Берестейська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Берестейська область
Берасьцейская вобласьць
Coat of Arms of Brest Region.svg Flag of Brest Voblast, Belarus.svg
Герб Берестейської області Прапор Берестейської області
Основні дані
Країна: Білорусь Білорусь
Утворена: 4 грудня 1939
Населення: 1 388 500 (1 липня 2014 р.[1])
Площа: 32 790,68 (4-те місце) км²
Густота населення: 42 осіб/км²
Телефонні коди: +375-BY-BR
Обласний центр: Берестя
Райони: 16 районів
Міста:

обласного значення
районного значення


Берестя • БарановичіПінськ
БєлоозерськБерезаВисокеГанцевичіДавид-ГородокДорогичинЖабинкаІвановеІвацевичіКам'янецьКобриньКосовоЛунинецьЛяховичіМалоритаМікашевичіПружаниСтолин
Райони в містах: 5
Смт: 9
Села: 2178
Селища:
Селищні ради: 9
Сільські ради: 225
Номери автомобілів: 1
Інтернет-домени:
Мапа області
Обласна влада
224006, м. Берестя, вул. Леніна 11
Веб-сторінка: http://www.brest-region.by/
Голова виконкому: Сумар Костянтин Андрійович
Голова обл. ради:
Мапа

Бересте́йська о́бласть[2] (Брестська область[2], біл. Берасьцейская во́бласьць) — адміністративно-територіальна одиниця (область) у складі Білорусі[2]. Розташована на південному заході країни. Адміністративний центр — Берестя[3]. Утворена 4 грудня 1939 року[2]. Площа — 32,2 тис. км²[2].

Значною мірою область належить до українського етнічного краю Берестейщини[4]. У межах сучасної Берестейської області українське населення охоплює Березівський, Берестейський, Дорогичинський, Жабинківський, Іванівський, Кам'янецький, Кобринський, Малоритський, Пінський, Столинський райони повністю, Івацевицький район на південь від Поліської розмежувальної лінії та південно-західну частину Лунинецького району[2]. Повністю білоруськими є Барановицький, Ганцевицький та Ляховицький райони[2].

Географія[ред. | ред. код]

Площа області становить 32,790,68 тис. км², що робить її за цим показником четвертою в країні. Населення — 1 388 500 осіб, густота населення — 42 особи/км².

Берестейська область здебільшого належить до Прип'ятського Полісся[2]. Між Прип'яттю і Ясельдою трохи підноситься платоподібне Загороддя, найбільша висота — 200 м[2]. На заході область входить до Берестейського Полісся[2].

Поверхня області є низовинною рівниною[2]. За офіційними даними площа лісів становить 36 %[2]. Регіон внаслідок меліоративних експериментів та дій влади перебуває на межі екологічної катастрофи[2].

Розташування[ред. | ред. код]

size Гродненська область size Мінська область
Польща Польща Gray compass rose.svg size Гомельська область
Україна Україна

Водні ресурси[ред. | ред. код]

Річки Берестейської області належать до басейну Дніпра та до басейну Вісли[2]. Найбільші річки басейну Дніпра: Прип'ять, її притоки Ствига, Мотва, Горинь, Стир, Случ, Лань, Цна, Бобрик, Ясельда, Піною з Дніпровсько-Бузьким каналом[2][3]. Річки басейну Вісли: Західний Буг, його притоки Рита, Мухавець, Лісна, Пульва, Нарва[2].

Озера області: Вигонівське, Погостейське, Бобровицьке, Чорне, Спорівське, Оріхівське[2][3].

Рельєф[ред. | ред. код]

Ландшафт області назагал рівнинний. На півдні — заболочена Поліська низовина, на північному заході і півночі — слабопогорбовані Прибузька та Барановицька рівнини. На північному сході — невисокі відроги Новогрудської височини. Корисні копалини: торф (близько 6 млрд м³; 2-е місце в Білорусі), керамічна сировина (глини, піски), крейда.

Ґрунти в Поліській низовині слабопідзолисті, піщані; на заході і півночі області — дерново-підзолисті, значні масиви дерново-підзолистих глейових ґрунтів зустрічаються в центральних районах області; на сході поширена смуга дерново-перегнійно-карбонатних ґрунтів.

