.svg Російська імперія
Національність українець
Професія композитор, співак, диригент
Інструменти скрипка
Жанр класична музика

Макси́м Созо́нтович Березо́вський (*16 (27) жовтня 1745(17451027), Глухів, Гетьманщина22 березня (2 квітня) 1777, Санкт-Петербург, Російська імперія) — український композитор, диригент, співак. Класик європейської музики.

Автор першої української та російської опери («Демофонт»). Разом з іншим українцем Дмитром Бортянським вважається творцем класичного типу російського хорового концерту.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у Глухові на Сумщині в козацькій родині, в місті, де виховувалися музики для роботи при дворі російських імператорів (див. Глухівська музична школа). Вищу освіту здобув у Києво-Могилянській академії, де почав писати власні твори.

У 1758 через виняткові вокальні дані відряджений до Петербургу, де став солістом у Придворній співацькій капелі князя Петра Федоровича. Там познайомився з тогочасною європейською музикою.

У 1759-1760 роках виступав як співак-соліст в Італійській оперній трупі в Оранієнбаумі та Петербурзі.

У 1769 відряджений до Італії на навчання у Болонській філармонічній академії, де брав уроки у відомого композитора та історика музики падре Джованні Батіста Мартіні, у якого навчався близько восьми років. Аби мати право бути капельмейстером, витримав іспит 15 травня 1771 р. на звання академіка філармонії в Болоньї разом з чеським композитором на ім'я Йозеф Мислівечек.

Закінчив Академію з відзнакою. Варто зазначити, що в ці ж роки у Болонській академії навчався ще юний В.А. Моцарт. У 1771 отримав звання італ. maestro di musica і обраний членом Болонського філармонічного товариства.

До 1773 року єдина закінчена опера — «Демофонт» — була поставлена у Ліворно на карнавальні свята. Таким чином він став першим українським (а також і російським) автором опери.

На початку 1774 року разом з ескадрою російських кораблів під керівництвом Олексія Орлова повернувся в Петербург, де зіткнувся із байдужістю урядовців. Йому обіцяли місце директора Кременчуцької музичної академії, але цьому проектові не судилося здійснитись. Був зарахований (без посади) церковним півчим і капельмейстером Придворної співацької капели.

Постійні нестатки, неможливість знайти застосування своїм творчим силам привели композитора до нервової недуги. 22 березня 1777 року помер.

У 1820-х в російській літературі поширилась версія про його самогубство, проте біограф композитора М. Рицарєва аргументовано відкидає її як безпідставну[Джерело?]. Трагічна доля судилася творам Березовського — вони або припадали пилом, або взагалі були знищені. Більшість творів Березовського збереглася в рукописах. Були видані тільки поодинокі композиції, які, власне, й принесли йому світову славу.

Спадщина[ред.ред. код]

Відомий як композитор, автор духовних концертів, що написані ним після повернення з Італії (найпопулярніший концерт «Не отвержи мене во время старости»). Він поєднав у своїй творчості тогочасний досвід західноєвропейської музичної культури з національними традиціями хорового мистецтва. Разом із Д. Бортнянським створив новий класичний тип хорового концерту.

Духовна музика[ред.ред. код]

Духовні музичні твори охоплюють Літургію, причасні вірші, хвалебну пісню і ряд концертів, із яких збереглася лише невелика частина. Окрім церковнослов'янських текстів Березовський використовував також тексти англійською (хвалебна пісня) та німецькою мовами («Unser Vater»).

В літургії композитор використовує характерні для партесної музики постійне гармонічне багатоголосся, зіставлення туттійних і ансамблевих епізодів, метр — 3/2 та 4/2.

Причасні вірші написані на тексти псалмів переважно подячного характеру, у Березовського вони знайшли ліричне втілення (за винятком «Радуйтеся праведнії» і «Хваліте Господа з небес» № 3 урочисто-панегіричної образності). Хорова фактура досить різноманітна, окремі твори мають постійну гармонічну фактуру (напр. «Хваліте Господа з небес» № 1), інші поєднують гармонічну з імітаційною («Во всю землю»), або використовують поліфонічну («Блажені яже ізбрал»), зокрема, фугу («Хваліте Господа з небес» № 2). Ще яскравіше ніж у Літургії, в причасних віршах спостерігається мелодизація голосів. Мелодика віршів виразна і різноманітна, і нерідко виявляє схожість з типовими зворотами українських ліричних пісень[1].

