Беренгер (граф Тулузи)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Беренгер Тулузький
Народився між 790 та 800
Жирона, Жирунес
Помер 835
Національність франк
Діяльність граф
Титул граф Тулузи
Посада граф Барселони
Термін 832—835 роки
Попередник Бернард Септиманський
Наступник Бернард Септиманський
Конфесія католицтво
Рід Унрошинги
Батько Унрош II
Мати Інгельтруда Паризька
Брати, сестри  • Ебергард
Діти 1 донька

Беренгер I Мудрий (*Berenguer el Savi між 790 та 800 —835) — граф Тулузи у 814835 роках, герцог Септиманії, граф Барселони, Ампуріаса у 832-835 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив зі знатного роду Унрошингів. Син Унроша II, маркграфа Фріульського, та Інгельтруди Паризької.

У 814 році франкський імператор Людовик I Благочестивий призначив його графом Тулузи замість Раймунда Рафінеля, ставленика Карла I Великого. З 816 року Беренгер входив до ради аквітанського короля Піпіна. У 819 році разом з Варіном II, графом Овернським, придушив заколот Лупо III, герцога Васконії.

У листопаді 831 року Піпін I Аквітанський, незважаючи на намагання Беренгера, повстав проти свого батька, імператора Людовика. Заколотник отримав підтримку з боку Бернарда, герцога Септиманії та графа Барселони. У 825 та 827 роках призначається палацовим інспектором імператора (missus dominicus) за дотримання правосуддя і інтересів імператора в містах Реймс, Суассон, Санліс, Бове, Лан і Католон та єпархіях Ам'єна, Камбре, Сен-Поль-сюр-Тернуаз.

Під час війни Беренгер Тулузький залишився вірним імператору. На чолі війська рушив проти Бернарда Септиманського, графа Барселони. Беренгер захопив графства Руссільон, Разес і Конфлент. 2 лютого 832 року він зайняв Ельну. Восени того ж року заколотники були розбиті. Піпіна I було захоплено в полон і позбавлений влади, а усе володіння Бернарда були передані Беренгерові.

Ставши графом Барселони та герцогом Септиманії він стикнувся з амбіціями арагонських графів.У 833 році Аснар I, граф Арагону, захопив Сердань і Уржель. У цей час повстав Бернард Септиманський. Після значних успіхів у 834 році Бернард зажадав повернення всіх своїх володінь, хоча частина з них (Серданья, Уржель, Ампурьяса і Руссільон) вже знаходилися в руках інших власників. Для вирішення спору імператор Людовик викликав Бернадра і Беренгера до Кремьйо (поблизу Ліону), але по дорозі туди в червні 835 року Беренгер несподівано помер.

Родина[ред. | ред. код]

  • Регелінда, донька

Джерела[ред. | ред. код]

  • Collins, Roger. Pippin I and the Kingdom of Aquitaine. Charlemagne's Heir: New Perspectives on the Reign of Louis the Pious, edd. P. Godman and Roger Collins. Oxford: Oxford University Press, 1990. Reprinted in Law, Culture and Regionalism in Early Medieval Spain. Variorum, 1992. ISBN 0-86078-308-1.
  • René Poupardin, Ludovico il Pio, in «Storia del mondo medievale», vol. II, 1999, pp. 558–582