Березівка (Ємільчинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Березівка
Berezivka emil gerb.png Berezivka emil prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Ємільчинський
Рада/громада Березівська сільська рада
Код КОАТУУ 1821780801
Основні дані
Населення 299
Площа 0,778 км²
Густота населення 384,32 осіб/км²
Поштовий індекс 11262
Телефонний код +380 4149
Географічні дані
Географічні координати 50°40′57″ пн. ш. 28°00′57″ сх. д. / 50.68250° пн. ш. 28.01583° сх. д. / 50.68250; 28.01583Координати: 50°40′57″ пн. ш. 28°00′57″ сх. д. / 50.68250° пн. ш. 28.01583° сх. д. / 50.68250; 28.01583
Середня висота
над рівнем моря
212 м
Місцева влада
Адреса ради 11252, Житомирська обл., Ємільчинський р-н, с.Березівка, вул. Центральна,7 , тел. 61-2-35
Карта
Березівка. Карта розташування: Україна
Березівка
Березівка
Березівка. Карта розташування: Житомирська область
Березівка
Березівка

CMNS: Березівка на Вікісховищі

Березі́вка[1] — село в Україні, в Ємільчинському районі Житомирської області. Населення становить 299 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Територія, на якій розташоване село знаходиться в межах Поліської низовини. Місцевий ландшафт  багатий різноманітними широколистими лісами, луками, чагарниками і болотами. Серед природніх рослин є реліктові види, такі як азалія понтійська, яка по народному називається дряпоштаном. Різноманітний тваринний світ: лосікозулі, вовки і дикі кабани, бобри, ондатри і видри. Велика кількість птахів, серед яких є рідкісні — яструб великий, лелека чорний та підорлик великий. У водоймах водиться щука, окунь, карась, линок і в'юн. Влітку ліс багатий малиною, ожиною, грибами, а ранньою весною дивовижною білою і жовтою анемоною, яку місцеві жителі називають пролісками. Навкруги села є велика кількість пагорбів, вкритих кам'яними валунами. Середня висота над рівнем моря 212 м. Зі слів старожилів села тут в давнину росли унікальні дубові багатовікові діброви, які тягнулися обабіч річок Уж і Рожаниця на декілька кілометрів до великого болота Гринзевка (по місцевому — Гало), яке знаходиться на північній околиці села Верби. Клімат помірно континентальний. За останні 10 років літо сухе, а зима мягка.

Село межує на півночі з Барашами, на південного сході з Крем`янкою, на півдні з Євгенівкою, на південному заході з Вербами, на північному задоді з Новосілкою.

Історія[ред. | ред. код]

Березівка на мапі Шуберта Ф.Ф., 1875, р.

Дата створення села в архівних документах відсутня. Одначе на карті під редакцією Шуберта Ф. Ф. від 1868—1875 років на південь від Барашів в урочищі Медвежі ліски над річкою Уж знаходиться населений пункт Рудня Березівка, південніше якого на відстані приблизно однієї версти знаходиться колонія Березівка.[2]

Березівку заснували німецькі переселенці в другій половині 19 століття після відміни кріпосного права в Російській імперїї. Місце розташування майбутньої колонії було вибране дуже вдало. Адже на той час в цій місцевості знаходилися дуже богаті природні ресурси: різноманітна флора і фауна та великі водні запаси, які акумулювалися у великій кількості боліт та річок. Ще й зараз з північної сторони села знаходиться цегельний будинок, в якому проживав німець-колоніст, власник водяного млина.

Про Березівку в списку населених місць Волинської губернії від 1906 року є така інформація: «Березівка — колонія Барашівської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 70 верст, від волості 3. Дворів 39, мешканців 282».

До жовтневого перевороту в Петрограді 1917 року жителі колонії вільно здійснювали свої релігійні обряди в різних культових закладах. Православні в церкві Преображення Господнього с. Бараші, римо-католики в костелі св. Антонія с. Бараші, а лютерани в Євангелічно-лютеранскій кірхі х. Геймталь. (нині с. Ясенівка Пулинського р-ну).