12236,23 км² % території обіймають ліси (головно сосна, береза, вільха й дуб). У Берестейській області розташована частина заповідника Біловезька пуща. Луки й пасовиська охоплюють майже 25 % території (частково заболочені). Загальна площа боліт — 2558,94 км², водойм — 842,4 км².

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат помірно континентальний, вологий, із м'якою зимою та помірно теплим літом (пересічні температури січня — 4°, липня +18°), опадів близько 600 мм на рік[3].

Історія[ред. | ред. код]

Передісторія[ред. | ред. код]

У V—IX століттях на території Берестейської області мешкали племена волинян і деревлян[2]. До 1320-х років Берестейська земля та Турово-Пинське князівство входили до складу Київської Русі та Галицько-Волинського князівства доки не були захоплені Великим князівством Литовським[2]. Нетривалий період Полісся входило до складу Гетьманщини та УНР[2].

Утворення[ред. | ред. код]

1939 року Берестейщина увійшла до складу БРСР[2]. 4 грудня 1939 року у складі БРСР замість Поліського воєводства створені Берестейська та Пинська області[5][3]. Попри те, що в 1940 році нова влада запровадила в Берестейській області 747 білоруських шкіл, 58 шкіл все ще залишалися українськими[6][7]. У лютому 1943 року на території Берестейської області діяло 159 українських шкіл[7]. Наприкінці 1944 року в Берестейській області діяло 120 загонів УПА по 7–10 осіб[8].

Післявоєнний період[ред. | ред. код]

1954 року Берестейська та Пинська області об'єдналися в одну Берестейську область[9]. Тоді ж до складу Берестейської області включена частина ліквідованої Барановицької області[10].

18 лютого 1990 року в Бересті засноване Українське громадсько-культурне об'єднання Берестейської області, яке виступало за надання українцям краю статусу національної меншини та збереження української культури[9].

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Див. також: Райони Білорусі

До складу Берестейської області входять 16 районів, 21 місто (з них три обласного підпорядкування — Берестя, Барановичі, Пінськ), 8 селищ міського типу, 2178 сільських населених пунктів. Берестя — обласний адміністративний центр.[11]

Населення[ред. | ред. код]

Етнічний склад та мови[ред. | ред. код]

Більшість населення області на південь від Поліської розмежувальної лінії становлять українці[2]. Зокрема корінне українське населення становить більшість у Берестейському, Жабинківському, Кобринському, Березівському, Дорогичинському, Іванівському, Кам'янецькому, Пинському і Столинському районах, частково — у Пружанському, Іваневицькому, Ляховицькому, Ганевицькому та Лунинецькому районах і загалом нараховує близько 1 млн осіб[12].

Влада БРСР і Білорусі здійснює етноцид українського населення області, нав'язуючи жителям регіону білоруську ідентичність, відмовляється визнавати їх українцями та надати українцям статусу національної меншини[2]. Було заборонене викладання української мови, МВС Білорусі в особистих документах записує мешканцям області тільки білоруську національність, здійснюються заходи щодо фальсифікації історії[13]. В офіційних переписах більшість населення записують білорусами[2].

Офіційний перепис населення Білорусі 1999 року зафіксував у Берестейській області лише 57 111 українців (3,85 %)[14], а 2009 року ще менше — лише 40 046 українців (2,86 %)[15].

За відомостями перепису 1999 року білоруси становили 85 % населення, росіяни — 8,7 %, українці — 3,8 %, поляки — 1,8 %, представники інших національностей — 0,7 % (передовсім це євреї, цигани, татари-липки й вірмени). Питома вага євреїв, котрі здебільшого емігрували до Ізраїлю, Німеччини та США, зменшилася.

Середня густота — 42 осіб на 1 км². Найгустіше заселена середня частина області, найменше — південні райони Поліської низовини. Міського населення 23 % (1959). Найважливіші міста: Берестя, Барановичі, Пінськ, Кобринь, Лунинець.

