Памво Беринда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Па́мво Бери́нда (між 50-70-ми рр.16 ст. — †(13)23 липня 1632) — відоми діяч української культури, лексикограф, письменник, поет, типограф і гравер.

Біографія

Народився в Прикарпатті. Світським ім'ям Беринди було Павло. При постриженні в ченці Павло Беринда прийняв ім'я Памво.

В 15971605 роках працював у Стрятинській друкарні та Крилоській в 16061608 роках, (тепер Івано-Франківська область). Активний діяч Львівського братства, працював у братських друкарні і школі (16131619), у Львові (до 1613) постригся в ченці. З 1619 року жив у Києві. Був головним друкарем, редактором і перекладачем у Києво-Печерській друкарні.

Найвизначніша праця Беринди — перший друкований український словник «Лексикон славеноросский альбо імен толкование» (1627; 1653). В ньому близько 7 тисяч слів — загальних та власних назв переважно тогочасної церковнослов'янської мови з перекладом та тлумаченням їх українською літературною мовою початку 17 століття. Метою Беринди при складанні його словника було відновити церковнослов'янську традицію літературної мови і цим протистояти наступові польського католицтва і польської культури. Цей словник відіграв велику роль у розвитку не лише української, а й російської, білоруської, польської, румунської лексикографії.

Памво Беринда був одним із зачинателів поезії та шкільної драми в Україні. 1616 року Беринда видрукував у Львові різдвяний діалог із пролога, промов семи хлопців та епілога «На Рождєство Христа вєршє для утєхи православним христіанам». До діалога додані були інші вірші на церковні теми.

Памво Беринда був похований у Києво-Печерській лаврі.

Твори

Див. також

Джерела

Зовнішні посилання