Берислав

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Берислав
Beryslav ist gerb.png Beryslav prapor.png
Герб Берислава Прапор Берислава
Свято-Введенська церква — найцінніша історико-архітектурна пам'ятка міста
Свято-Введенська церква — найцінніша історико-архітектурна пам'ятка міста
Берислав на карті України
Берислав на карті України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Херсонська область
Район Бериславський район
Рада Бериславська міська рада
Код КОАТУУ 6520610100
Засноване 1784
Статус міста з 1938 року
Населення 13457 (01.01.2011)[1]
Площа 9 км²
Поштові індекси 74300
Телефонний код +380-5546
Координати 46°50′29″ пн. ш. 33°25′46″ сх. д. / 46.84139° пн. ш. 33.42944° сх. д. / 46.84139; 33.42944Координати: 46°50′29″ пн. ш. 33°25′46″ сх. д. / 46.84139° пн. ш. 33.42944° сх. д. / 46.84139; 33.42944
Водойма Каховське водосховище
Відстань
Найближча залізнична станція Козацька
До станції 12 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 107 км
 - автошляхами 77,7 км
До Києва
 - автошляхами 573 км
Міська влада
Адреса 74300, Херсонська обл., Бериславський р-н, м. Берислав, вул. 1 Травня, 246
Міський голова Шаповалов Олександр Миколайович

Commons-logo.svg Берислав у Вікісховищі

Берисла́в (до середини XV ст. — Вітовтова митниця; середина XV сторіччя-1784 рік — татарською Казикермен або Кизикермен й українською мовою — Таванська переправа) — місто, центр Бериславського району Херсонської області.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Пристань на правому березі Каховського водосховища, за 20 км на північний захід від залізничної станції Каховка.

Автомобільний зв'язок із Херсоном і Новою Каховкою (Автошлях E58).

Історія[ред.ред. код]

Литовсько-руське князівство[ред.ред. код]

Заснований на початку 15 ст. литовським князем Вітовтом як литовська фортеця і державна митниця під назвою «Вітовтова митниця» (майже на крайньому південному сході ВКЛ).

Козацькі і татарські часи[ред.ред. код]

Облога Кази-Кермена в 1695 році

У середині XV ст. захоплене кримськими татарами, а в кінці XVI ст. — османами, які збудували тут фортецю Кизикермен (Кизькермен) для оборони Кримського ханства і Османської імперії від походів запорозьких козаків. У 1695 р. фортецю здобули козацькі полки гетьмана Івана Мазепи. Давня запорозька назва Берислава — Таванська переправа (Таванський Перевоз), що отримала назву від острова Тавань.

Російські часи[ред.ред. код]

Телеграма про зречення від влади гетьмана України Павла Скоропадського. м. Київ — м. Берислав. 16 грудня 1918 р.

Після російсько-турецької війни приєднане до Росії (1774) місто значно зруйноване.

У 1775—1783 роках Казикермен був центром Казикерменського повіту. У 1784 році на руїнах Казикермена відновлено місто під нинішньою назвою.

У 1858 році для міста було створено проект герба з екзотичною символікою: в золотому щиті, на чорній горі, — червона кругла вежа, на якій стоїть дівчина в блакитному убранні; у вільному куті щита — герб Херсонської губернії. Герб мав символізувати колишню назву фортеці (османське «Кизикермен» — «Дівоча фортеця»).

Перші визвольні змагання[ред.ред. код]

28 травня 1917 року у місті відбувся мітинг українців[2].

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 р. № 878 Берислав внесено до Списку історичних населених місць України, як найдавніше поселення Херсонської області.

Економіка[ред.ред. код]

Берислав має розвинуту промисловість: механічний, масло-сироробний заводи, промкомбінат (виробництво цегли, черепиці та інших будівельних матеріалів), харчокомбінат.

У районі — посіви зернових (головним чином пшениці), виноградарство, розведення м'ясо-молочної худоби, рибальство.

Освіта і культура[ред.ред. код]

Берислав має розвинену систему освітніх закладів — дошкільних, шкільних, позашкільних і навіть декілька вишів І—ІІ рівнів атестації[3].

У місті діє 3 дитсадки № 3 (вул. 1 Травня, 238), № 4 (вул. 25 р. Жовтня, 95а), і № 5 (пров. Севастопольський, 1).

Школи Берислава:

  • Бериславська ЗОШ І-ІІІ ст № 1 (вул. 1 Травня, 266);
  • Бериславська ЗОШ І-ІІІ ст № 3 (вул. 1 Травня, 236);
  • Бериславська ЗОШ І-ІІ ст № 4 (вул. Херсонська, 163);
  • Бериславська ЗОШ І-ІІ ст № 5 (вул. Артема, 49).

Також у місті діє міжшкільний навчально-виробничий комбінат (вул. 1 Травня, 227).

Бериславські заклади позашкільної освіти:

  • Районна комплексна дитячо-юнацька спортивна школа імені В. К. Сергєєва (вул. Шевченка, 20);
  • Станція юних техніків (вул. Шевченка, 8);
  • Центр юнацької та дитячої творчості м. Берислав (вул. 1 Травня, 205).

Вищу освіту в місті можна здобути в:

  • Комунальний заклад «Бериславський медичний коледж» (вул. 1 Травня, 173);
  • Комунальний вищий навчальний заклад «Бериславський педагогічний коледж» (вул. Слобідська, 45);
  • Бериславський професійний аграрний ліцей, с. Червоний Маяк (вул. Центральна, 22).

Головним закладом культури міста і району є Бериславський районний будинок культури.

У місті діє декілька бібліотек.

Зберігачем народної пам'яті Бериславщини є Бериславський історичний музей (вул. Р. Люксембург, 2).

Пам'ятки історії та культури[ред.ред. код]

Поблизу Берислава розташовані важливі об'єкти української культурної спадщини — Кам'янська Січ та могила кошового отамана Костя Гордієнка, Григоріє-Бізюків монастир та залишки фортеці Тягинь. Збереглась братська могила героїв Кримської війни 1853—1856 р. з меморіальною каплицею.

У 1996 р. на місці Кизи-Кермена встановлено пам'ятний знак на честь здобуття фортеці козаками у 1695 р.

Цінна історико-архітектурна пам'ятка у Бериславі — дерев'яна Введенська церква, заснована у першій половині (XVIII ст.). Тоді вона стояла у фортеці Переволочній, на місці переправи через Дніпро. В кінці XVIII ст., після кримської війни, церкву було переправлено у Берислав (за легендою, її сплавили на плотах по Дніпру) і встановлено біля пристані. Згодом її ще раз перенесли на нове місце, де вона стоїть і дотепер. У наш час — це діючий храм УПЦ МП[4].

Також, у Бериславі існує пам'ятник захисникам незалежності України, відкритий у 2016 році[5][6].

Цікавий факт[ред.ред. код]

Назву «Берислав» носили також бойовий фрегат ескадри Ушакова, що відзначився у битві 1788 року поблизу острова Фідонісі (Зміїний), колісний буксирний пароплав початку ХХ сторіччя, радянський океанічний танкер 70-х років ХХ сторіччя.

Галерея[ред.ред. код]

Люди[ред.ред. код]

У місті народилися[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Паталах О. Відлуння Великого Степу. Історія Північного Причорномор'я в особах. — Херсон : Наддніпряночка, 2009. — 200 с.
  • УРЕ

Посилання[ред.ред. код]