Національний склад за переписом 2009 року
Регіон Білоруси Росіяни Українці Інші
м. Берестя 82,1 % 10,7 % 4,2 % 3.0 %
м. Барановичі 82,2 % 9,7 % 1,6 % 6.5 %
м. Пінськ 90,0 % 5,8 % 2,2 % 2.0 %
Барановицький район 86,9 % 5,2 % 1,1 % 6.8 %
Березівський район 90,8 % 5,7 % 1,8 % 1.7 %
Берестейський район 83,0 % 8,1 % 6,9 % 2.0 %
Ганцевицький район 95,6 % 2,2 % 0,6 % 1.6 %
Дорогичинський район 95,1 % 2,1 % 2,1 % 0.7 %
Жабинківський район 88,6 % 5,5 % 4,3 % 1.6 %
Іванівський район 95,5 % 1,8 % 2,2 % 0.5 %
Івацевицький район 94,4 % 3,7 % 0,9 % 1.0 %
Кам'янецький район 83,2 % 6,7 % 7,4 % 2.7 %
Кобринський район 87,9 % 6,1 % 4,5 % 1.5 %
Лунинецький район 96,2 % 2,5 % 0,8 % 0.5 %
Ляховицький район 88,4 % 3,5 % 0,9 % 7.2 %
Малоритський район 88,3 % 3,7 % 7,1 % 0.9 %
Пінський район 92,2 % 2,6 % 2,6 % 2.6 %
Пружанський район 87,5 % 6,4 % 3,4 % 2.7 %
Столинський район 97,3 % 1,2 % 0,9 % 0.6 %
Берестейська область 88,0 % 6,4 % 2,9 % 2.7 %
Розмовна мова за переписом 2009 року
Регіон Білоруська Російська Інша/не вказали
м. Берестя 2,7 % 94,1 % 3.2 %
м. Барановичі 13,3 % 81,6 % 5.1 %
м. Пінськ 4,8 % 92,5 % 2.7 %
Барановицький район 64,8 % 32,8 % 2.4 %
Березівський район 28,8 % 67,9 % 3.3 %
Берестейський район 13,7 % 83,8 % 2.5 %
Ганцевицький район 73,6 % 23,4 % 3.0 %
Дорогичинський район 55,1 % 43,2 % 1.7 %
Жабинківський район 15,1 % 81,3 % 3.6 %
Іванівський район 57,6 % 41,9 % 0.5 %
Івацевицький район 48,2 % 50,7 % 1.1 %
Кам'янецький район 17,6 % 80,2 % 2.2 %
Кобринський район 15,7 % 79,1 % 5.2 %
Лунинецький район 45,5 % 53,1 % 1.4 %
Ляховицький район 78,2 % 17,6 % 4.2 %
Малоритський район 28,1 % 68,6 % 3.3 %
Пінський район 39,6 % 57,0 % 3.4 %
Пружанський район 39,6 % 57,8 % 2.6 %
Столинський район 67,4 % 29,1 % 3.5 %
Берестейська область 26,7 % 70,1 % 3.2 %

Демографічна динаміка[ред. | ред. код]

Зниження народжуваності, що з кінця 50-х спостерігається в області (як і загалом у країні), призвело до старіння населення та скорочення його чисельності з 1990 року. Через природний спад (-0,7 %), а також у результаті міграційних втрат в обміні з Мінськом, кількість мешканців регіону зменшується (останніми роками цей процес поступово сповільнюється):

  • 1989 — 1 537 921 людина[16]
  • 1995—1518 тис.
  • 1996—1494,3 тис.
  • 2001—1477,4 тис.
  • 2002—1469,8 тис.
  • 2003—1461,0 тис.
  • 2004—1450,2 тис.
  • 2005—1439,3 тис.
  • 2006—1426,8 тис.
  • 2007—1417,8 тис.
  • 2008—1409,7 тис.
  • 2009—1404,5 тис.
  • 2010—1399,2 тис.
  • 2011—1394,8 тис.
  • 2012—1391,4 тис.
  • 2013—1390,4 тис.
  • 2014—1388,6 тис.[17]

Найбільші міста[ред. | ред. код]

Міста з населенням понад 20 тисяч осіб:

Назва міста Населення,
осіб (2009[18])
Берестя 318 000
Барановичі 168 900
Пінськ 131 200
Кобринь 51 300
Береза 29 600
Івацевичі 24 400
Лунинець 24 300

Господарство[ред. | ред. код]

Берестейська область входить до Білоруського економічного адміністративного району. Валова продукція промисловості Берестейської області зросла в 1958 році в 4,8 рази проти рівня 1940-го. Розвиток промисловості області тісно пов'язаний з використанням місцевої сільгосп- і мінеральної сировини. Понад половину всієї продукції дає харчова промисловість (м'ясокомбінати в Бересті, Барановичах, Пінську, птахокомбінати в Кобрині, Пінську), масло- та крохмалепатокові, спиртові заводи розташовані в багатьох населених пунктах. За виготовленям м'яса область посідала 1-е, масла — 2-е місце в Білорусі.