Під час примусової колективізації вся земля і майно селян були відібрані у власність колгоспу без жодної компенсації. Зі спогадів мешканки колонії Шуляківської Марії Тимофіївни їхнє господарство під страхом голодної смерті повністю перейшло в колгосп. Там же і працював її чоловік, який кожен раз з болем в серці спостерігав, як на очах марніє його власний молодий кінь від безкінечної тяжкої роботи і відсутності належного фуражу, що розкрадався колгоспниками. Не витримавши такого знущання над твариною, чоловік вночі забрав свого коня і поміняв його в сусідньому селі на стару і сліпу кобилу, яка до ранку стояла вже на місці молодого коня. Звичайно, про це зразу стало відомо керівництву колгоспу, і чоловікові загрожували великими неприємностями, але якимось чином цей випадок тоді вдалося залагодити на місці без втручання відповідних органів.

В період загострення сталінських репресій в 30-і роки минулого століття проти українського народу органами НКВС безпідсавно було заарештовано і позбавлено волі на різні терміни 5 мешканців колонії, з яких 1 чол. було розстріляно. Нині всі жертви тоталітарного режиму реабілітовані і їхні імена встановлено: Лік Артур Іванович, Літке Іда Іванівна, Майданович Максим Данилович, Монтай Густав Михайлович, Шульц Марта Альбертівна.[3]

102 жителі села були учасниками другої світової війни, з яких 62 загинули на фронтах війни, 46 нагороджені орденами і медалями. Значну частину неповнолітньої молоді в 1942 окупантами було примусово відправлено в трудові табори Німеччини.

На честь воїнів-визволителів села від фашистської окупації в центрі села встановлено обеліск Слави.

В селі була восьмирічна школа, де навчалося 140 учнів, працювало 8 вчителів, клуб на 100 місць, бібліотека, медпункт, відділення зв'язку, сільмаг.

Електрофікація села проведена в 1967 році.

Зі слів старожилів після звільнення Житомирщини від німецьких окупантів, вже з початку 1944 року в селі запрацював будинок для сиріт, в якому проживали хлопчики та дівчатка. Цей сирітський заклад розміщувався в оселях колишніх мешканців села, німецьких колоністів. Ще й досі існує декілька будівель та погребів. Після закінчення війни в 1945 році тут проживали також чоловіки, інваліди війни, які займались шорними роботами (тобто виготовляли упряж та вози для коней). Директором будинку для сиріт був Гозман Аврам Юхимович, який після закриття закладу в 1955 році, працював вчителем в Барашівській середній школі.

На початку вересня 1956 року в селі був створений Крем'янській будинок інвалідів для дівчат і жінок з розумовою відсталістю. Першим керівником інтернату призначили Василя Мироновича Опанасюка. Територія інтернату — це колишнє володіння німецьких колоністів. Після створення Березівської сільської ради 11.01.1971 року було переіменовано Крем'янський будинок інтернат на Березівський психоневрологічний інтернат. Керівниками закладу були Опанасюк В. М., Цуман М. С.,Зінченко О. І., Зінченко М. А., на даний час Кінзерська В. А.

Персоналії[ред. | ред. код]

В селі народився Голяк Олександр Йосипович, військовослужбовець ЗС України, старший сержант, учасник АТО. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.[4]

Символіка[ред. | ред. код]

Затверджена 16 жовтня 2013 р. рiшенням № 118 XXVI сесії сільської ради VI скликання.

Герб[ред. | ред. код]

На зеленому полі з двома срібними бічниками три срібні квітки анемони — дві і одна, супроводжувані угорі золотим сиглем «Б». Щит обрамований золотим декоративним картушем і увiнчаний золотою сільською короною.

Зелений колір — символ життя і надії, здоров'я і процвітання, а також природи Поліського краю та сільського господарства. Сигль «Б» вказує на назву села, золото — на прагнення жителів до заможного і достойного життя. Три срібні квітки анемони символізують села, які входять до складу територіальної громади: Березівка, Новосілка, Верби, а також первозданність і багатство місцевої флори. Срібні бічники символізують міць і заслуги жителів громади, їх бойову і трудову звитягy.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище складається з п'яти горизонтальних смуг зеленого, синього, зеленого, синього та зеленого кольору (1:1:2:1:1). На середній смузі посередині вінок з трьох білих квіток та трьох жовтих листків анемони, розміщених почергово, який символізує єдність та процвітання громади.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Погода в селі Березівка
  • Список населених місць Волинської губернії. Видання Волинського губернського статистичного комітету. Житомир, волинська губернська типографія , 1906.
  • Науково-документальна серія книг «Реабілітовані історією Житомирська область» т.1-6