Духовні концерти займають чільне місце у творчості композитора, і були підняті, як жанр, до найвищого музично-художнього рівня[2]. Збереглися лише три концерти — «Бог ста в сонмѣ Богов», «Господь воцарися», «Не отвержи». Ці концерти успадкували чимало рис партесних концертів, зокрема поєднання акордової і поліфонічної фактур, однак увібрали й традиції західноєвропейської музики, зокрема нова гармонічна мова із функційно-гармонічною ладовою системою. Усі концерти являють собою багаточастинні цикли, складені за принципом образного, темпового і фактурного контрасту, однак об'єднані тематичною цілісністю, що досягається інтонаційними зв'язками між крайніми частинами, а в останньому концерті — протягом усього твору. Концерти досить різні як за побудовою, так і характером:

концерт літературна основа частини характер
«Бог ста в сонмѣ Богов» псалм № 81 6: Allegro — Largo — Allegro — Vivace — Moderato — Allegro урочистий, суворий
«Господь воцарися» псалм № 92 4:Allegro — Andante — Moderato — Allegro урочисто-панегіричний
«Не отвержи» Псалм № 70 (строфи 9- поч.13) 4:Adagio — Allegro — Adagio — allegro лірико-драматичний

Опера «Демофонт»[ред.ред. код]

Єдина опера композитора — «Демофонт» була написана в Італії і ставилася в м. Ліворно у 1773 році, про що збереглася стаття у місцевій газеті «Notizie del mondo». Збереглися лише 4 арії з цієї опери[3], які свідчать про тісні зв'язки композитора з неаполітанською та венеціанскою оперними школами. Орієнтуючись на тогочасні тенденції розвитку опери-серіа, Бортнянський виявляє в музиці емоційність і щиросердність, почутєєву ніжність і благородство, мелодичну красу[4].

Соната для скрипки і чембало[ред.ред. код]

Єдиним відомим інструментальним твором Березовського є Соната для скрипки і чембало, написана в Пізі 1772 року. Рукопис цієї сонати зберігався в Паризькій національній бібліотеці і був розшифрований М. Степаненком та опублікований видавництвом «Музична Україна» в 1983 році.

Соната має три частини, енергійні крайні частини контрастують повільній середній. Як і в опері «Демофонт», Березовський наслідує тогочасні традиції західноєвропейської музики, яскраво виявляючи своє ліричне обдарування[5]

Пам'ять[ред.ред. код]

Скульптор І.Коломієць. Пам'ятник М. Березовському в Глухові

1995 року в Глухові було встановлено пам'ятник композитору (скульптор — Коломієць Інна Антонівна).

2005 — на фасаді Болонської музичної академії встановлено меморіальну дошку на честь українського композитора Максима Березовського. Після В.А. Моцарта, Березовський став другим композитором-чужинцем, пам'ять якого вшанована в такий спосіб у всесвітньо відомому центрі культури та мистецтва — Болонській академії.

Ім'я композитора носить дитяча школа мистецтв у Глухові, вулиця в Рівному.

Твори[ред.ред. код]

фрагменти композицій М. Березовського

Опери[ред.ред. код]

  • «Демофонт» (лібр. П. Метастазіо, 1773, поставлена 1774 в Ліворно, Італія),
  • «Іфігенія» (не закінчена);

Хорові твори[ред.ред. код]

  • Літургія св. Іоанна Златоустого,

Духовні концерти

  • «Не отвержи мене во время старости»,
  • «Остригну сердце»,
  • «Милость и суде воспою»,
  • «Слава в вышних Богу»;

Причастники

  • «Творяй Ангелы своя духи»,
  • «Чашу спасения приму»,
  • «И память вечную»,
  • «Во всю землю»,
  • «Хвалите Господа»,
  • «Блажени яже избрал»,
  • «Не имамы иныя помощи».

