Берзін Ян Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Андрійович Берзін
латис. Jānis Bērziņš
Народження 9 вересня 1901(1901-09-09)
Ризький повітd, Ліфляндська губернія, Російська імперія
Смерть 3 липня 1956(1956-07-03)[1] (54 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Лук'янівське військове кладовище
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ  інженерні війська
Роки служби 19181937
19411956
Партія КПРС
Звання  Полковник
Командування Q4031964?
Війни / битви Громадянська війна в Росії і німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу орден Леніна орден Червоного Прапора орден Вітчизняної війни I ступеня орден Червоної Зірки медаль «За відвагу» медаль «За оборону Сталінграда»

Ян Андрі́йович Бе́рзін (нар. 9 вересня 1901(19010909), Зиссегаль — 3 липня 1956, Київ) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу (1944), у роки німецько-радянської війни командир 6-ї понтонно-мостової бригади 1-го Українського фронту.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 9 вересня 1901 року в селі Зиссегаль (нині Ризького району Латвії) в сім'ї бідного батрака, латиш, член ВКП(б) з 1918 року. Під час Першої світової війни його сім'я переїхала в місто Рибінськ.

У Червоній Армії в 19181937 роках. Учасник Громадянської війни. 1923 року закінчив Казанську військово-інженерну школу, а 1936 року — курси при Військово-інженерній академії. 1941 року знов призваний в Червону Армію. З початку Німецько-радянської війни на фронті.

Підполковник Берзін відзначився в липнісерпні 1944 року при форсуванні річок Західний Буг, Сян, Вісла. У перший день форсування Вісли в районі міста Баранув-Сандомирський була переправлена 1-ша гвардійська танкова армія під командуванням Михайла Юхимовича Катукова, а потім 3-тя гвардійська танкова армія під командуванням Павла Семеновича Рибалко, а також два корпуси 13-ї армії. На третій день супротивник прорвався до району переправи. Понтонери зайняли оборону, стійко утримували рубіж, забезпечуючи переправу частин. Коли на прибережній ділянці ворожі автоматники і 5 танків все ж таки прорвалися безпосередньо до переправ, він підняв понтонний батальйон в контратаку і відновив положення.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 23 вересня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм, підполковникові Яну Андрійовичу Берзіну присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1997).

Надгробок Яна Берзіна

Після війни комбриг продовжував службу в рядах Радянської армії. 1951 року закінчив Вищі академічні курси при Військово-інженерній академії. У 19471956 роках полковник Берзін — командир 16-го орденів Богдана Хмельницького і Червоної Зірки понтонно-мостового полку.

Жив у Києві. Помер 3 липня 1956 року. Похований на Лук'янівському військовому кладовищі.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджений двома орденами Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, Червоної Зірки, медалями, а також іноземним орденом і медалями.

Стенди про подвиги Героя Радянського Союзу Яна Андрійовича Берзіна представлені в Національному музеї історії України у Другій світовій війні і Ленінградському військово-інженерному музеї.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. TracesOfWar

Література та посилання[ред. | ред. код]

  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воениз., 1987 (рос.)