Берковець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Берковець
Київ
Загальна інформація
50°29′26″ пн. ш. 30°22′33″ сх. д. / 50.49056° пн. ш. 30.37583° сх. д. / 50.49056; 30.37583Координати: 50°29′26″ пн. ш. 30°22′33″ сх. д. / 50.49056° пн. ш. 30.37583° сх. д. / 50.49056; 30.37583
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Район Святошинський, Подільський
Адмінодиниця Київ
Транспорт
Метрополітен Kyiv Metro Line 1.svg Академмістечко
Залізнична інфраструктура з. п. Новобіличі
Зовнішні посилання:
У проєкті OpenStreetMap 421866 ·R (Київ)
Карта
Берковець. Карта розташування: Київ
Берковець
Берковець
Берковець (Київ)

Беркове́ць, також Биркове́ць або Берківці́[1] — історична місцевість, селище, колишній хутір у Святошинському та Подільському районах міста Києва. Розташована вздовж вулиць Берковецької, Газопровідної, Синьоозерної та Стеценка. Межує з місцевостями Виноградар, Нивки, Новобіличі, Веселий майдан та Пуща-Водицьким лісом.

Історія[ред. | ред. код]

За однією з версій походження назви виводять з давньослов'янських слів: «бір» — фортеця, укріплення; «бірка» — вівця (припущення про наявність тут монастирського пасовиська) або ціпок із зарубками — атрибут бірича (бірюча, борича) — збирача податків за часів Київської Русі (ймовірно, Берковець був місцем поселення бірича або біричів). Можлива версія походження назви — старовинна міра ваги берковець, що дорівнювала 10 пудам, або 10 беркам (звідси і слово цеберко).

Вперше згадані 1240 року як поселення Берков, що належали тоді Києво-Печерському монастирю. В XVII столітті — хутір Берковець належить спершу католицькому монастирю, а згодом — Братському монастирю. З 1731 року — належав Київському магістрату. Територію хутора Берковець приєднано до Києва 1923 року[2].

У 1950-ті роки навколо облаштоване дачне селище, а між Берковцем і Нивками — Міське кладовище.

Приміське селище Коцюбинське до 1941 року також мало назву Берковець, оскільки було засноване колишніми мешканцями хутора.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — 352 с. — ISBN 5-88500-070-0.
  2. 1923 — расширение черты Киева. (рос.)(укр.)

Джерела[ред. | ред. код]