Інструментальна музика[ред.ред. код]

  • Соната для скрипки і чембало (1772).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Л. Корній. Історія української музики. Т.2 . — К. ; Харків; Нью-Йорк : М. П. Коць, 1998. — с.296; с.188
  2. Корній, с.202
  3. В Україні видані під редакцією М. Юрченко та В. Бєлякова у 1988 році.
  4. Корній, с.206
  5. Корній, с.214

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


  • Аскоченский В. Киев с древнейшим его уч-щем Академиею. ч. П. К., 1856:
  • Алексеев М. М. Березовский// сб, «Посев», Од., 1921;
  • Стешко Ф. Березовський і Моцарт, наук. зб. УВУ, ч. ІІІ. Праї а., 1942. передрук.: Музика, 1994. № 4;
  • Маценко П. Дмитро Степанович Бортнянський і Максим Созонтович Березовський, Вінніпег, 1951;
  • Витвицький В. Максим Березовський: Життя і творчість, ДжерсіСіті, 1974; Л., 1995;
  • Лиховид О. Життя коротке — життя вічне//Музика, К.. 1977, № 2;
  • Боровик М. Талант високий — доля трагічна//Культура і житія, 1977, 7 квіт.;
  • Золозова Т. Знахідка — скрипкова соната// Музика, 1982, № 3;
  • Полехін А. Літургія Максима Березовського// Культура і життя,1983, 29 травня;
  • Рыцарева М. Композитор Максим Березовский, Лейпциг, 1983;
  • Степаненко М. Максим Березовський. Соната для скрипки і чембало, К., 1983:
  • Юрчепко М. Загадки однієї біографії//Музика, 1983. № 4;
  • він же. Невідомі твори М-Березовського// Музика, 1986, .№ 3;
  • він же. М.Березовський в Італії// Укр. муз. спадщина, вип.1, К., 1989;
  • Лебединська Т. Світочі// Укр. культура, 1993, № 1;
  • Гусарчук Т. Шкода, що доля була такою жорстокою…// Культура і життя, 1995, 1 лист;
  • Іванов В. Велич творця// Укр. культура, 1995, № 9-10;
  • Кияновська Л. Максим Березовський // Розповіді про композиторів.- К., 1994. Вип. 1.- С.57-70. [ст 85.31 Р 65]
  • Івченко Л. Таємниця симфонії синьйора Березейоло// Музика, 1996,№ 1.
  • До 250-річчя від дня народження М. Березовського // Музика.- 1996.- № 1.- С.2—9.: фотоілюстр. [ст]
  • Перехожук Ж. Святкування ювілею // Музика.- 1996.- № 1.- С.2-3: фотоілюстр. [ст]
  • Королюк Н. Максим Созонтович Березовський // Королюк Н. Маленькі історії про українських композиторів 18-20 ст.- К.: Журн. «Радуга», 1998.- Ч.1.- С.9-26. [ст 85.313(4УКР) К 68]
  • Галюк М. Терновий вінок генія // Укр. муз. газ.-2001.- № 1-2.- С. 8. [ст]
  • Життєва та творча доля одного з найвидатніших музикантів 18 ст. М.Березовського.
  • Дашкієв М.Страчена пісня: Роман / — К.: Радянський письменник, 1985. — 288 с. (п)
  • Про святкування ювілею М. С.  Березовського; про фестиваль «Максим Березовський і музична культура XVIII століття», та відкриття пам'ятного комплексу в Глухові — батьківщині композитора та ін.
  • Сенсаційна знахідка музикознавцями творів М. Березовського в Центральному державному архіві-музеї літератури та мистецтва України.
  • Про важкий шлях М. Березовського до вершин світового мистецтва.
  • Муха Антон. Композитори України та української діаспори. — К.: 2004. — ISBN 966-8259-08-4
  • Ольховський Андрій. Нарис історії української музики. — К.: Музична Україна, 2003., с.225
  • Малий словник історії України / відпов. ред. Валерій Смолій. — Київ : Либідь, 1997.

Див. також[ред.ред. код]