Важливе значення мають лісозаготівлі й деревообробна промисловість, що дають майже чверть промпродукції області (сірникові, фанерні, мебльові та інші підприємства в Пінську, Бересті та ін.). Легка промисловість представлена швейними й трикотажними фабриками та взуттярнями в Барановичах, Бересті й Пінську. Значного розвитку набула промисловість будівельних матеріалів: виготовлення вапна (Березовський завод), облицьовувальної кераміки (Горинський завод), силікатних блоків (Барановицький завод), цегельні заводи. Металообробна промисловість обслуговує переважно потреби області в ремонті устаткування, найпаче потреби транспорту. В Пінську працює судноремонтний завод, що випускає також річкові баржі. В області видобувається близько 600 тис. т торфу на рік. В області працює Прибузьке підземне газове сховище.

У вересні 1967 року збудовано одна з найпотужніших у Білорусі Березовську електростанцію. Працюють комбінат штучної шкіри в Пінську, килимовий комбінат, льонопрядильна фабрика, підприємства будівельної індустрії в Бересті тощо. Берестейська область — важливий сільсько-господарський район з розвиненим молочно-м'ясним тваринництвом, зерновим господарством, технічними культурами (льон, конопля, цукровий буряк), роль яких дедалі зростає. Загальна посівна площа (в тис. га станом на 1957) — 666, в тому числі під зерновими (жито, пшениця, кукурудза) — 376, технічними — 44, картоплею — 140, кормовими — 98. В області проведені великі роботи з осушення заболочених земель. Поголів'я (на \ січня 1958, в тис. голів): великої рогатої худоби — 554 (в тому числі корів — 293), свиней — 414, овець і кіз — 271, коней — 88.

Сукупна довжина залізниць — 992 км. Основна магістраль Москва—Берестя. Значна сітка автошляхів (в тому числі автомагістраль Москва—Берестя). Судноплавство по Прип'яті, Піні, Горині, Мухавцю і Дніпровсько-Бузькому каналу. Серед ВИШів області — педагогічний інститут та 16 середніх спеціальних навчальних закладів. Налічується 5 музеїв.

У Середні віки з Полісся торгували лісоматеріалами, поташем, смолою, рибою[2]. Історично край був торговельно пов'язаний з рештою українських земель[2]. Із середини XIX століття на Полісся, окрім російського, польського та єврейського, почав надходити іноземний капітал[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://belstat.gov.by/kscms/uploads/image/GU_demogr/novyy_risunok_105.png
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав Леонюк В. Берестейська область // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 55. — ISBN 966-95063-0-1.
  3. а б в г д Брестська область // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1978. — Т. 2 : Боронування — Гергелі. — 542, [2] с., [30] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.
  4. Леонюк, 1996, с. 65
  5. Леонюк, 1996, с. 356
  6. Сергійчук, 2008, с. 501
  7. а б Ігор Винниченко (4 червня 1999). Українці Берестейщини - автохтони чи іммігранти?. Україна Incognita. 
  8. Володимир Сергійчук (17/2008). Розвиток українського визвольного руху на Берестейщині в роки Другої світової війни як вияв національного відродження. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність (uk): 384–389. 
  9. а б Леонюк, 1996, с. 357
  10. s:Закон СССР от 26.04.1954 Об утверждении Указов Президиума Верховного Совета СССР
  11. (біл.) Брэсцкая вобласць // Афіцыйны сайт Рэспублікі Беларусь
  12. Сергійчук, 2008, с. 494
  13. Леонюк, 1996, с. 70
  14. Макарчук, 2008, с. 222
  15. Ethnic composition of Belarus 2009. pop-stat.mashke.org.  (англ.)
  16. За переписом населення СРСР, що відбувався з 12 по 19 січня 1989 року
  17. За 1996-й та 2001—2014 рр. відомості про чисельність населення станом на початок року
  18. http://www.citypopulation.de/Belarus.html

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]