Березюк Микола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Березюк
Старший булавний УПА
Загальна інформація
Народження 1912(1912)
с. Мар'янівка, Хмельницький район, Хмельницька область
Смерть 19 грудня 1945(1945-12-19)
між с. Сукіль і Козаківка Болехівської міської ради Івано-Франківської області
Громадянство  Українська держава (1941)
ОУН
Псевдо «Морозенко»
Військова служба
Роки служби 1943-1945
Приналежність  Українська держава (1941)
ОУН
Вид ЗС  УПА
Командування
командир сотні «Хорти»

Микола Березюк (псевдо: «Морозенко») (*1912, с. Мар'янівка, Хмельницький район, Хмельницька область — † 19 грудня 1945, між с. Сукіль і Козаківка Болехівської міської ради Івано-Франківської області) — командир сотні УПА «Хорти».

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1912 року в с. Мар'янівка Проскурівського повіту Подільської губернії (тепер Хмельницького району Хмельницької області). Працював учителем у с. Антонівці Шумського р-ну Тернопільської обл.. Восени 1943 р. з групою добровольців прибув на терени Калуської округи ОУН, був вояком вишкільного куреня УНС «Гайдамаки», далі — інструктором-вишкільником самооборонних відділів, а з березня по липень 1944 р. — Старшинської школи «Олені-1». Далі призначений командиром рою сотні «Заграва» (командир — Роман Мончаківський «Ромко») у Групі «Магура» ВО4 «Говерля» УПА-Захід, а наприкінці осені 1944 р.  переведений до сотні «Хорти» (командир Казимир Яворський «Бей») Групи «Магура».

Після поранення командира «Бея» 11 грудня 1945 р. перебрав командування сотнею «Хорти» (відділ 87).

Загинув у бою 19 грудня 1945 р. між с. Сукіль і Козаківка Болехівського району Станіславської області (тепер — Болехівської міської ради Івано-Франківської області).

Булавний (?), посмертно наданий ступінь старшого булавного (Наказ ч.1/16 16 серпня 1946]).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Степан Лесів, Петро Ганцюк. Курінь УПА «Промінь»: історія формування та бойовий шлях відділів. — Історичний клуб «Магура», 2016. — с. 87.