Берковецьке кладовище

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Берковецьке (Міське) кладовище
Головний вхід
Головний вхід
Інформація про цвинтар
50°29′40″ пн. ш. 30°23′42″ сх. д.H G O
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Подільський район
Берковець
Відкрито 1957 (вперше згадано:1957)
Тип напівзакрите
Площа 129,779 га[1]
Кількість поховань 208 298[2]
Адреса:
вул. Стеценка, 18
Map

Берковецьке (Міське) кладовище. Карта розташування: Київ
Берковецьке (Міське) кладовище
Берковецьке (Міське) кладовище
Берковецьке (Міське) кладовище (Київ)
План-схема Беркрвецького кладовища.jpg

Беркове́цьке (Міське) кладовище — найбільший київський некрополь, розташований поблизу місцевості Берковець.

Історія[ред. | ред. код]

Створене 1957 року території місцевості Берковець як нове Міське кладовище. Розташоване вздовж вулиць Стеценка та Газопровідної. З вулиці Стеценка влаштовано головний вхід з парадною аркою. Займає площу 152 га разом з церквою та ритуальними службами, та за цією площею є найбільшим в Україні (за площею власне некрополя найбільшим є Таїровське (Новоміське) кладовище в Одесі). У центрі некрополя — ритуальний зал. На території кладовища розташована церква Ікони Божої Матері «Всіх скорботних радосте».

Крім дільниць звичайного призначення, частину кладовища було виділено під перенесення сюди поховань із запланованого до закриття та зносу Лук'янівського єврейського кладовища. Було перенесено прах лідера київського єврейства, доктора Макса Мандельштама та головного рабина Києва Нухима Вайсблата, споруджено спеціальні склепи цадиків (праведників) династії Тверських.

Окрема ділянка присвячена військовослужбовцям — учасникам бойових дій в Афганістані. З 1 серпня 1982 року закрите для масових поховань, дозволено підпоховання у родинну могилу[3].

Із 2014 року окрема ділянка виділена для поховання загиблих під час АТО.

Поховання[ред. | ред. код]

Герої Радянського Союзу[ред. | ред. код]

Герої Соціалістичної Праці[ред. | ред. код]

Зображення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Площа вказана на табличці перед входом.
  2. Станом на травень 2001 року.
  3. Рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 19 липня 1982 № 1175.

Джерела[ред. | ред. код]