Берестянка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Берестянка
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Бородянський
Рада/громада Небратська сільська рада
Код КОАТУУ 3221086302
Основні дані
Населення 410
Площа 1,2 км²
Густота населення 341,67 осіб/км²
Поштовий індекс 07811
Телефонний код +380 4577
Географічні дані
Географічні координати 50°41′28″ пн. ш. 29°59′27″ сх. д. / 50.69111° пн. ш. 29.99083° сх. д. / 50.69111; 29.99083Координати: 50°41′28″ пн. ш. 29°59′27″ сх. д. / 50.69111° пн. ш. 29.99083° сх. д. / 50.69111; 29.99083
Середня висота
над рівнем моря
136 м
Місцева влада
Адреса ради 07814, Київська обл., Бородянський р-н, с.Небрат, вул. Покровська, 74, тел. 3-62-54
Карта
Берестянка. Карта розташування: Україна
Берестянка
Берестянка
Берестянка. Карта розташування: Київська область
Берестянка
Берестянка
Мапа

Берестя́нка — село в Україні, в Бородянському районі Київської області. Населення становить 410 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

У 1900 році було збудоване власницьке село Бородянської волості Київського повіту Київської губернії. Відстань від повітового міста 48 верст, від волості 5. Дворів 84, мешканців 520, 1 школа грамоти, 1 пожежна команда.[1]

У міжвоєнний період село постраждало від Голодомору, проведеного радянським урядом у 1932-1933 роках. Ще до початку колективізації в Берестянці для ведення спільного господарства було створено артіль „Шлях до комунізму”. Таким чином комуністична влада намагалася підготувати ґрунт для подальшої колективізації. Були залучені агітатори, котрі практично щодня приїжджали до Берестянки, агітуючи долучатися до колгоспів. Селяни у своїх поглядах розділилися, зокрема заможні мешканці були категорично проти, тим часом як бідні, повіривши радянській пропаганді, активно доєднювалися до колгоспного руху. Першими активістами були голова сільради Григорій Товстенко та секретар сільради Іван Щербатенко.

Відтак у 1930 році в Берестянці був організований перший колгосп “Шлях Леніна”. Тоді ж розпочалася примусова колективізація - для створення колгоспу та залучення селян у місцевих господарствах були забрані коні, корови, свині, жито та інше збіжжя. Це провокувало незадоволення і опір. Непокірних селян обкладали податками ув'язнювали в місцевій буцегарні. Серед розкуркулених заможних селян були Голубенко Х. Г., Архипенко П.С. Сім’ю Веремії Т.Я. у 1931 році було розкуркулено і вислано в Архангельську область (нині - Російська Федерація). Після примусового вилучення у селян усіх продуктів почався голод. Встановлено прізвища 29 померлих від голоду, в т.ч. 15 дітей. Проте, за свідченнями очевидців, загиблих було значно більше. До середини 2000-их рр. у селі проживало 48 осіб, що пережили Голодомор 1932-1933[2].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Списокъ населенныхъ мѣстъ Кіевской губерніи. Изданіе Кіевскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. — Кіевъ: Типографія Ивановой, аренд. А. Л. Поповымъ, Спасская 10, 1900 р. С.ХI. С.1098.
  2. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Київська область — К.: "Буква", 2008. — с. 206-207